Марка 12 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Огієнка → Синодальный перевод (МП)

І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнес оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.

И послал в свое время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника.

Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

Имея же еще одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: постыдятся сына моего.

А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

Но виноградари сказали друг другу: это наследник; пойдем, убьем его, и наследство будет наше.

І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.

Что же сделает хозяин виноградника? — Придет и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

Неужели вы не читали сего в Писании: камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

это от Господа, и есть дивно в очах наших.

І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.

I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.

Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лице, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

Они принесли. Тогда говорит им: чье это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:

„Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

Учитель! Моисей написал нам: если у кого умрет брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмет жену его и восстановит семя брату своему.

Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

Взял ее второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

Брали ее [за себя] семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.

А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели ее женою?

Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?

Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

Ибо, когда из мертвых воскреснут, [тогда] не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

А о мертвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

[Бог] не есть Бог мертвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

Один из книжников, слыша их прения и видя, что [Иисус] хорошо им отвечал, подошел и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душею твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею, — вот первая заповедь!

А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

Вторая подобная ей: возлюби ближнего твоего, как самого себя. Иной большей сих заповеди нет.

І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

и любить Его всем сердцем и всем умом, и всею душею, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

Ибо сам Давид сказал Духом Святым: сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих.

Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ І багато людей залюбки́ Його слухали.

Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

И говорил им в учении Своем: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и [принимать] приветствия в народных собраниях,

і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом [месте] на пиршествах, —

що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

И сел Иисус против сокровищницы и смотрел, как народ кладет деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Подозвав учеников Своих, [Иисус] сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание свое.

Примечания:

Синодальный перевод (МП)

36 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).

36 одесную — по правую руку, справа.

« 11 глава 13 глава »