Марка 12 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (МП)

І почав до них промовляти притчами: "Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину.

И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних.

И послал в свое время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника.

Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим.

Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили.

Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

Ще іншого він послав, а вони того — вбили. Та й багато інших — їх вони або побили, або повбивали.

И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

Ще мав єдиного сина улюбленого — і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина.

Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.

Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша.

Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.

І схопивши його, вбили та викинули з виноградника.

И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим.

Что же сделает хозяин виноградника? — Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним.

Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

Господь зробив це, і воно дивне в очах наших!"

это от Господа, и есть дивно в очах наших.

І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли.

И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.

Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові.

И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.

Прийшли ті й кажуть до нього: "Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати?"

Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: "Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив."

Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

Вони й принесли. І каже їм: "Чий це образ і напис?" — "Кесарів", — ті йому відповідають.

Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

Тоді Ісус промовив до них: "Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові — що Боже." І вони дивувались йому.

Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання:

Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:

"Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму.

Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.

Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства.

Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

Узяв її другий — і помер, не лишивши потомства; так само і третій.

Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка.

Брали ее [за себя] семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.

При воскресінні, як вони воскреснуть, — котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку."

Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою?

Ісус же сказав їм: "Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили?

Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?

Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі.

Ибо, когда из мертвых воскреснут, [тогда] не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

А про мертвих — що вони воскреснуть — хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я — Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова!

А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?

Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся."

[Бог] не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: "Яка перша з усіх заповідей?"

Один из книжников, слыша их прения и видя, что [Иисус] хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

Ісус відповів: "Перша — Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог — Господь Єдиний,

Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю.

и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, — вот первая заповедь!

А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає."

Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.

І сказав йому книжник: "Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він — Єдиний, і що нема іншого, крім нього.

Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, — це більш, ніж усі всепалення та жертви."

и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: "Ти недалеко від Божого Царства." І ніхто не смів більше його запитувати.

Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: "Як можуть книжники казати, що Христос — син Давидів?

Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги.

Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Сам Давид зве його Господом; як же тоді він — його син?" І багато людей слухало його радо.

Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

І він говорив у своїм повчанні: "Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах,

И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и [принимать] приветствия в народных собраниях,

перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах,

сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом [месте] на пиршествах, —

що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд."

сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато.

И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант.

Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

І прикликавши своїх учнів, сказав їм: "Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню.

Подозвав учеников Своих, [Иисус] сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, — увесь свій прожиток."

ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

36 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).

36 одесную — по правую руку, справа.

« 11 глава 13 глава »