От Марка 9 глава

Евангелие от Марка святое благовествование
В переводе Лутковского → Переклад Огієнка

И сказал им: уверяю вас, что некоторые из стоящих здесь со Мною ещё при жизни своей увидят Царство Божье, пришедшее в силе.

І сказав Він до них: „Поправді кажу́ вам, що деякі з тут-о прия́вних не скушту́ють смерти, аж поки не ба́читимуть Царства Божого, що прийшло́ воно в силі“.

И вот через шесть дней, взяв с Собою только Петра, Иакова и Иоанна, Иисус поднялся наедине с ними на высокую гору и преобразился пред ними.

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на го́ру високу самих. І Він переобрази́всь перед ними.

Одежды Его вдруг ярко засияли, словно снег, и стали такими белыми, как никакой человек на земле не в силах отбелить.

І стала одежа Його осяйна́, дуже біла, як сніг, якої біли́льник не зміг би так ви́білити на землі!

И увидели они Илию с Моисеем, беседующих с Иисусом.

І з'явивсь їм Ілля́ та Мойсей, і розмовляли з Ісусом.

Петр же, обратясь к Иисусу, сказал: Равви! Как хорошо нам здесь! (Позволь), мы поставим здесь три шалаша: один для Тебя, другой — для Моисея, а третий — для Илии,

І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Учителю, до́бре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“.

ибо не знал, что и сказать, из-за страха, объявшего его.

Бо не знав, що́ казати, бо були́ перелякані.

Вдруг появилось облако и покрыло их, и раздался голос из облака: это Сын Мой возлюбленный, Его слушайте!

Та хмара ось їх заслони́ла, і голос почувся із хмари: „Це Син Мій Улю́блений, — Його слухайтеся!“

Оглянувшись, они неожиданно увидели, что рядом с ними никого уже нет, кроме одного Иисуса.

І зараз, звівши очі свої, вони вже ніко́го з собою не бачили, крім Самого Ісуса.

И когда они спускались с горы, Он повелел им, чтобы они до тех пор никому не рассказывали о том, что видели, пока Сын Человеческий не воскреснет из мертвых.

А коли з гори схо́дили, Він їм наказав, щоб ніко́му того не казали, що́ бачили, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскресне.

Они же спрашивали друг у друга: что это значит — воскреснуть из мертвых? И запомнили слова Его.

І вони заховали те слово в собі, сперечаючися, що́ то є: „воскреснути з мертвих“.

А у Него они спросили: почему же книжники и фарисеи говорят, что прежде должен придти Илия?

І вони запитали Його та сказали: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі перш прийти?“

И Он отвечал им: если они говорят, что Илия придет прежде и обратит всех, то разве не написано о Сыне Человеческом, что Он претерпит много страданий и унижений?

А Він відказав їм: „Тож Ілля́, коли при́йде попе́реду, усе приготу́є. Та я́к же про Лю́дського Сина написано, що мусить багато Він ви́терпіти, і буде знева́жений?

Но говорю вам: Илия уже приходил, и они обошлись с ним так, как сочли нужным, подобно тому, что написано о нём.1

Але вам кажу́, що й Ілля́ був прийшов, — та зробили йому, що́ тільки хотіли, як про нього написано“.

Когда же возвратился Он к ученикам, то увидел около них большую толпу и книжников, которые спорили с ними.

А коли поверну́лись до учнів, коло них вони вгле́діли бе́зліч наро́ду та книжників, що сперечалися з ними.

А все люди, едва только увидели Его, побежали навстречу, радостно приветствуя Его.

І негайно ввесь на́товп, як побачив Його, сполохну́вся із дива, і назу́стріч побіг, і став вітати Його.

И спрашивает Он у книжников: о чём вы спорите с ними?

І запитався Він їх: „Про що спереча́єтесь з ними?“

А один человек из толпы отвечает Ему: Учитель! Привел я к Тебе сына своего, одержимого духом нечистым.

І Йому відповів один із на́товпу: „Учителю, привів я до Тебе ось сина свого́, що духа німого він має.

Где бы дух ни застиг его, повергает его на землю, и он испускает пену, скрежещет зубами и цепенеет. И обратился я к ученикам Твоим, чтобы они изгнали его, но они не смогли изгнать его.

А як він де схо́пить його, то о́б землю кидає ним, — і він пі́ну пускає й зубами скрегоче та сохне. Я казав Твоїм у́чням, щоб прогнали його, — та вони не змогли“.

Он же сказал им в ответ: о народ, неверующий и развращенный! До каких пор Я буду с вами? До каких пор Мне терпеть вас? Приведите его ко Мне! (Втор 32:5,20)

А Він їм у відповідь каже: „О, роде невірний, — доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене його!“

И привели его к Нему. Едва увидев Иисуса, дух так сотряс одержимого, что тот упал и стал кататься по земле, испуская пену.

І до Нього того привели́. І як тільки побачив Його, то дух зараз затряс ним. А той, повалившись на землю, став качатися та заливатися пі́ною.

И спросил Он у отца его: давно ли это с ним? И тот ответил: с детства.

І Він запитав його ба́тька: „Як давно́ йому сталося це?“ Той сказав: „Із дити́нства.

Уж сколько раз дух бросал его то в огонь, то в воду, чтобы погубить его. Но если Ты можешь хоть сколько-нибудь помочь нам, Господи, то сжалься над нами!

І по́часту кидав він ним і в огонь, і до води, щоб його погубити. Але коли можеш що Ти, то змилуйсь над нами, і нам поможи!“

Иисус же сказал ему: если ты можешь хоть сколько-нибудь верить, то всё возможно верующему.

Ісус же йому відказав: „Щодо того твого „коли можеш“, — то тому́, хто вірує, все можливе!“

И тотчас отец этого отрока воскликнул со слезами: верую! Помоги же моему маловерию!

Зараз ба́тько хлоп'я́ти з слізьми́ закричав і сказав: „Вірую, Господи, — поможи недовірству моє́му!“

Увидев, что сбегается народ, Иисус повелел духу нечистому: дух немой и глухой! Я повелеваю тебе: выйди из него и впредь не возвращайся в него!

А Ісус, як побачив, що на́товп збігається, то нечистому духові заказав, і сказав йому: „Ду́ше німий і глухий, тобі Я наказую: вийди з нього, і більше у нього не входь!“

Возопив и сильно сотрясши одержимого, дух вышел, а отрок застыл, словно мертвый, так что многие говорили: он умер.

І, закричавши та мі́цно затрясши, той вийшов. І він став, немов мертвий, — аж багато-хто стали казати, що помер він.

Но Иисус, взяв его за руку, привел его в чувство, и он поднялся.

А Ісус узяв за руку його та й підвів його, — і той устав.

А когда Он вошел в дом, ученики наедине спросили Его: почему мы не в силах были изгнать его?

Коли́ ж Він до дому прийшов, то учні питали Його самото́ю: „Чому ми́ не могли його вигнати?“

Он же сказал им: сей род ничем иным не может быть изгнан, кроме как молитвою и постом.

А Він їм сказав: „Цей рід не вихо́дить інакше, як тільки від молитви та по́сту“.

Выйдя оттуда, они отправились в Галилею, но Он не хотел, чтобы кто-нибудь узнал об этом,

І вони вийшли звідти, і прохо́дили по Галілеї. А Він не хотів, щоб довідався хто.

потому что Он, наставляя учеников Своих, говорил им: Сын Человеческий предан будет в руки человеческие, и казнят Его, и через три дня после казни Он воскреснет.

Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, — воскресне Він третього дня!“

Но они не понимали сказанного, а спросить Его — боялись.

Вони ж не зрозуміли цього сло́ва, та боялись Його запитати.

Когда они пришли в Капернаум, то дома Он спросил у них: что это вы обсуждали в пути между собою?

І прибули́ вони в Капернау́м. А як був Він у домі, то їх запитав: „Про що́ міркува́ли в дорозі?“

Но они молчали, потому что в пути спорили друг с другом о том, кто из них самый главный.

І мовчали вони, — сперечалися бо проміж себе в дорозі, хто́ найбільший.

И, сев, Он подозвал всех двенадцать и говорит им: если кто из вас хочет быть первым, пусть будет последним и слугою всем.

А як сів, то покликав Він Дванадцятьо́х, і промовив до них: „Коли хто бути першим бажає, — нехай буде найменшим із усіх і слуга всім!“

И, взяв ребенка, Он поставил его посреди них и, обняв его, сказал им:

І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:

кто примет (в сердце) хотя бы одного из таких младенцев во имя Моё, тот Меня примет, а кто Меня принял, тот не Меня принял, но Того, Кто послал Меня.

„Коли хто в Ім'я́ Моє при́йме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, — не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!“

При этом Иоанн сказал Ему: Учитель! Мы встретили человека, который именем Твоим изгоняет бесов, и запретили ему это, потому что он не ходит вместе с нами.

Обізвався до нього Іван: „Учителю, ми бачили одно́го чоловіка, який з нами не ходить, що виганя́є Ім'я́м Твоїм де́монів; і ми заборонили йому, бо він із нами не ходить“.

А Иисус сказал: не надо запрещать ему, потому что любой, кто сотворит чудо именем Моим, не сможет уже клеветать на Меня,

А Ісус відказав: „Не забороняйте йому, бо немає такого, що Ім'я́м Моїм чудо зробив би, і зміг би неба́ром лихосло́вити Мене́.

ибо кто не против нас, тот за нас.

Хто бо не супроти нас, — той за нас!

И кто напоит вас хотя бы чашею воды во имя Моё, потому что вы — Христовы, уверяю вас: тот не лишится награды своей.

І коли хто напо́їть вас ку́хлем води в Ім'я́ Моє ради того, що ви Христові, поправді кажу́ вам: той не згубить своєї нагоро́ди!

А кто введет в соблазн хотя бы одного из тех немногих, кто верует в Меня, то для него было бы значительно лучше, если бы ему повесили мельничный жернов на шею и бросили в море.

Хто ж споку́сить одно́го з мали́х цих, що вірять, то краще б такому було, коли б жо́рно млино́ве на шию йому почепити, та й кинути в море!

И если соблазнит тебя рука твоя, то отруби её; лучше тебе увечному войти в Жизнь, нежели с двумя руками быть ввергнутым в геенну, в огонь неугасимый,

І коли рука твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя однору́ким, ніж з обома руками ввійти до геєнни, до огню невгаси́мого,

где червь их не умирает и огонь их не угасает. (Ис 66:24)

де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

И если нога твоя соблазнит тебя, то отруби её; лучше тебе хромым войти в Жизнь Вечную, нежели с двумя ногами быть брошенным в геенну, в огонь неугасимый,

І коли нога твоя спокуша́є тебе, — відітни її: краще тобі ввійти до життя одноно́гим, ніж з обома ногами бути вкиненому до геєнни, [до огню невгаси́мого],

где червь их не умирает и огонь их не угасает.

де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“.

И если глаз твой соблазнит тебя, то вырви его; лучше тебе одноглазому войти в Царство Божье, нежели с двумя глазами быть брошенным в геенну огненную,

І коли твоє око тебе́ спокуша́є, — вибери його: краще тобі одноо́ким ввійти в Царство Боже, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огне́нної,

где червь их не умирает и огонь их не угасает,

де „їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь“!

ибо каждый огнем очищается. Каждая жертва солится солью. (Лев 2:13)

Бо посо́литься кожен огнем, і кожна жертва посо́литься сіллю.

Соль — хорошая вещь; но если соль станет несоленой, на что она сгодится? Сохраняйте же соль в себе и мир между собою.

Сіль — добра річ. Коли ж сіль несолоною стане, — чим поправити її? Майте сіль у собі, майте й мир між собою!“

Примечания:

В переводе Лутковского

[9.1] «написано о Нем» — то есть о Сыне Человеческом.

« 8 глава 10 глава »