Івана 18 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні.

Закончив молитву, Иисус перешел с учениками на другую сторону долины Кедрон, где был сад. В этот сад Он и привел Своих учеников.

Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися.

Иисус часто приводил их сюда. Это место знал и Иуда, который готовил предательство.

Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю.

Для этого Иуда пришел сюда с отрядом солдат. И еще первосвященники и фарисеи дали ему стражников из Храма. Все пришли с факелами, фонарями и оружием.

Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?»

Иисус знал все, что с Ним будет. Он шагнул навстречу и спросил: «Кто вам нужен?».

«Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив.

Ему отвечали: «Иисус Назарянин». Иисус говорит им: «Я Есмь». Иуда предатель стоял по ту сторону вместе с ними.

І коли він їм сказав: «Це я!» — подалися назад і припали до землі.

Когда Иисус сказал: «Я Есмь», они попятились и пали лицом в землю.

Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.»

Он еще раз спрашивает: «Кто вам нужен?». Они говорят: «Иисус Назарянин».

«Сказав же вам, — озвавсь Ісус, — що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; —

Иисус ответил: «Я вам уже сказал: Я Есмь. Вы ищете Меня. Этих не трогайте».

щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.»

Он сказал это, чтобы исполнились Его слова, сказанные прежде: «Из тех, кого Ты Мне дал, Я не потерял никого».

Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу.

Симон Петр обнажил меч, ударил и отсек правое ухо рабу архиерея. Раба звали Малх.

Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, — чи не мав би я її пити?»

Иисус сказал Петру: «Вложи меч в ножны. Могу ли Я не выпить чашу из руки Отца?».

Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв'язавши його,

Солдаты во главе с командиром и иудейские стражники схватили Иисуса и связали.

повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року.

Привели Его сначала к Анне, тестю Кайафы, тогдашнего архиерея.

А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.»

Это был тот самый Кайафа, который подсказал иудейскому руководству мысль, что лучше пусть умрет один человек, чем весь народ.

За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом.

Симон Петр и еще один ученик шли следом за Иисусом. Этот ученик был вхож к архиерею — он вошел во двор вместе с Иисусом.

Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра.

Петр остался стоять снаружи у ворот. Ученик, который был вхож к архиерею, вернулся, переговорил с привратницей и повел Петра во двор.

Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» — «Ні», відрік той.

И тут раба-привратница говорит Петру: «А ты, часом, не ученик того человека?». Он отвечал: «Нет».

Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся.

Было холодно. Во дворе вокруг костра стояли и грелись рабы и стражники. Вместе с ними стоял и грелся Петр.

І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання.

Архиерей допрашивал Иисуса о Его учениках и учении.

Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки.

Иисус сказал: «Я говорил с людьми открыто, не таясь. Я целыми днями учил народ и в синагоге, и в Храме — в самых людных местах. Мое учение ни для кого не тайна.

Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.»

Почему ты спрашиваешь Меня? Спрашивай тех, кто Меня слушал. Они скажут, о чем Я говорил».

На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?»

Как только это было сказано, один из стражников, стоявших рядом, ударил Иисуса по лицу и сказал: «Ты как отвечаешь архиерею?».

Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?»

Иисус говорит ему: «Если Я неправ, скажи, в чем Моя неправда. А если прав, зачем бьешь Меня?».

І відіслав його Анна зв'язаного до первосвященика Каяфи.

Анна отослал Иисуса, связанного, к архиерею Кайафе.

А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!»

Симон Петр стоял и грелся у костра. Ему говорят: «А ты, часом, не Его ученик?». Но Петр не признался, сказал: «Я? Нет!».

Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?»

Один из рабов архиерея, родственник того самого, кому Петр отсек ухо, говорит: «А это не тебя ли я видел с Ним в саду?».

Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв!

Петр и тут не признался. И сразу вслед за этим пропел петух.

Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху.

От Кайафы Иисуса повели в преторию. Было раннее утро. Чтобы не оскверняться, во дворец заходить не стали, иначе нельзя было бы есть пасху.

Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?»

Пилат сам вышел к ним. Он спросил: «В чем вы обвиняете этого человека?».

А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!»

Они ответили: «Это злодей. Иначе бы мы не привели Его к тебе».

Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» —

Пилат сказал: «Ведите Его обратно и судите сами по своему Закону». Но иудеи сказали: «У нас запрещена смертная казнь».

Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти.

Это произошло, чтобы Иисус был потом предан такой смерти, какую предсказал.

І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?»

Тогда Пилат вернулся во дворец, велел подвести к себе Иусуса и говорит Ему: «Это Ты иудейский царь?».

Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?»

Иисус отвечал: «Ты от себя это говоришь или повторяешь чужие слова?».

«Хіба ж я юдей? — озвався Пилат. — Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?»

Пилат говорит: «По-твоему, я иудей? Твой народ и первосвященники, вот кто привел Тебя ко мне. Что Ты сделал?».

«Царство моє не від світу цього, — відрік Ісус. — Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.»

Иисус отвечал: «Мое Царство — не от мира сего. Будь от мира сего Мое Царство, Мои подвластные отбили бы Меня у иудеев. Нет, Мое Царство не отсюда».

«То ти таки цар?» — мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.»

Тогда Пилат говорит Ему: «Значит, Ты все-таки царь?». Иисус отвечал: «Вот и ты говоришь, что Я — царь. Я — свидетель истины. Для этого Я родился, для этого пришел в мир. Кто хочет знать истину, идет на Мой голос».

«Що таке — істина?» — озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому.

Пилат спрашивает Его: «Что это — истина?». Спрашивает и опять выходит к толпе и говорит: «Никакой Его вины я ни в чем не вижу.

Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?»

А только есть у вас обычай: на Пасху, по вашему желанию, одного отпускаю. Хотите, отпущу на этот раз иудейского царя?».

«Ні, не його!» — знову, закричали ті, — але Варавву!» А був же Варавва розбійник.

В ответ они закричали: «Не Его! Нет! Варавву!». Варавва был разбойник.

« 17 глава 19 глава »