Марка 12 глава

Паводле Марка Сьвятое Эвангельле
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Синодальный перевод (МП)

 
 

І пачаў гаварыць да іх прыпо́весьцямі: чалаве́к насадзіў вінаграднік, абгарадзіў яго і вы́капаў сток, ды пабудаваў ве́жу і аддаў вінагра́дарам, ды пае́хаў.
 
И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

І пасла́ў у свой час да вінагра́дараў слугу́ ўзяць пладоў з вінаградніку.
 
И послал в свое время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника.

Яны-ж схапілі яго, зьбілі дый адаслалі ні з чым.
 
Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

І ізноў паслаў да іх другога слугу́; і таму, кідаючы каме́ньні, разьбілі галаву і адаслалі, зьнява́жыўшы.
 
Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

І ізноў новага паслаў; дый таго забілі, і шмат іншых, адных б’ючы, другіх забіваючы.
 
И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

Маючы-ж яшчэ аднаго сына, лю́бага яму, паслаў і яго да іх накане́ц, кажучы: паўстыдаюцца сына майго.
 
Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.

Але гэныя вінаградары сказалі паміж сабою: гэта наступнік; давайце, заб’е́м яго, і спадчына будзе наша.
 
Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.

І, схапіўшы яго, забілі й выкінулі з вінаградніку.
 
И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

Што-ж зробіць гаспадар вінаградніку? Пры́йдзе і заб’е́ць вінагра́дараў і аддасьць вінаграднік другім.
 
Что же сделает хозяин виноградника? — Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

Няўжо-ж вы ня чыталі гэтага пісаньня: ка́мень, што адкінулі будаўнічыя, стаўся галавою кута́;
 
Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

ад Госпада ста́лася гэтае і дзіўна ў нашых вачох? (Псальм 117:22−23.)
 
это от Господа, и есть дивно в очах наших.

І манíліся схапіць Яго, ды баяліся народу; бо ве́далі, што гэтую прыпо́весьць сказаў да іх; і, пакінуўшы Яго, адыйшліся.
 
И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.

І пасылаюць да Яго некаторых з фарысэяў і ірадзія́наў, каб улавіць Яго на слове.
 
И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.

Тыя-ж, прыйшоўшы, кажуць Яму: Настаўніку! мы ве́даем, што Ты — справядлівы і не дагаджаеш нікому: бо ня ўзіраешся на аблічча людзе́й, а папра́ўдзе шлях Божы пака́зуеш. Ці гожа даваць падатак ке́сару, ці не́? Даваць нам, ці не даваць?
 
Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

Ён жа, ве́даючы крывадушнасьць іх, сказаў ім: што́ Мяне́ спакушаеце? Прынясеце Мне дына́р, каб Я пабачыў.
 
Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

Яны прыне́сьлі. І кажа ім: Чые́ гэта аблічча і надпіс? Яны адказалі: ке́саравы.
 
Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

І, адказваючы, Ісус сказаў ім: аддайце ке́сарава ке́сару, а Божае Богу. І дзіваваліся з Яго.
 
Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

Потым прыйшлі да Яго садуке́і, якія кажуць, што няма ўваскрасе́ньня ўме́ршых, і пыталіся ў Яго, кажучы:
 
Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:

Вучыцель! Майсе́й напісаў нам: калі ў каго памрэ брат і пакіне жонку, а дзяце́й не пакіне, каб брат яго ўзяў жонку ягоную і ўваскрасіў се́мя брату свайму (Другазаконьне 25:5).
 
Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.

Вось жа было се́м братоў: пе́ршы ўзяў жонку і, паміраючы, не пакінуў сяме́ньня.
 
Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

І другі ўзяў яе́ і памёр, не пакінуўшы сяме́ньня; і трэці гэтак сама.
 
Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

Бралі яе́ сямёра і не пакідалі сяме́ньня. Пасьля ўсіх паме́рла й жана́.
 
Брали ее [за себя] семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.

Дык у час уваскрасе́ньня, калі яны ўваскроснуць, якога з іх будзе яна жаною? Бо сямёра мелі яе́ за жану́.
 
Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою?

Ісус жа, адказваючы, сказаў ім: ці не дзеля таго вы блудзіце, што ня ве́даеце пісаньняў, ні сілы Божай?
 
Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?

Бо, калі ўваскроснуць із мёртвых, тады ня будуць жаніцца, ні замуж выхадзíць, але будуць як а́нгелы, што ў нябёсах.
 
Ибо, когда из мертвых воскреснут, [тогда] не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

А аб умёршых, што яны ўваскро́снуць, ці-ж вы ня чыталі ў кнізе Майсе́я, як Бог ля купіны сказаў яму: Я — Бог Аўраама, і Бог Ізаака, і Бог Якава. (Выхад 3:6).
 
А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?

Ня ёсьць Бог умёршых, але Бог жывых. Дык вы крэпка мыля́ецеся.
 
[Бог] не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

І кніжнік адзін, падыйшоўшы і пачуўшы спрэчкі іх, бачучы, што добра ім адказаў, спытаўся ў Яго: якая пе́ршая з усіх за́паведзяў?
 
Один из книжников, слыша их прения и видя, что [Иисус] хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

Ісус жа адказаў яму: пе́ршая з усіх за́паведзяў: Слухай, Ізраіль! Госпад Бог наш ёсьць Госпад адзіны;
 
Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

і: любі Госпада Бога твайго ўсім сэрцам тваім, і ўсёю душою тваёю, і ўсім розумам тваім, і ўсёю моцаю тваёю, — вось пе́ршая за́паведзь (Другазаконьне 6:4−5).
 
и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, — вот первая заповедь!

І другая падобная да яе́: любі бліжняга твайго, як самога сябе́. І няма́шака іншага вялікшага прыказа́ньня (Лявіт 19:18).
 
Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.

І сказаў яму кніжнік: добра, Вучыцель! Ты сказаў праўду, што адзін ёсьць Бог, і няма іншага апрача Яго;
 
Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

і любíць Яго ўсім сэрцам, усім розумам і ўсёю душою і ўсёю сілаю і любíць бліжняга, як самога сябе́ больш за ўсе́ агнявыя жэртвы й ахвяры.
 
и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

І Ісус, бачучы, што той разумна адказвае, сказаў яму: недалёка ты ад царства Божага. І ніхто ўжо ня сьме́ў задаваць Яму пытаньні.
 
Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

І, азваўшыся, казаў Ісус, навучаючы ў царкве́: Як кажуць кніжнікі: што Хрыстос ёсьць сын Давідаў?
 
Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

Бо сам Давід сказаў Духам Сьвятым: сказаў Госпад Госпаду майму: сядзі направа ад Мяне́, дакуль палажу ворагаў Тваіх за падножжа ног Тваіх (Псальм 109:1).
 
Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Гэтак, сам Давід называе Яго Госпадам; дык як жа Ён — сын яго? І множства народу з ахвотаю слу́хала Яго.
 
Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

І гаварыў ім у навуцы Сваёй: Сьцеражыцеся кніжнікаў, што любяць хадзіць у даўгíх во́пратках, ды вітаньні на торжышчах,
 
И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и [принимать] приветствия в народных собраниях,

і пе́ршыя лавы ў школах, і пе́ршыя ме́сцы на банке́тах;
 
сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом [месте] на пиршествах, —

тыя, што зьяда́юць хаты ўдоў і дзеля во́ка доўга моляцца, тыя дастануць цяжэйшую ка́ру.
 
сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

І, се́ўшы ля скарбнíцы, глядзе́ў Ісус, як народ кíдае медзякí ў скарбніцу. І многа заможных кідалі шмат.
 
И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

І адна бе́дная ўдава, прыйшоўшы, кінула дзьве́ ле́пты або грош.
 
Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

І, паклікаўшы вучняў сваіх, Ісус сказаў ім: запраўды кажу́ вам, што гэтая бе́дная ўдава палажыла больш за ўсіх, што клалі ў скарбніцу.
 
Подозвав учеников Своих, [Иисус] сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

Бо ўсе́ клалі з лішкаў сваіх, а яна з недастатку свайго палажыла ўсё, што ме́ла, уве́сь пражы́так свой.
 
ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.

Примечания:

 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
35 царква = храм.
39 школа = сынагога.
 
Синодальный перевод (МП)
36 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).
36 одесную — по правую руку, справа.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.