Івана 10 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Русского Библейского Центра

Поправді, поправді кажу́ вам: Хто не входить двери́ма в коша́ру, але перела́зить деі́нде, — той зло́дій і розбійник.

«Поверьте истинному слову: кто входит в овчарню не через ворота, а лезет через ограду, тот вор и разбойник.

А хто входить двери́ма, — той вівцям пастух.

А кто входит через ворота, тот своим овцам пастух.

Ворота́р відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йме́нню, і випрова́джує їх.

Ему открывает сторож, и овцы идут на его голос. Он зовет своих овец по имени и выводит их.

А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідо́м за ним ідуть, бо знають голос його́.

Вот он вывел их и идет впереди, а его овцы — за ним: они верят его голосу.

За чужим же не пі́дуть вони, а будуть утікати від нього, — бо не знають вони чужого голосу“.

Они нипочем не пойдут за незнакомцем, побегут от него. Незнакомый голос для них чужой».

Оцю при́тчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони́, про що їм говорив.

Это было иносказание, но они не поняли, к чему подводил Иисус.

І зно́ву промовив Ісус: „Поправді, поправді кажу́ вам, що Я — двері ві́вцям.

Тогда Он сказал прямо: «Поверьте истинному слову, ворота для овец — это Я.

Усі, скільки їх перше Мене прихо́дило, — то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

Кто приходил до Меня, все были воры и разбойники. Овцы не хотели их слушать.

Я — двері: коли через Мене хто вві́йде, спасеться, і той вві́йде та ви́йде, і пасо́висько зна́йде.

Я — эти ворота. Кто войдет через Меня — спасется: и войдет, и выйдет, и будет ему пастбище.

Зло́дій тільки на те закрада́ється, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подоста́тком щоб мали.

Вор приходит и крадет. От него только смерть и разорение. Я пришел дать жизнь — жизнь с избытком.

Я — Пастир Добрий! Пастир добрий кладе́ життя власне за вівці.

Я — хороший пастух. Хороший пастух жизнь кладет за овец.

А наймит, і той, хто не вівча́р, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближа́ється, то ки́дає вівці й тікає, а вовк їх хапає й поло́шить.

А наемный работник овцам не пастух. Они ему не свои. Он, как завидит волка, бросает стадо и бежит, а волк рвет овец и разгоняет все стадо.

А на́ймит утікає тому́, що він наймит, і не дбає про вівці.

Нанятому безразлично, что станет с овцами.

Я — Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

Я — хороший пастух. Я знаю Моих овец и они знают Меня.

Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу́.

Вот так же и Отец знает Меня, а Я знаю Отца. Я кладу за них Свою жизнь.

Також маю Я інших овець, які не з цієї коша́ри, — Я повинен і їх припрова́дити. І Мій голос почують вони, — і бу́де ота́ра одна й Один Па́стир!

Есть у Меня и другие овцы, не из этой овчарни. И их Мне водить, и им идти на Мой голос. Будет одно стадо, один пастух.

Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізно́ву прийняти його.

Отец любит Меня, и вот почему: Я отдаю Свою жизнь. Отдаю и снова беру.

Ніхто в Мене його не бере́, але Я Сам від Себе кладу́ його. Маю вла́ду віддати його, і маю вла́ду прийняти його зно́ву, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця“.

Никто не мог бы отнять ее у Меня — Я Сам ее отдаю. В Моей власти отдать ее и в Моей власти снова взять ее. Эту заповедь Я получил от Моего Отца».

З-за цих слів між юдеями зно́ву незгода зняла́ся.

Эти слова опять вызвали раскол в толпе.

І багато-хто з них говорили: „Він де́мона має, і несамови́тий. Чого слухаєте ви Його?“

Одни говорили: «В Нем бес. Он умом повредился. Что толку Его слушать?».

Інші казали: „Ці слова́ не того, хто демона має. Хіба де́мон може очі сліпим відкривати?“

Другие сказали: «В ком бес — так не скажет. Да и зрение слепым дается не от беса».

Було тоді свято Відно́влення в Єрусалимі. Стояла зима.

Пришла зима. В Иерусалиме справляли праздник Обновления.

А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґа́нку.

Иисус прохаживался по Соломонову портику в Храме.

Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: „Доки будеш тримати в непе́вності нас? Якщо́ Ти Христос, — то відкрито скажи нам!“

Священники обступили Его и говорят: «Долго ли будешь казнить нам душу?! Если Ты — Христос, так и скажи».

Відповів їм Ісус: „Я вам був сказав, — та не вірите ви. Ті діла, що чиню́ їх у Йме́ння Свого Отця, — вони свідчать про Мене.

Иисус отвечал: «Я уже говорил вам — вы не верите. За Меня говорят дела, которые Я совершаю от имени Моего Отца.

Та не вірите ви, — не з Моїх бо овець ви.

Но вам не верится. Вы — не Мои овцы.

Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідко́м вони йдуть.

Мои овцы знают Мой голос, они идут за Мной. Я знаю их всех.

І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не ви́хопить із Моєї руки.

Я даю им вечную жизнь — и никогда не пропадут. Никто не похитит их из Моей руки.

Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, — і ви́хопити ніхто їх не може Отцеві з руки́.

Мой Отец дал Мне самое дорогое. Похищение из руки Отца немыслимо.

Я й Отець — Ми одне!“

Я и Отец — одно».

Знов каміння схопи́ли юдеї, щоб укаменува́ти Його.

Они опять стали хватать камни, хотели убить Его.

Відповів їм Ісус: „Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, — за котри́й же з тих учинків хочете Мене каменувати?“

Иисус говорит им: «Много добрых дел совершил Я по воле Моего Отца. Вы видели их. За которое из них вы собираетесь сейчас побить Меня камнями?».

Юдеї Йому відказали: „Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, — бо Ти, бувши люди́ною, за Бога Себе видаєш“.

Они отвечали: «Мы не за доброе дело побиваем Тебя камнями, а за кощунство, за то, что Ты, человек, выдаешь Себя за Бога».

Відповів їм Ісус: „Хіба не написано в вашім Зако́ні: „Я сказав: ви боги"?

Иисус говорит: «А разве не написано в вашем в Законе: “Я сказал: вы — боги”?

Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було́, — а Писа́ння не може порушене бути,

Бог Сам назвал богами тех, кому адресовал Свое Слово, а Писанию нельзя не верить.

то Тому́, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: „Зневажаєш Ти Бога“, через те, що сказав Я: „Я — Син Божий“?

Как же вы теперь говорите Тому, кого Отец освятил и послал в этот мир: “Ты кощунствуешь,” — пеняя на Мои слова: “Я — Божий Сын”?

Коли Я не чиню́ діл Свого Отця, то не вірте Мені.

Если Я не совершаю дел Моего Отца, не верьте Мне.

А коли Я чиню́, то хоч ви Мені віри й не йме́те, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я — ув Отці!“

А если совершаю, то, даже и не веря Мне, верьте Моим делам — и сами увидите, откроется вам, что Отец — во Мне и Я — в Отце».

Тоді зно́ву шукали вони, щоб схопи́ти Його, але вийшов із рук їхніх Він.

Они опять хотели было схватить Его, но Он не дался им в руки.

І Він знову на то́й бік Йорда́ну пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебува́в.

Иисус опять перешел через Иордан на ту сторону, где когда-то крестил Иоанн. Там и остался.

І багато до Нього прихо́дили та говорили, що хоч жа́дного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було́.

Все, кто побывал там у Иисуса, говорили: «Пусть Иоанн не сделал никакого чуда, но все, что он говорил о Нем — правда».

І багато-хто ввірували в Нього там.

Многие возвращались оттуда с верой в Иисуса.

« 9 глава 11 глава »