3 Царств 8 глава

Тогда созвал Соломон старейшин Израилевых и всех начальников колен, глав поколений сынов Израилевых, к царю Соломону в Иерусалим, чтобы перенести ковчег завета Господня из города Давидова, то есть Сиона.

 

І сталося, коли через двадцять років Соломон закінчив будувати Господній дім і свій дім, тоді цар Соломон зібрав усіх старійшин Ізраїля в Сіоні, щоб принести ковчег Господнього завіту з міста Давида (це Сіон),

И собрались к царю Соломону на праздник все Израильтяне в месяце Афаниме, который есть седьмой месяц.

 

в місяці атаніні.

И пришли все старейшины Израилевы; и подняли священники ковчег,

 

І священики взяли ковчег,

и понесли ковчег Господень и скинию собрания и все священные вещи, которые были в скинии; и несли их священники и левиты.

 

намет свідчення і весь святий посуд, що в наметі свідчення.

А царь Соломон и с ним всё общество Израилево, собравшееся к нему, шли пред ковчегом, принося жертвы из мелкого и крупного скота, которых невозможно исчислить и определить, по множеству их.

 

Цар і весь Ізраїль перед ковчегом приносили жертви овець і волів — без числа.

И внесли священники ковчег завета Господня на место его, в давир храма, во Святое Святых, под крылья херувимов.

 

І священики внесли ковчег на своє місце, до давіра дому, до Святого святих, під крила херувимів.

Ибо херувимы простирали крылья над местом ковчега, и покрывали херувимы сверху ковчег и шесты его.

 

Бо були херувими з розпростертими крилами над місцем ковчега, і херувими покривали ковчег та його святощі згори.

И выдвинулись шесты так, что головки шестов видны были из святилища пред давиром, но не выказывались наружу; они там и до сего дня.

 

Та священні держаки виступали, і були помітні кінці священних держаків зі святого за межі давіру, та ззовні їх не було видно.

В ковчеге ничего не было, кроме двух каменных скрижалей, которые положил туда Моисей на Хориве, когда Господь заключил завет с сынами Израилевыми, по исшествии их из земли Египетской.

 

У ковчезі не було нічого, за винятком двох кам’яних скрижалей, котрі туди поклав Мойсей на Хориві, — таблиць завіту, який склав Господь з ізраїльськими синами, коли вони виходили з Єгипетської землі.

Когда священники вышли из святилища, облако наполнило дом Господень;

 

І сталося, коли священики вийшли зі святого, то хмара покрила дім.

и не могли священники стоять на служении по причине облака, ибо слава Господня наполнила храм Господень.

 

І священики не змогли стояти й служити через присутність хмари, бо Господня слава наповнила дім.

Тогда сказал Соломон: Господь сказал, что Он благоволит обитать во мгле;

 

я построил храм в жилище Тебе, место, чтобы пребывать Тебе вовеки.

 

И обратился царь лицом своим, и благословил всё собрание Израильтян — всё собрание Израильтян стояло, —

 

І цар повернув своє обличчя, і він поблагословив увесь Ізраїль, а вся громада Ізраїля стояла.

и сказал: благословен Господь, Бог Израилев, Который сказал Своими устами Давиду, отцу моему, и ныне исполнил рукою Своею! Он говорил:

 

І він сказав: Благословенний сьогодні Господь, Бог Ізраїля, Який говорив Своїми устами про Давида, мого батька, і виконав Своїми руками, кажучи:

«с того дня, как Я вывел народ Мой, Израиля, из Египта, Я не избрал города ни в одном из колен Израилевых, чтобы построен был дом, в котором пребывало бы имя Моё; и избрал Давида, чтобы быть ему над народом Моим Израилем».

 

Від дня, в який Я вивів Мій народ Ізраїля з Єгипту, Я не вибрав міста в одному зі скіпетрів Ізраїля, щоби збудувати дім, аби там було Моє Ім’я. А вибрав Я Єрусалим, щоб там було Моє Ім’я, і вибрав Я Давида, щоб він був над Моїм народом — Ізраїлем.

У Давида, отца моего, было на сердце построить храм имени Господа, Бога Израилева;

 

І спало на серце мого батька Давида збудувати дім Імені Господа, Бога Ізраїля.

но Господь сказал Давиду, отцу моему: «у тебя есть на сердце построить храм имени Моему; хорошо, что это у тебя лежит на сердце;

 

Тож Господь промовив до Давида, мого батька: Через те, що прийшло на твоє серце збудувати дім Моєму Імені, добре вчинив ти, що це спало на твоє серце.

однако не ты построишь храм, а сын твой, исшедший из чресл твоих, он построит храм имени Моему».

 

Проте не ти збудуєш дім, а твій син, який вийшов з твого тіла, він збудує дім Моєму Імені.

И исполнил Господь слово Своё, которое изрёк. Я вступил на место отца моего Давида и сел на престоле Израилевом, как сказал Господь, и построил храм имени Господа, Бога Израилева;

 

І Господь виконав Своє слово, яке сказав, і поставив мене на місце Давида, мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, — як і сказав Господь, — і я збудував дім Імені Господа, Бога Ізраїля.

и приготовил там место для ковчега, в котором завет Господа, заключённый Им с отцами нашими, когда Он вывел их из земли Египетской.

 

І я визначив там місце для ковчега, в якому є Господній завіт, який склав Господь з нашими батьками, коли Він їх виводив із Єгипетської землі.

И стал Соломон пред жертвенником Господним впереди всего собрания Израильтян, и воздвиг руки свои к небу,

 

І встав Соломон перед Господнім жертовником, перед усім зібранням Ізраїля, простягнув свої руки до неба

и сказал: Господи, Боже Израилев! нет подобного Тебе Бога на небесах вверху и на земле внизу; Ты хранишь завет и милость к рабам Твоим, ходящим пред Тобою всем сердцем своим.

 

і сказав: Господи, Боже Ізраїля, немає Бога, як Ти, на небі вгорі й на землі внизу, Котрий зберігає завіт і милосердя з Твоїм рабом, який ходить перед Тобою в повноті свого серця,

Ты исполнил рабу Твоему Давиду, отцу моему, что говорил ему; что изрёк Ты устами Твоими, то в сей день совершил рукою Твоею.

 

який Ти зберіг для Твого раба Давида, мого батька, і проголосив Твоїми устами, і Ти виконав Твоїми руками в цей день.

И ныне, Господи, Боже Израилев, исполни рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что говорил Ты ему, сказав: «не прекратится у тебя пред лицом Моим сидящий на престоле Израилевом, если только сыновья твои будут держаться пути своего, ходя предо Мною так, как ты ходил предо Мною».

 

Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, виконай для Твого раба Давида, мого батька, те, що Ти йому сказав, промовляючи: Не переведеться в тебе чоловік переді Мною, який сидить на престолі Ізраїля, якщо твої діти слідкуватимуть за своїми дорогами, щоб ходити переді Мною так, як ти ходив переді Мною!

И ныне, Боже Израилев, да будет верно слово Твоё, которое Ты изрёк рабу Твоему Давиду, отцу моему!

 

Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай буде вірним Твоє слово до Давида, мого батька!

Поистине, Богу ли жить на земле? Небо и небо небес не вмещают Тебя, тем менее сей храм, который я построил;

 

Адже, хіба дійсно Бог проживатиме з людьми на землі? Якщо неба і неба небес не достатньо для Тебе, то як вистачатиме цього дому, який я збудував Твоєму Імені?

но призри на молитву раба Твоего и на прошение его, Господи, Боже мой; услышь воззвание и молитву, которою раб Твой умоляет Тебя ныне.

 

Зглянься на мою молитву, Господи, Боже Ізраїля, щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться перед Тобою сьогодні до Тебе,

Да будут очи Твои отверсты на храм сей день и ночь, на сие место, о котором Ты сказал: «Моё имя будет там»; услышь молитву, которою будет молиться раб Твой на месте сём.

 

щоб Твої очі були відкриті на цей дім вдень та вночі, на місце, про яке Ти сказав: Моє Ім’я там буде! — щоб вислухати молитву, якою Твій раб молиться на цьому місці вдень та вночі.

Услышь моление раба Твоего и народа Твоего, Израиля, когда они будут молиться на месте сём; услышь на месте обитания Твоего, на небесах, услышь и помилуй.

 

І вислухаєш молитву Твого раба і Твого народу Ізраїля, якими молитимуться на цьому місці, і Ти вислухаєш в місці Твого перебування на небі, сповниш і будеш милосердним.

Когда кто согрешит против ближнего своего, и потребует от него клятвы, чтобы он поклялся, и для клятвы придут пред жертвенник Твой в храм сей,

 

Коли тільки згрішить хтось проти свого ближнього, і якщо він візьме на себе клятву, щоб поклястися, піде і визнає перед Твоїм жертовником у цьому домі,

тогда Ты услышь с неба и произведи суд над рабами Твоими, обвини виновного, возложив поступок его на голову его, и оправдай правого, воздав ему по правде его.

 

то Ти вислухай з неба! І виконаєш, і судитимеш Твій народ Ізраїля, щоб засудити безбожного — повернути його дорогу на його ж голову, і виправдати праведного — віддати йому за його праведністю.

Когда народ Твой, Израиль, будет поражён неприятелем за то, что согрешил пред Тобою, и когда они обратятся к Тебе, и исповедают имя Твоё, и будут просить и умолять Тебя в сём храме,

 

Коли Твій народ Ізраїль упаде перед ворогами, бо згрішать проти Тебе, та повернуться і прославлять Твоє Ім’я, помоляться і піднесуть молитву в цьому домі,

тогда Ты услышь с неба и прости грех народа Твоего, Израиля, и возврати их в землю, которую Ты дал отцам их.

 

то Ти вислухаєш з неба, змилосердишся над гріхами Твого народу Ізраїля і повернеш їх у землю, яку Ти дав їхнім батькам.

Когда заключится небо и не будет дождя за то, что они согрешат пред Тобою, и когда помолятся на месте сём и исповедают имя Твоё и обратятся от греха своего, ибо Ты смирил их,

 

Коли стримається небо, і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, та помоляться до цього місця і прославлять Твоє Ім’я, і відвернуться від своїх гріхів, коли їх упокориш,

тогда услышь с неба и прости грех рабов Твоих и народа Твоего, Израиля, указав им добрый путь, по которому идти, и пошли дождь на землю Твою, которую Ты дал народу Твоему в наследие.

 

то Ти вислухаєш з неба та змилосердишся над гріхами Твого раба і Твого народу Ізраїля, бо об’явиш їм добру дорогу, щоб нею ходити, і пошлеш дощ на землю, яку Ти дав Твоєму народові в спадок.

Будет ли на земле голод, будет ли моровая язва, будет ли палящий ветер, ржавчина, саранча, червь, неприятель ли будет теснить его в земле его, будет ли какое бедствие, какая болезнь, —

 

Якщо буде голод, якщо буде смерть, бо буде запалена земля, якщо буде сарана, іржа, і якщо його гнобитиме його ворог в одному з його міст, усе, що трапиться, усякий біль,

при всякой молитве, при всяком прошении, какое будет от какого-либо человека во всём народе Твоём, Израиле, когда они почувствуют бедствие в сердце своём и прострут руки свои к храму сему,

 

усяку молитву, усяке благання, якщо буде в якійсь людині, як тільки пізнає кожний біль свого серця і підніме свої руки до цього дому,

Ты услышь с неба, с места обитания Твоего, и помилуй; соделай и воздай каждому по путям его, как Ты усмотришь сердце его, ибо Ты один знаешь сердце всех сынов человеческих:

 

то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і будеш милосердним, учиниш і віддаси кожному за його дорогами, як Ти знаєш його серце. Адже Ти один знаєш серце всіх людських синів,

чтобы они боялись Тебя во все дни, доколе живут на земле, которую Ты дал отцам нашим.

 

щоб Тебе боялися всі дні, які вони живуть на землі, котру Ти дав нашим батькам.

Если и иноплеменник, который не от Твоего народа, Израиля, придёт из земли далёкой ради имени Твоего, —

 

І чужинцеві, який не є з Твого народу,

ибо и они услышат о Твоём имени великом и о Твоей руке сильной и о Твоей мышце простёртой, — и придёт он и помолится у храма сего,

 

і як прийдуть, і помоляться на цьому місці,

услышь с неба, с места обитания Твоего, и сделай всё, о чём будет взывать к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твоё, чтобы боялись Тебя, как народ Твой, Израиль, чтобы знали, что именем Твоим называется храм сей, который я построил.

 

Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення, і зробиш згідно з усім, про що закличе до Тебе чужинець, щоб усі народи пізнали Твоє Ім’я і боялися Тебе так, як Твій народ Ізраїля, і пізнають, що Твоє Ім’я закликатиметься на цей дім, який я збудував.

Когда выйдет народ Твой на войну против врага своего путём, которым Ты пошлёшь его, и будет молиться Господу, обратившись к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,

 

Коли Твій народ вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою їх поведеш, і помоляться Господнім Іменем в напрямку міста, яке я виберу, і дому, який я збудував Твоєму Імені,

тогда услышь с неба молитву их и прошение их и сделай, что потребно для них.

 

то Ти вислухаєш з неба їхнє благання та їхню молитву, і зробиш їм належне.

Когда они согрешат пред Тобою, — ибо нет человека, который не грешил бы, — и Ты прогневаешься на них и предашь их врагам, и пленившие их отведут их в неприятельскую землю, далёкую или близкую;

 

Коли згрішать проти Тебе, адже немає людини, яка не грішить, відведеш їх і видаси їх перед ворогами, і візьмуть їх у полон ті, хто бере в полон, у землю — далеко чи близько, —

и когда они в земле, в которой будут находиться в плену, войдут в себя и обратятся и будут молиться Тебе в земле пленивших их, говоря: «мы согрешили, сделали беззаконие, мы виновны»;

 

і вони повернуть свої серця в землю, куди переселилися, навернуться і помоляться до Тебе в землі їхнього переселення, кажучи: Ми згрішили, ми були беззаконні, ми були неправедні!

и когда обратятся к Тебе всем сердцем своим и всею душою своею в земле врагов, которые пленили их, и будут молиться Тебе, обратившись к земле своей, которую Ты дал отцам их, к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,

 

І навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією своєю душею в землі їхніх ворогів, куди Ти їх відвів, і помоляться до Тебе в напрямі до їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, до міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував Твоєму Імені,

тогда услышь с неба, с места обитания Твоего, молитву и прошение их и сделай, что потребно для них;

 

то Ти вислухаєш з неба, з Твого готового поселення,

и прости народу Твоему, в чём он согрешил пред Тобою, и все проступки его, которые он сделал пред Тобою, и возбуди сострадание к ним в пленивших их, чтобы они были милостивы к ним:

 

і змилосердишся над їхніми неправдами, якими згрішили проти Тебе, і над усіма їхніми провинами, якими завинили проти Тебе, і даси їм згідно з милосердям перед тими, хто їх тримає в полоні, і ті будуть милосердними до них.

ибо они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел из Египта, из железной печи.

 

Адже вони — Твій народ і Твій спадок, яких Ти вивів з єгипетської землі з-посеред залізної печі.

Да будут очи Твои отверсты на молитву раба Твоего и на молитву народа Твоего, Израиля, чтобы слышать их всегда, когда они будут призывать Тебя,

 

І Твої вуха, і Твої очі будуть відкриті до молитви Твого раба і до молитви Твого народу Ізраїля, щоб вислухати його в усьому, у чому Тебе прикличуть,

ибо Ты отделил их Себе в удел из всех народов земли, как Ты изрёк через Моисея, раба Твоего, когда вывел отцов наших из Египта, Владыка Господи!

 

бо Ти їх Собі виділив у спадок з усіх народів землі, як Ти і сказав через Твого раба Мойсея, коли Ти виводив наших батьків з Єгипетської землі, Господи, Господи! 53a Тоді Соломон сказав про дім, коли закінчив його будувати: Сонце з’явилось на небі. Господь сказав, що мешкатиме в темряві: Збудуй Мій дім, Мені прекрасний дім, щоб жити в новому. Чи ось не записане це в Книзі пісні?

Когда Соломон произнёс всё сие моление и прошение к Господу, тогда встал с колен от жертвенника Господня, руки же его были распростёрты к небу.

 

І сталося, коли Соломон закінчив молитися до Господа всією молитвою і це благання, то він устав з-перед Господнього жертовника, після того, як схилився на свої коліна, і простягнув свої руки до неба.

И стоя благословил всё собрание Израильтян, громким голосом говоря:

 

І він устав, і поблагословив усе зібрання Ізраїля сильним голосом, кажучи:

благословен Господь, Который дал покой народу Своему, Израилю, как говорил! не осталось неисполненным ни одного слова из всех благих слов Его, которые Он изрёк через раба Своего Моисея;

 

Благословенний Господь сьогодні, Який дав спочинок Своєму народові — Ізраїлеві — згідно з усім, що сказав! Не пропало жодне слово з усіх Його добрих слів, які промовив через Свого раба Мойсея.

да будет с нами Господь, Бог наш, как был Он с отцами нашими, да не оставит нас, да не покинет нас,

 

Нехай буде з нами Господь, наш Бог, як Він був і з нашими батьками! Хай не покине нас і не відвернеться від нас,

наклоняя к Себе сердце наше, чтобы мы ходили по всем путям Его и соблюдали заповеди Его и уставы Его и законы Его, которые Он заповедал отцам нашим;

 

щоб наші серця були звернені до Нього, щоб ми ходили всіма Його дорогами і виконували всі Його заповіді та Його настанови, які Він заповів нашим батькам!

и да будут слова сии, которыми я молился пред Господом, близки к Господу, Богу нашему, день и ночь, дабы Он делал, что потребно для раба Своего, и что потребно для народа Своего, Израиля, изо дня в день,

 

І хай ці слова, якими я помолився перед Господом, нашим Богом, наблизяться до Господа, нашого Бога, щоб вдень та вночі чинити праведне для Твого раба і праведне для Твого народу Ізраїля — діло дня в його день.

чтобы все народы познали, что Господь есть Бог и нет кроме Его;

 

Щоб усі народи землі пізнали, що Господь Бог, Він є Бог, і немає більше жодного.

да будет сердце ваше вполне предано Господу, Богу нашему, чтобы ходить по уставам Его и соблюдать заповеди Его, как ныне.

 

І наші серця хай будуть досконалі перед Господом, нашим Богом, і щоб ми праведно жили за Його приписами і виконували Його заповіді так, як у цей день.

И царь и все Израильтяне с ним принесли жертву Господу.

 

Цар і всі сини Ізраїля принесли жертву перед Господом.

И принёс Соломон в мирную жертву, которую принёс он Господу, двадцать две тысячи крупного скота и сто двадцать тысяч мелкого скота. Так освятили храм Господу царь и все сыны Израилевы.

 

І цар Соломон приніс мирні жертви, які звершив для Господа, — двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. І цар та всі сини Ізраїля освятили Господній дім.

В тот же день освятил царь среднюю часть двора, который пред храмом Господним, совершив там всесожжение и хлебное приношение и вознеся тук мирных жертв, потому что медный жертвенник, который пред Господом, был мал для помещения всесожжения и хлебного приношения и тука мирных жертв.

 

У той день цар освятив середину двору, що перед входом Господнього дому, бо приніс там всепалення, жертви і жир мирних жертв, оскільки мідний жертовник, що перед Господом, був малий, так що неможливо було принести на ньому всі всепалення і мирні жертви.

И сделал Соломон в это время праздник, и весь Израиль с ним, — большое собрание, сошедшееся от входа в Емаф до реки Египетской пред Господом, Богом нашим, — семь дней и ещё семь дней, четырнадцать дней.

 

І в той день Соломон зробив свято, і з ним — весь Ізраїль, велике зібрання від входу Імата аж до ріки Єгипту, перед Господом, нашим Богом, у домі, який він збудував, сім днів споживаючи їжу, п’ючи і радіючи перед Господом, нашим Богом.

В восьмой день Соломон отпустил народ. И благословили царя и пошли в шатры свои, радуясь и веселясь в сердце о всём добром, что сделал Господь рабу Своему Давиду и народу Своему, Израилю.

 

А на восьмий день він відіслав народ і поблагословив його, і кожний відійшов до своїх поселень, радіючи, і з веселим серцем завдяки добру, яке Господь учинив Своєму рабові Давидові та Ізраїлю, Його народові.