Єремії 10 глава

Книга пророка Єремії
Переклад Хоменка → Синода́льный перево́д

Слухайте слова, що Господь до вас говорить, ви, доме Ізраїля!

Слу́шайте сло́во, кото́рое Госпо́дь говори́т вам, дом Изра́илев.

Так каже Господь: «Поганської дороги не навчайтесь і знаків небесних не страхайтесь, бо їх страхаються погани.

Так говори́т Госпо́дь: не учи́тесь путя́м язы́чников и не страши́тесь знаме́ний небе́сных, кото́рых язы́чники страша́тся.

Бо бовван поган — нікчемність; то лиш колода, вирубана в лісі, оброблена ремісником із сокирою в руках.

И́бо уста́вы наро́дов — пустота́: выруба́ют де́рево в лесу́, обде́лывают его́ рука́ми пло́тника при по́мощи топора́,

Її окрашують золотом та сріблом, цвяхами та молотками її прибивають, щоб не хиталась.

покрыва́ют серебро́м и зо́лотом, прикрепля́ют гвоздя́ми и мо́лотом, что́бы не шата́лось.

Вони, мов опудала на баштані, і не розмовляють вони. Їх треба носити, ходити бо не можуть. Не бійтеся ж їх, бо вони не зашкодять, та й доброго зробити вони не спроможні.»

Они́ — как обто́ченный столп, и не говоря́т; их но́сят, потому́ что ходи́ть не мо́гут. Не бо́йтесь их, и́бо они́ не мо́гут причини́ть зла, но и добра́ де́лать не в си́лах.

Рівні тобі, о Господи, немає! Великий єси й велике твоє потужне ім'я!

Нет подо́бного Тебе́, Го́споди! Ты вели́к, и и́мя Твоё велико́ могу́ществом.

Хто тебе не боїться, о царю народів? Бо це тобі належить, бо між усіма мудрими в народах, у всій їхній царській гідності рівні тобі немає.

Кто не убои́тся Тебя́, Царь наро́дов? и́бо Тебе́ еди́ному принадлежи́т э́то; потому́ что ме́жду все́ми мудреца́ми наро́дов и во всех ца́рствах их нет подо́бного Тебе́.

Але всі вони гуртом дурні й безглузді; наука їхня пуста, вона — лиш колода!

Все до одного́ они́ бессмы́сленны и глупы́; пусто́е уче́ние — э́то де́рево.

Коване з Таршішу срібло та золото з Офіру, робота майстра та рук ливарника, з блавату й пурпури їхня одежа, всі вони — робота майстрів спритних.

Разби́тое в листы́ серебро́ привезено́ из Фарси́са, зо́лото — из Уфа́за, де́ло худо́жника и рук плави́льщика; оде́жда на них — гиаци́нт и пу́рпур: всё э́то — де́ло люде́й иску́сных.

Господь Бог — Бог правдивий; він живий Бог і Цар вічний. Від його гніву земля трясеться, його обурення народи не в силі перенести.

А Госпо́дь Бог есть и́стина; Он есть Бог живы́й и Царь ве́чный. От гне́ва Его́ дрожи́т земля́, и наро́ды не мо́гут вы́держать негодова́ния Его́.

Ви їм так маєте сказати: «Боги, що неба й землі не сотворили, зникнуть із землі й з піднебесся.»

Так говори́те им: бо́ги, кото́рые не сотвори́ли не́ба и земли́, исче́знут с земли́ и и́з-под небе́с.

Він створив землю силою своєю, він всесвіт утвердив мудрістю своєю, і розумом своїм нап'яв небо.

Он сотвори́л зе́млю си́лою Свое́ю, утверди́л вселе́нную му́дростью Свое́ю и ра́зумом Свои́м распростёр небеса́.

Коли видасть свій голос — води ревуть у небі, з кінців землі піднімає він хмари. Він з блискавками дощ утворює і висилає вітер із своїх сховищ.

По гла́су Его́ шумя́т во́ды на небеса́х, и Он возво́дит облака́ от краёв земли́, твори́т мо́лнии среди́ дождя́ и изво́дит ве́тер из храни́лищ Свои́х.

І кожен виявляється дурнем, невігласом; кожен ливар свого боввана соромиться, бо вилитий ним ідол — омана, немає в ньому духу.

Безу́мствует вся́кий челове́к в своём зна́нии, срами́т себя́ вся́кий плави́льщик истука́ном свои́м, и́бо вы́плавленное им есть ложь, и нет в нём ду́ха.

Вони — марнота, вироби облудні, під час їхньої кари вони згинуть.

Э́то соверше́нная пустота́, де́ло заблужде́ния; во вре́мя посеще́ния их они́ исче́знут.

Не така, як вони, Яковова частка, бо він — Творець усього, й Ізраїль — його покоління-спадщина, Господь сил — його ім'я.

Не такова́, как их, до́ля Иа́кова; и́бо Бог его́ есть Творе́ц всего́, и Изра́иль есть жезл насле́дия Его́; и́мя Его́ — Госпо́дь Савао́ф.

Збери з землі твої клунки, ти, що сидиш в облозі.

Убира́й с земли́ иму́щество твоё, име́ющая сиде́ть в оса́де;

Бо так говорить Господь: «Ось я повикидаю тим разом далеко мешканців цього краю і в скруту зажену їх, щоб знайшли мене».

и́бо так говори́т Госпо́дь: вот, Я вы́брошу жи́телей сей земли́ на сей раз и загоню́ их в те́сное ме́сто, что́бы схвати́ли их.

Горе мені! Яка руїна! Болюча моя рана. Та я сказав: «Це лиш недуга, мушу її перетерпіти!»

Го́ре мне в моём сокруше́нии; мучи́тельна ра́на моя́, но я говорю́ сам в себе́: «по́длинно, э́то моя́ скорбь, и я бу́ду нести́ её;

Пограбовано намет мій і порвано все моє мотуззя. Діти мої пішли геть від мене, нема їх більше. Намет мій нікому знову напинати, мої опони розставляти.

шатёр мой опустошён, и все верёвки мои́ по́рваны; де́ти мои́ ушли́ от меня́, и нет их: не́кому уже́ раски́нуть шатра́ моего́ и разве́сить ковро́в мои́х,

Бо пастухи стали дурними, Господа не шукали, а через те не мали щастя, й усі стада їхні ось порозкидано.

и́бо па́стыри сде́лались бессмы́сленными и не иска́ли Го́спода, а потому́ они́ и поступа́ли безрассу́дно, и всё ста́до их рассе́яно».

Гук чути! Вже недалеко! Великий галас із північної країни, щоб обернути міста юдейські на пустиню, на притулок шакалів.

Несётся слух: вот он идёт, и большо́й шум от страны́ се́верной, что́бы города́ Иуде́и сде́лать пусты́нею, жили́щем шака́лов.

Я знаю, Господи, що дорога чоловіка не в його волі і не в людині, коли вона ходить, лежить напрям її кроків.

Зна́ю, Го́споди, что не в во́ле челове́ка путь его́, что не во вла́сти иду́щего дава́ть направле́ние стопа́м свои́м.

Карай нас, Господи, але правно, не у гніві твоєму, бо інакше обернеш нас на ніщо.

Нака́зывай меня́, Го́споди, но по пра́вде, не во гне́ве Твоём, что́бы не умали́ть меня́.

Вилий обурення на народи, що тебе не знають, і на родини, що імени твого не взивають, бо вони з'їли Якова, його пожерли і житло його спустошили.

Изле́й я́рость Твою́ на наро́ды, кото́рые не зна́ют Тебя́, и на племена́, кото́рые не призыва́ют и́мени Твоего́; и́бо они́ съе́ли Иа́кова, пожра́ли его́ и истреби́ли его́, и жили́ще его́ опустоши́ли.

« 9 глава 11 глава »