3 Царств 8 глава

Третья книга Царств
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

Тогда созвал Соломон старейшин Израилевых и всех начальников колен, глав поколений сынов Израилевых, к царю Соломону в Иерусалим, чтобы перенести ковчег завета Господня из города Давидова, то есть Сиона.

Тоді Соломон скликав до себе в Єрусалим усіх старших Ізраїля, усіх голів над колінами і князів ізраїльських родин, щоб перенести кивот Господнього союзу з Давидгороду, тобто з Сіону.

И собрались к царю Соломону на праздник все Израильтяне в месяце Афаниме, который есть седьмой месяц.

Усі ізраїльські мужі зібрались до Соломона на свято в місяці Етанім, що був сьомий місяць.

И пришли все старейшины Израилевы; и подняли священники ковчег,

Як же прибули старші Ізраїля, священики взяли кивот,

и понесли ковчег Господень и скинию собрания и все священные вещи, которые были в скинии; и несли их священники и левиты.

і понесли кивот Господній і намет зборів з усім святим посудом, що був у наметі. Священики й левіти несли їх.

А царь Соломон и с ним всё общество Израилево, собравшееся к нему, шли пред ковчегом, принося жертвы из мелкого и крупного скота, которых невозможно исчислить и определить, по множеству их.

Цар же Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували з ним волів і овець, — стільки, що їм не було ні числа, ні ліку.

И внесли священники ковчег завета Господня на место его, в давир храма, во Святое Святых, под крылья херувимов.

Священики внесли кивот Господнього завіту на його місце, в дебір храму, у всесвяте, під крила херувимів,

Ибо херувимы простирали крылья над местом ковчега, и покрывали херувимы сверху ковчег и шесты его.

бо херувими простягали крила над місцем кивота і покривали зверху кивот та його носила.

И выдвинулись шесты так, что головки шестов видны были из святилища пред давиром, но не выказывались наружу; они там и до сего дня.

А носила були такі довгі, що їх кінці можна було бачити з святині перед всесвятим, але знадвору не було їх видко. Вони там зостаються по цей день.

В ковчеге ничего не было, кроме двух каменных скрижалей, которые положил туда Моисей на Хориве, когда Господь заключил завет с сынами Израилевыми, по исшествии их из земли Египетской.

В ковчезі не було нічого, крім двох кам'яних таблиць, що там поклав Мойсей на Хориві, коли уклав був Господь союз із синами Ізраїля по виході їх з Єгипетської землі.

Когда священники вышли из святилища, облако наполнило дом Господень;

Як же священики вийшли з святині, сповнила хмара храм Господній,

и не могли священники стоять на служении по причине облака, ибо слава Господня наполнила храм Господень.

так що священики через хмару не могли там стояти й служити службу; слава бо Господня сповнила храм Господній.

Тогда сказал Соломон: Господь сказал, что Он благоволит обитать во мгле;

Тоді Соломон промовив: («Господь установив на небі сонце), а сам захотів у мряці пробувати.

я построил храм в жилище Тебе, место, чтобы пребывать Тебе вовеки.

Тим я й спорудив тобі дім на мешкання, місце, де ти повіки будеш жити.»

И обратился царь лицом своим, и благословил всё собрание Израильтян — всё собрание Израильтян стояло, —

І обернувся цар лицем, і поблагословив усю ізраїльську громаду, під час коли ізраїльська громада стояла,

и сказал: благословен Господь, Бог Израилев, Который сказал Своими устами Давиду, отцу моему, и ныне исполнил рукою Своею! Он говорил:

і сказав: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що виконав власною рукою те, що обіцяв був своїми устами моєму батькові Давидові, коли сказав був:

«с того дня, как Я вывел народ Мой, Израиля, из Египта, Я не избрал города ни в одном из колен Израилевых, чтобы построен был дом, в котором пребывало бы имя Моё; и избрал Давида, чтобы быть ему над народом Моим Израилем».

З того часу, як вивів я народ мій, Ізраїля, з Єгипту, не вибрав я міста ні в одному з колін Ізраїля, щоб мені збудовано дім, де перебувало б моє ім'я, а вибрав Єрусалим, щоб там перебувало моє ім'я, і вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.

У Давида, отца моего, было на сердце построить храм имени Господа, Бога Израилева;

Вже в мого батька Давида було на думці збудувати храм імені Господа, Бога Ізраїля,

но Господь сказал Давиду, отцу моему: «у тебя есть на сердце построить храм имени Моему; хорошо, что это у тебя лежит на сердце;

та Господь сказав моєму батькові Давидові: Що ти задумав збудувати дім моєму імені, це добра в тебе думка,

однако не ты построишь храм, а сын твой, исшедший из чресл твоих, он построит храм имени Моему».

тільки ж не тобі будувати мені дім, а твоєму синові, що вийде з твого лона, — той збудує храм імені моєму, —

И исполнил Господь слово Своё, которое изрёк. Я вступил на место отца моего Давида и сел на престоле Израилевом, как сказал Господь, и построил храм имени Господа, Бога Израилева;

Господь справдив своє слово що сказав був: я бо вступив на місце Давида, мого батька, і сів на престолі Ізраїля, як сказав Господь, і збудував храм імені Господа, Бога Ізраїля,

и приготовил там место для ковчега, в котором завет Господа, заключённый Им с отцами нашими, когда Он вывел их из земли Египетской.

і приладив місце на кивот, в якім є (свідоцтво) союзу Господнього, що він, Господь, уклав з нашими батьками, як вивів їх з Єгипетської землі.»

И стал Соломон пред жертвенником Господним впереди всего собрания Израильтян, и воздвиг руки свои к небу,

Став Соломон перед Господнім жертовником, перед усією громадою Ізраїля, зняв руки до неба

и сказал: Господи, Боже Израилев! нет подобного Тебе Бога на небесах вверху и на земле внизу; Ты хранишь завет и милость к рабам Твоим, ходящим пред Тобою всем сердцем своим.

і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, що був би тобі рівня, ні на небі вгорі, ні на землі внизу. Ти бережеш завіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою усім серцем.

Ты исполнил рабу Твоему Давиду, отцу моему, что говорил ему; что изрёк Ты устами Твоими, то в сей день совершил рукою Твоею.

Ти додержав слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому і що устами твоїми промовив, — те сьогодні справдив рукою твоєю,

И ныне, Господи, Боже Израилев, исполни рабу Твоему Давиду, отцу моему, то, что говорил Ты ему, сказав: «не прекратится у тебя пред лицом Моим сидящий на престоле Израилевом, если только сыновья твои будут держаться пути своего, ходя предо Мною так, как ты ходил предо Мною».

Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, моєму батькові, те, що обіцяв йому словами: Не переведеться у тебе передо мною той, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки сини твої вважатимуть на свої вчинки та ходитимуть передо мною, як ти ходив передо мною.

И ныне, Боже Израилев, да будет верно слово Твоё, которое Ты изрёк рабу Твоему Давиду, отцу моему!

Отже тепер, Боже Ізраїля, нехай справдиться, прошу, твоя обіцянка, що ти дав слузі твоєму Давидові, моєму батькові!

Поистине, Богу ли жить на земле? Небо и небо небес не вмещают Тебя, тем менее сей храм, который я построил;

Чи ж Богові бо справді жити на землі? Таже ж небо і небо небес не можуть тебе вмістити! А що вже цей храм, що я збудував тобі!

но призри на молитву раба Твоего и на прошение его, Господи, Боже мой; услышь воззвание и молитву, которою раб Твой умоляет Тебя ныне.

Однак зглянься, Господи, мій Боже, на молитву й на благання слуги твого й вислухай взивання та мольбу, якими слуга твій оце сьогодні тебе молить.

Да будут очи Твои отверсты на храм сей день и ночь, на сие место, о котором Ты сказал: «Моё имя будет там»; услышь молитву, которою будет молиться раб Твой на месте сём.

Нехай очі твої споглядають уночі й удень на храм цей, на місце, про яке ти сказав: Ім'я моє буде там! — Вислухай молитву, якою слуга твій молитиметься на цьому місці!

Услышь моление раба Твоего и народа Твоего, Израиля, когда они будут молиться на месте сём; услышь на месте обитания Твоего, на небесах, услышь и помилуй.

Вислухай, благання слуги твого і народу твого, Ізраїля, коли вони будуть молитися на цьому місці. Вислухай з місця, де ти перебуваєш, з неба; вислухай і прости.

Когда кто согрешит против ближнего своего, и потребует от него клятвы, чтобы он поклялся, и для клятвы придут пред жертвенник Твой в храм сей,

Коли хтось провиниться перед своїм ближнім, і той візьме на себе клятву, щоб спонукати й другого поклястися і він прийде, щоб поклястися перед твоїм жертовником у цім храмі,

тогда Ты услышь с неба и произведи суд над рабами Твоими, обвини виновного, возложив поступок его на голову его, и оправдай правого, воздав ему по правде его.

то ти вислухай з неба і вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його переступ на його ж голову, а безвинного виправдай, воздавши йому за його правдою.

Когда народ Твой, Израиль, будет поражён неприятелем за то, что согрешил пред Тобою, и когда они обратятся к Тебе, и исповедают имя Твоё, и будут просить и умолять Тебя в сём храме,

Коли твій народ Ізраїль буде розгромлений ворогом за гріхи перед тобою і повернеться до тебе та й стане хвалити ім'я твоє, та молитися й тебе благати в цьому домі,

тогда Ты услышь с неба и прости грех народа Твоего, Израиля, и возврати их в землю, которую Ты дал отцам их.

то ти вислухай з неба і прости гріхи твого народу Ізраїля, і приведи їх назад у землю, що ти дав батькам їхнім.

Когда заключится небо и не будет дождя за то, что они согрешат пред Тобою, и когда помолятся на месте сём и исповедают имя Твоё и обратятся от греха своего, ибо Ты смирил их,

Коли небо буде замкнене і не буде дощу за те, що согрішили проти тебе, і коли будуть молитись на цьому місці і хвалити твоє ім'я і каятись у своїх гріхах, бо ти їх упокорив,

тогда услышь с неба и прости грех рабов Твоих и народа Твоего, Израиля, указав им добрый путь, по которому идти, и пошли дождь на землю Твою, которую Ты дал народу Твоему в наследие.

то ти вислухай з неба і прости гріхи слуг твоїх і народу твого, Ізраїля. Вкажи їм добру путь, щоб нею простували, і пошли дощ на твою землю, що її дав ти твоєму народові у спадщину.

Будет ли на земле голод, будет ли моровая язва, будет ли палящий ветер, ржавчина, саранча, червь, неприятель ли будет теснить его в земле его, будет ли какое бедствие, какая болезнь, —

Коли настане голод на землі або чума, або посуха, або іржа, або сарана, або черва, коли ворог тіснитиме його у власних воротях у його краї, або буде якась біда чи якась хвороба, —

при всякой молитве, при всяком прошении, какое будет от какого-либо человека во всём народе Твоём, Израиле, когда они почувствуют бедствие в сердце своём и прострут руки свои к храму сему,

всяку молитву, всяке благання чи то окремої людини, а чи всього народу твого, Ізраїля, коли хтось із них почує біль у серці і простягне руки свої до цього храму, —

Ты услышь с неба, с места обитания Твоего, и помилуй; соделай и воздай каждому по путям его, как Ты усмотришь сердце его, ибо Ты один знаешь сердце всех сынов человеческих:

то ти вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, і прости; вчини й відплати кожному за його заслугою, ти, що знаєш його серце, — ти бо єдиний знаєш серце всіх синів людських, —

чтобы они боялись Тебя во все дни, доколе живут на земле, которую Ты дал отцам нашим.

щоб вони боялись тебе по всі дні, покіль житимуть на землі, що ти дав батькам нашим.

Если и иноплеменник, который не от Твоего народа, Израиля, придёт из земли далёкой ради имени Твоего, —

Навіть як і чужинець, що не з твого народу, Ізраїля, прийде з далекого краю задля імени твого, —

ибо и они услышат о Твоём имени великом и о Твоей руке сильной и о Твоей мышце простёртой, — и придёт он и помолится у храма сего,

бо чути буде скрізь про твоє велике ім'я, про твою руку потужну і про твоє простягнуте рам'я, — як він прийде та й стане молитись у цім храмі,

услышь с неба, с места обитания Твоего, и сделай всё, о чём будет взывать к Тебе иноплеменник, чтобы все народы земли знали имя Твоё, чтобы боялись Тебя, как народ Твой, Израиль, чтобы знали, что именем Твоим называется храм сей, который я построил.

то ти вислухай його з неба, з місця, де перебуваєш, і вчини все, чого чужинець проситиме у тебе, щоб усі народи на землі знали ім'я твоє та мали страх, як твій народ Ізраїль, та щоб зрозуміли, що твоє ім'я покоїться на цім храмі, що я збудував.

Когда выйдет народ Твой на войну против врага своего путём, которым Ты пошлёшь его, и будет молиться Господу, обратившись к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,

Коли народ твій вийде на війну проти ворога свого шляхом, яким його пошлеш, і молитиметься Господеві, повернувшись до міста, що ти вибрав, і до храму, який я збудував для імени твого,

тогда услышь с неба молитву их и прошение их и сделай, что потребно для них.

то вислухай з неба його молитву і його благання, і заступися за його правом.

Когда они согрешат пред Тобою, — ибо нет человека, который не грешил бы, — и Ты прогневаешься на них и предашь их врагам, и пленившие их отведут их в неприятельскую землю, далёкую или близкую;

Коли ж согрішать проти тебе, — нема бо чоловіка, що не грішив би, — і ти, розгнівавшись на них, видаси їх на поталу ворогові і той займе їх у полон та й відведе їх у ворожу землю, чи то далеко чи близько,

и когда они в земле, в которой будут находиться в плену, войдут в себя и обратятся и будут молиться Тебе в земле пленивших их, говоря: «мы согрешили, сделали беззаконие, мы виновны»;

і вони схаменуться в землі, куди їх зайнято в полон, і навернуться і будуть молитись до тебе у землі тих, що їх полонили, і говорити: Ми согрішили, ми вчинили несправедливо, ми робили зле! —

и когда обратятся к Тебе всем сердцем своим и всею душою своею в земле врагов, которые пленили их, и будут молиться Тебе, обратившись к земле своей, которую Ты дал отцам их, к городу, который Ты избрал, и к храму, который я построил имени Твоему,

і коли обернуться до тебе усім своїм серцем й усією душею своєю в ворожій землі, куди їх зайнято в полон, і молитимуться до тебе, звернувшись до землі, що ти дав батькам їхнім, до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував для імени твого, —

тогда услышь с неба, с места обитания Твоего, молитву и прошение их и сделай, что потребно для них;

то вислухай з неба, з місця, де перебуваєш, їхню молитву і їх благання, і вчини їм правду.

и прости народу Твоему, в чём он согрешил пред Тобою, и все проступки его, которые он сделал пред Тобою, и возбуди сострадание к ним в пленивших их, чтобы они были милостивы к ним:

Прости тоді твоєму народові, що согрішив проти тебе, усі його провини проти тебе і нехай змилуються над ними ті, що зайняли їх у полон, і змилосердяться над ними,

ибо они Твой народ и Твой удел, который Ты вывел из Египта, из железной печи.

бо вони — народ твій і твоя спадщина, що ти вивів з Єгипту, з залізної печі.

Да будут очи Твои отверсты на молитву раба Твоего и на молитву народа Твоего, Израиля, чтобы слышать их всегда, когда они будут призывать Тебя,

Нехай очі твої будуть відкриті на благання слуги твого і на благання народу твого, Ізраїля, щоб вислуховувати їх завжди, коли взиватимуть до тебе,

ибо Ты отделил их Себе в удел из всех народов земли, как Ты изрёк через Моисея, раба Твоего, когда вывел отцов наших из Египта, Владыка Господи!

бо ти їх виділив собі як спадкоємство з-між усіх народів на землі, як об'явив через слугу твого Мойсея, коли виводив, Владико Господи, батьків наших з Єгипту.»

Когда Соломон произнёс всё сие моление и прошение к Господу, тогда встал с колен от жертвенника Господня, руки же его были распростёрты к небу.

Як скінчив Соломон усю цю молитву й це благання до Господа, встав з-перед Господнього жертовника, де стояв навколішках з простягнутими до неба руками,

И стоя благословил всё собрание Израильтян, громким голосом говоря:

і, стоячи, поблагословив голосно всю громаду Ізраїля такими словами:

благословен Господь, Который дал покой народу Своему, Израилю, как говорил! не осталось неисполненным ни одного слова из всех благих слов Его, которые Он изрёк через раба Своего Моисея;

«Благословен Господь, що дав народові своєму Ізраїлю спокій, повнотою так, як обіцяв був. Ні одне слово не зосталось марним з усіх тих прекрасних обітниць, що дав через раба свого Мойсея.

да будет с нами Господь, Бог наш, как был Он с отцами нашими, да не оставит нас, да не покинет нас,

Нехай же буде з нами Бог наш, як був і з нашими батьками. Нехай нас не покидає, нехай нас не відштовхує!

наклоняя к Себе сердце наше, чтобы мы ходили по всем путям Его и соблюдали заповеди Его и уставы Его и законы Его, которые Он заповедал отцам нашим;

Нехай нахилить наші серця до себе, щоб ми ходили його путями та пильнували його заповіді, його установи та його закони, що заповідав батькам нашим.

и да будут слова сии, которыми я молился пред Господом, близки к Господу, Богу нашему, день и ночь, дабы Он делал, что потребно для раба Своего, и что потребно для народа Своего, Израиля, изо дня в день,

Нехай ці слова, що я промовив у молитві перед Господом, будуть приявні вдень і вночі перед Господом, Богом нашим, щоб він день-у-день творив правду своєму слузі й своєму народові Ізраїлеві,

чтобы все народы познали, что Господь есть Бог и нет кроме Его;

щоб усі народи на землі зрозуміли, що тільки Господь — Бог, і ніхто інший.

да будет сердце ваше вполне предано Господу, Богу нашему, чтобы ходить по уставам Его и соблюдать заповеди Его, как ныне.

Нехай наше серце буде суцільно віддане Господеві, Богу нашому, щоб ми ходили в його установах і пильнували його заповіді, як сьогодні.»

И царь и все Израильтяне с ним принесли жертву Господу.

Після цього цар і ввесь Ізраїль принесли жертви перед Господом.

И принёс Соломон в мирную жертву, которую принёс он Господу, двадцать две тысячи крупного скота и сто двадцать тысяч мелкого скота. Так освятили храм Господу царь и все сыны Израилевы.

Соломон приніс у мирну жертву Господеві 22 000 волів і 120 000 овець. Так цар і ввесь Ізраїль посвятили храм Господній.

В тот же день освятил царь среднюю часть двора, который пред храмом Господним, совершив там всесожжение и хлебное приношение и вознеся тук мирных жертв, потому что медный жертвенник, который пред Господом, был мал для помещения всесожжения и хлебного приношения и тука мирных жертв.

Того дня цар освятив середню частину двору перед храмом Господнім, бо там приніс він усепалення й офіри та жир мирних жертв, тому що мідяний жертовник, який стояв перед Господом, був надто малий, щоб умістити всепалення, офіри й тук мирних жертв.

И сделал Соломон в это время праздник, и весь Израиль с ним, — большое собрание, сошедшееся от входа в Емаф до реки Египетской пред Господом, Богом нашим, — семь дней и ещё семь дней, четырнадцать дней.

І справив Соломон того часу свято, і ввесь Ізраїль з ним, — величезний збір, що зійшовся від входу Хамату аж до єгипетського потоку, перед Господом, Богом нашим, 7 день, (а потім ще 7 день — 14 разом).

В восьмой день Соломон отпустил народ. И благословили царя и пошли в шатры свои, радуясь и веселясь в сердце о всём добром, что сделал Господь рабу Своему Давиду и народу Своему, Израилю.

На восьмий же день він відпустив народ. Вони хвалили царя й розійшлися по хатах, веселі та раді серцем з-за всього добра, що Господь учинив своєму слузі Давидові й своєму народові Ізраїлеві.

« 7 глава 9 глава »