Івана 10 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!

«Поверьте истинному слову: кто входит в овчарню не через ворота, а лезет через ограду, тот вор и разбойник.

Хто ж увіходить дверима, той вівцям — вівчар.

А кто входит через ворота, тот своим овцам пастух.

Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.

Ему открывает сторож, и овцы идут на его голос. Он зовет своих овец по имени и выводит их.

А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.

Вот он вывел их и идет впереди, а его овцы — за ним: они верят его голосу.

Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»

Они нипочем не пойдут за незнакомцем, побегут от него. Незнакомый голос для них чужой».

Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.

Это было иносказание, но они не поняли, к чему подводил Иисус.

Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.

Тогда Он сказал прямо: «Поверьте истинному слову, ворота для овец — это Я.

Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.

Кто приходил до Меня, все были воры и разбойники. Овцы не хотели их слушать.

Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!

Я — эти ворота. Кто войдет через Меня — спасется: и войдет, и выйдет, и будет ему пастбище.

Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.

Вор приходит и крадет. От него только смерть и разорение. Я пришел дать жизнь — жизнь с избытком.

Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.

Я — хороший пастух. Хороший пастух жизнь кладет за овец.

Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.

А наемный работник овцам не пастух. Они ему не свои. Он, как завидит волка, бросает стадо и бежит, а волк рвет овец и разгоняет все стадо.

Бо він — наймит і не турбується вівцями.

Нанятому безразлично, что станет с овцами.

Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

Я — хороший пастух. Я знаю Моих овец и они знают Меня.

Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

Вот так же и Отец знает Меня, а Я знаю Отца. Я кладу за них Свою жизнь.

Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!

Есть у Меня и другие овцы, не из этой овчарни. И их Мне водить, и им идти на Мой голос. Будет одно стадо, один пастух.

За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.

Отец любит Меня, и вот почему: Я отдаю Свою жизнь. Отдаю и снова беру.

Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»

Никто не мог бы отнять ее у Меня — Я Сам ее отдаю. В Моей власти отдать ее и в Моей власти снова взять ее. Эту заповедь Я получил от Моего Отца».

Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.

Эти слова опять вызвали раскол в толпе.

Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»

Одни говорили: «В Нем бес. Он умом повредился. Что толку Его слушать?».

Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»

Другие сказали: «В ком бес — так не скажет. Да и зрение слепым дается не от беса».

Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.

Пришла зима. В Иерусалиме справляли праздник Обновления.

Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.

Иисус прохаживался по Соломонову портику в Храме.

Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»

Священники обступили Его и говорят: «Долго ли будешь казнить нам душу?! Если Ты — Христос, так и скажи».

Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене.

Иисус отвечал: «Я уже говорил вам — вы не верите. За Меня говорят дела, которые Я совершаю от имени Моего Отца.

Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.

Но вам не верится. Вы — не Мои овцы.

Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,

Мои овцы знают Мой голос, они идут за Мной. Я знаю их всех.

і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

Я даю им вечную жизнь — и никогда не пропадут. Никто не похитит их из Моей руки.

Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!

Мой Отец дал Мне самое дорогое. Похищение из руки Отца немыслимо.

Я і Отець — одно.»

Я и Отец — одно».

Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.

Они опять стали хватать камни, хотели убить Его.

Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»

Иисус говорит им: «Много добрых дел совершил Я по воле Моего Отца. Вы видели их. За которое из них вы собираетесь сейчас побить Меня камнями?».

А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»

Они отвечали: «Мы не за доброе дело побиваем Тебя камнями, а за кощунство, за то, что Ты, человек, выдаешь Себя за Бога».

Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?

Иисус говорит: «А разве не написано в вашем в Законе: “Я сказал: вы — боги”?

Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —

Бог Сам назвал богами тех, кому адресовал Свое Слово, а Писанию нельзя не верить.

то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?

Как же вы теперь говорите Тому, кого Отец освятил и послал в этот мир: “Ты кощунствуешь,” — пеняя на Мои слова: “Я — Божий Сын”?

Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!

Если Я не совершаю дел Моего Отца, не верьте Мне.

Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»

А если совершаю, то, даже и не веря Мне, верьте Моим делам — и сами увидите, откроется вам, что Отец — во Мне и Я — в Отце».

І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.

Они опять хотели было схватить Его, но Он не дался им в руки.

І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.

Иисус опять перешел через Иордан на ту сторону, где когда-то крестил Иоанн. Там и остался.

Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»

Все, кто побывал там у Иисуса, говорили: «Пусть Иоанн не сделал никакого чуда, но все, что он говорил о Нем — правда».

І увірували у нього численні.

Многие возвращались оттуда с верой в Иисуса.

« 9 глава 11 глава »