Єремії 10 глава

Книга пророка Єремії
Українська Біблія. Турконяк → Синода́льный перево́д

Послухайте Господнє слово, яке Він сказав проти вас, доме Ізраїля!

Слу́шайте сло́во, кото́рое Госпо́дь говори́т вам, дом Изра́илев.

Так говорить Господь: Доріг народів не навчайтеся і небесних ознак не бійтеся, бо вони бояться їхніх проявів!

Так говори́т Госпо́дь: не учи́тесь путя́м язы́чников и не страши́тесь знаме́ний небе́сных, кото́рых язы́чники страша́тся.

Адже закони народів безглузді! Дерево вирубане з лісу, діло столяра чи вилитий виріб.

И́бо уста́вы наро́дов — пустота́: выруба́ют де́рево в лесу́, обде́лывают его́ рука́ми пло́тника при по́мощи топора́,

Сріблом і золотом прикрашене, цвяхами і молотами їх прикріпили, і вони не порушаться.

покрыва́ют серебро́м и зо́лотом, прикрепля́ют гвоздя́ми и мо́лотом, что́бы не шата́лось.

Они́ — как обто́ченный столп, и не говоря́т; их но́сят, потому́ что ходи́ть не мо́гут. Не бо́йтесь их, и́бо они́ не мо́гут причини́ть зла, но и добра́ де́лать не в си́лах.

Нет подо́бного Тебе́, Го́споди! Ты вели́к, и и́мя Твоё велико́ могу́ществом.

Кто не убои́тся Тебя́, Царь наро́дов? и́бо Тебе́ еди́ному принадлежи́т э́то; потому́ что ме́жду все́ми мудреца́ми наро́дов и во всех ца́рствах их нет подо́бного Тебе́.

Все до одного́ они́ бессмы́сленны и глупы́; пусто́е уче́ние — э́то де́рево.

Вони — коване срібло, — не ходитимуть. Куте срібло прийде з Тарсіса, золото Мофазьке і рука золотарів, усе це — вироби митців. У синє сукно і порфіру їх нарядять. 5 Їх неодмінно будуть носити [1] , бо вони самі не підуть! Тож не будете лякатися їх, бо вони не вчинять зла, — ні добра в них немає!

Разби́тое в листы́ серебро́ привезено́ из Фарси́са, зо́лото — из Уфа́за, де́ло худо́жника и рук плави́льщика; оде́жда на них — гиаци́нт и пу́рпур: всё э́то — де́ло люде́й иску́сных.

А Госпо́дь Бог есть и́стина; Он есть Бог живы́й и Царь ве́чный. От гне́ва Его́ дрожи́т земля́, и наро́ды не мо́гут вы́держать негодова́ния Его́.

Так їм скажете: Боги, які не створили небо і землю, хай загинуть із землі та з-під цього неба!

Так говори́те им: бо́ги, кото́рые не сотвори́ли не́ба и земли́, исче́знут с земли́ и и́з-под небе́с.

Господь — це Він, Хто вчинив землю Своєю силою, Який простягнув Усесвіт у Своїй мудрості та Своїм розумом розпростер небо,

Он сотвори́л зе́млю си́лою Свое́ю, утверди́л вселе́нную му́дростью Свое́ю и ра́зумом Свои́м распростёр небеса́.

і безліч води в небі, і навів хмари з кінця землі, блискавки зробив для дощу і вивів світло зі Своїх сховищ.

По гла́су Его́ шумя́т во́ды на небеса́х, и Он возво́дит облака́ от краёв земли́, твори́т мо́лнии среди́ дождя́ и изво́дит ве́тер из храни́лищ Свои́х.

Марною є кожна людина через брак знання, кожний золотар був засоромлений своїми литтями, бо вилили оману, — в них немає духу.

Безу́мствует вся́кий челове́к в своём зна́нии, срами́т себя́ вся́кий плави́льщик истука́ном свои́м, и́бо вы́плавленное им есть ложь, и нет в нём ду́ха.

Вони марні, діла глуму, у час їхніх відвідин вони будуть знищені.

Э́то соверше́нная пустота́, де́ло заблужде́ния; во вре́мя посеще́ния их они́ исче́знут.

Не такою є частка Якова, бо Той, Хто створив усе, Він його спадок, Господь Йому Ім’я.

Не такова́, как их, до́ля Иа́кова; и́бо Бог его́ есть Творе́ц всего́, и Изра́иль есть жезл насле́дия Его́; и́мя Его́ — Госпо́дь Савао́ф.

Він зібрав ззовні твою природу, що живе у вибраних посудинах.

Убира́й с земли́ иму́щество твоё, име́ющая сиде́ть в оса́де;

Бо так говорить Господь: Ось Я нищу скорботою тих, які живуть на цій землі, аби знайти твою рану.

и́бо так говори́т Госпо́дь: вот, Я вы́брошу жи́телей сей земли́ на сей раз и загоню́ их в те́сное ме́сто, что́бы схвати́ли их.

Горе у твоєму побитті, твоя рана болюча. І Я сказав: Насправді це Моя рана, і вона Мене охопила.

Го́ре мне в моём сокруше́нии; мучи́тельна ра́на моя́, но я говорю́ сам в себе́: «по́длинно, э́то моя́ скорбь, и я бу́ду нести́ её;

Мій намет у біді, і всі Мої шкіряні покривала розірвані. Моїх синів і Моїх овець немає, немає більше місця Мого намету, місця Моїх шкіряних покривал.

шатёр мой опустошён, и все верёвки мои́ по́рваны; де́ти мои́ ушли́ от меня́, и нет их: не́кому уже́ раски́нуть шатра́ моего́ и разве́сить ковро́в мои́х,

Адже нерозумні були пастирі й не шукали Господа! Через це вони не зрозуміли все стадо, і воно розсипалося.

и́бо па́стыри сде́лались бессмы́сленными и не иска́ли Го́спода, а потому́ они́ и поступа́ли безрассу́дно, и всё ста́до их рассе́яно».

Ось іде шум гуркоту і великий землетрус із північної землі, щоб призначити міста Юди на знищення і на поселення для горобців.

Несётся слух: вот он идёт, и большо́й шум от страны́ се́верной, что́бы города́ Иуде́и сде́лать пусты́нею, жили́щем шака́лов.

Знаю, Господи, що Твоя дорога не людська, і чоловік не піде, і не випростує своєї ходи.

Зна́ю, Го́споди, что не в во́ле челове́ка путь его́, что не во вла́сти иду́щего дава́ть направле́ние стопа́м свои́м.

Настанови нас, Господи, але в суді, а не в гніві, щоб Ти нас не зробив нечисленними.

Нака́зывай меня́, Го́споди, но по пра́вде, не во гне́ве Твоём, что́бы не умали́ть меня́.

Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не знають, і на покоління, над якими не кликалося Твоє Ім’я, бо вони поглинули Якова і знищили його, а пасовисько його спустошили.

Изле́й я́рость Твою́ на наро́ды, кото́рые не зна́ют Тебя́, и на племена́, кото́рые не призыва́ют и́мени Твоего́; и́бо они́ съе́ли Иа́кова, пожра́ли его́ и истреби́ли его́, и жили́ще его́ опустоши́ли.

« 9 глава 11 глава »