Марка 7 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,

Вокруг Иисуса собрались фарисеи и несколько законоучителей, пришедших из Иерусалима.

і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.

И они увидели, что некоторые из Его учеников ели нечистыми, то есть немытыми руками.

Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;

Ибо, следуя древнему обычаю, фарисеи и все другие иудеи не едят, пока не вымоют руки,

а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.

и, придя с рынка, не едят пищу, пока не помоют её особым образом. И многие другие обряды соблюдают они, как, например, особым образом моют чаши, кувшины и медные сосуды.

І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“

Поэтому фарисеи и законоучители спросили Его: "Почему Твои ученики не следуют обычаям предков и едят немытыми руками?"

А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

Иисус сказал им: "Исайя был прав, когда пророчествовал о вас, лицемерах. Как это написано: "Эти люди чтут Меня устами, но сердца их от Меня далеки.

Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.

И напрасно поклоняются они Мне, ибо их учения — это свод правил, придуманных людьми".

Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.

Вы пренебрегаете заповедями Божьими и придерживаетесь людских обычаев".

І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.

И Он сказал им: "Вы считаете, что умно поступаете, пренебрегая Божьими заповедями ради того, чтобы следовать своим обычаям.

Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.

Моисей сказал: "Почитай отца и мать" и "Человек, хулящий отца и мать своих, да будет предан смерти".

А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,

Но вы утверждаете, что если человек говорит своему отцу или матери: "то, что я вам должен, уже отдано Богу",

то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,

то он уже может ничего не делать для отца и матери.

порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.

Так вы отменяете слово Божье своим обычаем, который передаёте своим последователям. И вы делаете много подобного этому".

І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!

И снова, призвав к Себе народ, Иисус сказал: "Слушайте Меня все и вникайте.

Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.

Ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его. Исходящее из человека — вот что оскверняет его".

Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“

Имеющий уши да слышит.

А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.

Когда Он покинул народ и вошёл в дом, ученики спросили Его о притче.

І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?

Он им ответил: "Неужели вы тоже не понимаете? Разве вы не видите, что ничто, входящее в человека извне, не может осквернить его?

Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.

Ибо оно идёт не в сердце к нему, а в желудок и затем выходит вон". (Так Он объявил всю пищу чистой.)

А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.

Он сказал: "То, что выходит из человека, оскверняет его,

Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,

ибо изнутри, из человеческого сердца, исходят дурные помыслы, распутство, кражи, убийства,

пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.

прелюбодеяние, себялюбие, коварство, обман, непотребство, зависть, клевета, высокомерие и безрассудство.

Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“

Всё это зло исходит изнутри и оскверняет человека".

І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.

Покинув то место, Иисус направился в окрестности Тира. Когда Он входил в дом, то не хотел, чтобы об этом узнали, но не смог утаиться.

Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.

Случилось так, что одна женщина, чья дочь была одержима нечистым духом, узнала про Иисуса и тотчас пришла туда и припала к Его ногам.

А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.

Эта женщина была язычница, сирофиникиянка родом. Она стала умолять Иисуса, чтобы Он изгнал беса из её дочери.

А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“

Иисус сказал: "Прежде дай насытиться детям, ибо нехорошо взять хлеб у детей и бросить его собакам".

А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.

Но она ответила Ему: "Господи, даже собаки под столом подъедают крохи у детей".

І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“

Тогда Он сказал ей: "За такой ответ ты можешь идти с миром домой. Бес вышел из твоей дочери".

А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.

И вернувшись домой, она нашла, что её дочь лежит в постели, и бес вышел из неё.

І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.

Иисус возвращался из окрестностей Тира, направляясь через Сидон и Десятиградие к Галилейскому озеру.

І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.

Там к Нему привели человека, который был глухим и едва мог говорить, и стали просить Иисуса возложить на него руки.

І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.

Иисус отвел его в сторону и вложил Свои пальцы ему в уши, затем сплюнул и, коснувшись его языка,

І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“; цебто: „Відкрийся!“

посмотрел на небо, глубоко вздохнул и сказал ему: "Еффафа!", что значит "Откройся!"

І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!

И тотчас тот стал слышать, язык его развязался, и он чисто заговорил.

А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.

Иисус велел никому об этом не рассказывать, но чем строже Он запрещал, тем больше об этом все говорили.

І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“

Люди были чрезвычайно изумлены и говорили: "Он всё делает хорошо. Он даже возвращает слух глухим и дар речи немым".

« 6 глава 8 глава »