Івана 18 глава

Євангелія від св. Івана
Сучасний переклад → Русского Библейского Центра

Мовивши це, Ісус разом зі Своїми учнями подався на протилежний бік долини Кідрон, де знаходився сад. Тож вони там й залишилися.

Закончив молитву, Иисус перешел с учениками на другую сторону долины Кедрон, где был сад. В этот сад Он и привел Своих учеников.

Юда, зрадник Його, також знав це місце, бо Ісус часто зустрічався там зі Своїми учнями.

Иисус часто приводил их сюда. Это место знал и Иуда, который готовил предательство.

Прийшовши до саду, Юда привів загін воїнів і сторожу з Храму, яких послали головні священики й фарисеї. Воїни мали з собою ліхтарі, смолоскипи й зброю.

Для этого Иуда пришел сюда с отрядом солдат. И еще первосвященники и фарисеи дали ему стражников из Храма. Все пришли с факелами, фонарями и оружием.

Знаючи, що має статися з Ним, Ісус вийшов наперед і запитав їх: «Кого ви шукаєте?»

Иисус знал все, что с Ним будет. Он шагнул навстречу и спросил: «Кто вам нужен?».

Ті відповіли: «Ісуса з Назарета». Тоді Він мовив їм: «Це Я».[62] Юда, котрий зрадив Його, стояв там з ними.

Ему отвечали: «Иисус Назарянин». Иисус говорит им: «Я Есмь». Иуда предатель стоял по ту сторону вместе с ними.

Коли Він сказав: «Це Я» — всі відступили назад і попадали на землю.

Когда Иисус сказал: «Я Есмь», они попятились и пали лицом в землю.

Тоді Ісус знову запитав їх: «Кого ви шукаєте?» А ті відповіли: «Ісуса з Назарета».

Он еще раз спрашивает: «Кто вам нужен?». Они говорят: «Иисус Назарянин».

І сказав тоді Ісус: «Я ж вам сказав, що це Я. Отже, якщо ви шукаєте Мене, то нехай ці люди йдуть собі».

Иисус ответил: «Я вам уже сказал: Я Есмь. Вы ищете Меня. Этих не трогайте».

Ісус сказав так, щоб збулися слова, сказані раніше: «Я не загубив жодного з тих, кого Ти дав Мені».

Он сказал это, чтобы исполнились Его слова, сказанные прежде: «Из тех, кого Ты Мне дал, Я не потерял никого».

Симон-Петро мав меч і, вихопивши його з піхов, вдарив слугу первосвященика та відтяв йому праве вухо. А звали того слугу Малх.

Симон Петр обнажил меч, ударил и отсек правое ухо рабу архиерея. Раба звали Малх.

І сказав Ісус Петрові: «Вклади меча свого назад до піхов. Я повинен випити чашу [63] страждань, яку Отець дав Мені».

Иисус сказал Петру: «Вложи меч в ножны. Могу ли Я не выпить чашу из руки Отца?».

12-13 Тоді воїни, на чолі зі своїм командиром, і юдейська сторожа схопили Ісуса. Вони зв’язали Його й повели спочатку до Анни, Каяфиного тестя. Каяфа був первосвящеником того року.

Солдаты во главе с командиром и иудейские стражники схватили Иисуса и связали.

Привели Его сначала к Анне, тестю Кайафы, тогдашнего архиерея.

Саме Каяфа раніше радив юдеям, що було б краще, якби один Чоловік помер за народ.

Это был тот самый Кайафа, который подсказал иудейскому руководству мысль, что лучше пусть умрет один человек, чем весь народ.

Симон-Петро разом із іншим учнем [64] ішов за Ісусом. Того другого добре знав первосвященик, тож він і зайшов у двір первосвященика разом з Ісусом.

Симон Петр и еще один ученик шли следом за Иисусом. Этот ученик был вхож к архиерею — он вошел во двор вместе с Иисусом.

А Петро зостався зовні, коло воріт. Тоді другий учень, котрий добре був знайомий первосвященикові, сказав щось служниці і провів Петра.

Петр остался стоять снаружи у ворот. Ученик, который был вхож к архиерею, вернулся, переговорил с привратницей и повел Петра во двор.

Служниця й каже Петрові: «Ти також один із учнів Цього Чоловіка?» А Петро відповів їй: «Ні!»

И тут раба-привратница говорит Петру: «А ты, часом, не ученик того человека?». Он отвечал: «Нет».

Тим часом слуги й сторожа, назбиравши хмизу, розклали вогнище й стали гуртом коло нього, щоб погрітися, бо було холодно. Петро також стояв з ними й грівся.

Было холодно. Во дворе вокруг костра стояли и грелись рабы и стражники. Вместе с ними стоял и грелся Петр.

Первосвященик поцікавився в Ісуса про Його учнів і про Його вчення.

Архиерей допрашивал Иисуса о Его учениках и учении.

І відповів Ісус: «Я завжди говорив відкрито перед людьми. Я завжди навчав у синагогах і Храмі, де збираються всі юдеї, і ніколи нічого не приховував.

Иисус сказал: «Я говорил с людьми открыто, не таясь. Я целыми днями учил народ и в синагоге, и в Храме — в самых людных местах. Мое учение ни для кого не тайна.

Навіщо ж допитуєш Мене? Запитай тих, хто слухав Мене і чув, що Я казав. Вони, напевно, знають!»

Почему ты спрашиваешь Меня? Спрашивай тех, кто Меня слушал. Они скажут, о чем Я говорил».

Коли Ісус це мовив, то один зі сторожі підійшов до Нього і вдарив Його, сказавши: «Як Ти смієш так відповідати первосвященикові?»

Как только это было сказано, один из стражников, стоявших рядом, ударил Иисуса по лицу и сказал: «Ты как отвечаешь архиерею?».

Ісус же йому на те: «Якщо Я сказав щось не так, то що саме? А якщо Я сказав правду, то навіщо б’єш Мене?»

Иисус говорит ему: «Если Я неправ, скажи, в чем Моя неправда. А если прав, зачем бьешь Меня?».

Тоді Анна відіслав зв’язаного Ісуса до первосвященика Каяфи.

Анна отослал Иисуса, связанного, к архиерею Кайафе.

Увесь цей час Симон-Петро грівся біля вогнища. Коли його запитали: «Чи й ти часом не з Його учнів?» — то він відрікся, мовивши: «Ні».

Симон Петр стоял и грелся у костра. Ему говорят: «А ты, часом, не Его ученик?». Но Петр не признался, сказал: «Я? Нет!».

Один із родичів того слуги первосвященика, якому Петро відтяв вухо, спитав: «Чи не тебе я бачив у саду разом з Ним?»

Один из рабов архиерея, родственник того самого, кому Петр отсек ухо, говорит: «А это не тебя ли я видел с Ним в саду?».

Петро й цього разу відрікся, і тієї ж миті проспівав півень.

Петр и тут не признался. И сразу вслед за этим пропел петух.

І повели Ісуса від Каяфи до палацу прокуратора. Було це рано вранці. Юдеї не схотіли заходити туди, щоб не осквернитися,[65] і щоб можна було на свято їсти пасхальну їжу.

От Кайафы Иисуса повели в преторию. Было раннее утро. Чтобы не оскверняться, во дворец заходить не стали, иначе нельзя было бы есть пасху.

Тож Пилат вийшов до них і спитав: «У чому ви звинувачуєте цього Чоловіка?»

Пилат сам вышел к ним. Он спросил: «В чем вы обвиняете этого человека?».

Вони йому відповіли: «Він злочинець, тому й привели ми Його до тебе!»

Они ответили: «Это злодей. Иначе бы мы не привели Его к тебе».

Тоді Пилат сказав: «Заберіть Його і судіть самі, за вашим законом». Та вони мовили: «Але твій закон не дозволяє нам нікого засуджувати на смерть».

Пилат сказал: «Ведите Его обратно и судите сами по своему Закону». Но иудеи сказали: «У нас запрещена смертная казнь».

І сталося так, як передрікав Ісус, коли говорив про те, якою смертю помре.

Это произошло, чтобы Иисус был потом предан такой смерти, какую предсказал.

Пилат повернувся до свого палацу й, покликавши Ісуса, запитав Його: «Ти — Цар Юдейський?»

Тогда Пилат вернулся во дворец, велел подвести к себе Иусуса и говорит Ему: «Это Ты иудейский царь?».

Ісус йому відповів: «Ти це від себе кажеш, чи інші тобі розповіли про Мене?»

Иисус отвечал: «Ты от себя это говоришь или повторяешь чужие слова?».

«Хіба я юдей? — запитав Пилат. — Це Твої співвітчизники й первосвященики привели Тебе до мене. Що лихого Ти вчинив?»

Пилат говорит: «По-твоему, я иудей? Твой народ и первосвященники, вот кто привел Тебя ко мне. Что Ты сделал?».

І відповів Ісус: «Моє Царство не належить цьому світові. Якби воно належало, то слуги Мої воювали б так, щоб не виданий би Я був юдеям. Та Царство Моє не звідси».

Иисус отвечал: «Мое Царство — не от мира сего. Будь от мира сего Мое Царство, Мои подвластные отбили бы Меня у иудеев. Нет, Мое Царство не отсюда».

Тоді Пилат мовив: «Отже, Ти Цар». «Це Ти сказав, що Я Цар, — відповів Ісус. — Народився ж Я і прийшов у цей світ заради того, щоб свідчити про істину. І кожен, хто на боці істини, прислухається до Мого Голосу».

Тогда Пилат говорит Ему: «Значит, Ты все-таки царь?». Иисус отвечал: «Вот и ты говоришь, что Я — царь. Я — свидетель истины. Для этого Я родился, для этого пришел в мир. Кто хочет знать истину, идет на Мой голос».

Пилат тоді й питає: «Що ж є істина?» І мовивши так, він знову вийшов до юдеїв і сказав: «Я не знаходжу ніякої провини за Цим Чоловіком.

Пилат спрашивает Его: «Что это — истина?». Спрашивает и опять выходит к толпе и говорит: «Никакой Его вины я ни в чем не вижу.

Та є у вас звичай, за яким я відпускаю когось із злочинців на Пасху. Чи хочете, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»

А только есть у вас обычай: на Пасху, по вашему желанию, одного отпускаю. Хотите, отпущу на этот раз иудейского царя?».

Ті знову загукали: «Не Його відпусти, а Варавву!» Варавва ж був розбійником.

В ответ они закричали: «Не Его! Нет! Варавву!». Варавва был разбойник.

« 17 глава 19 глава »