Івана 7 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Русского Библейского Центра

Після цього Ісус ходив по Галілеї, не хотів бо ходи́ти по Юдеї, бо юдеї шукали наго́ди, щоб убити Його.

Потом Иисус ходил по Галилее. В Иудею Его не манило: там задумали Его убить.

А надхо́дило свято юдейське — Ку́чки.

Приближался иудейский праздник Кущей.

І сказали до Нього брати Його: „Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.

Братья говорят Ему: «Не сиди на месте. Ступай в Иудею. Пусть Твои ученики увидят Тебя в деле. Покажи им, на что Ты способен.

Тайкома́ бо не робить нічо́го ніхто, але сам прагне бути відо́мий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви́ Себе світові“.

Хочешь, чтобы о Тебе знали — ничего не делай в тайне. Дай людям представление о Своих способностях».

Бо не вірували в Нього навіть брати Його!

Даже Его братья не верили в Него.

А Ісус промовляє до них: „Не настав ще Мій час, але за́вжди готовий час ваш.

Иисус ответил им: «Мое время еще терпит, а вам нечего ждать.

Вас нена́видіти світ не може, а Мене він нена́видить, бо Я сві́дчу про нього, що діла́ його злі.

Ненависти к вам мир не питает, а Меня ненавидит: Я обнажаю его грехи.

Ідіть на це свято, Я ж іще не піду́ на це свято, бо не ви́повнився ще Мій час“.

Идите пока на праздник без Меня, а Я не хочу торопиться».

Це сказавши до них, Він зоставсь у Галілеї.

Сказал и остался в Галилее.

Коли ж вийшли на свято брати Його, тоді й Сам Він пішов, — не відкрито, але́ ніби по́тай.

И только когда Его братья были уже на празднике, Он тоже пришел, но не сказываясь, а как бы скрытно.

А юдеї за свята шукали Його та питали: „Де Він?“

Иудейские власти разыскивали Его на празднике, спрашивали, где Он.

І поголо́ска велика про Нього в наро́ді була. Одні говорили: „Він добрий“, а інші казали: „Ні, — Він зводить з дороги наро́д“.

Много было всяких разговоров о Нем в толпе. Одни говорили: «Он достойный человек», а другие: «Нет, Он смутьян», —

Та відкрито про Нього ніхто не казав, — бо боялись юдеїв.

Но из боязни перед властями никто не говорил о Нем открыто.

У половині вже свята Ісус у храм увійшов і навчав.

В разгар праздника Иисус пришел в Храм и учил там народ.

І дивувались юдеї й казали: „Як Він знає Писа́ння, не вчившись?“

Люди в Храме недоумевали: «Сам в учениках не был, а такие познания! Откуда?».

Відповів їм Ісус і сказав: „Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене.

Отвечая им, Иисус сказал: «Я учу не от Себя. Мое учение — от Того, кто послал Меня.

Коли хоче хто волю чинити Його, той довідається про науку, чи від Бога вона, чи від Себе Самого кажу́ Я.

Кто хочет жить согласно Богу — поймет, от Бога Мое учение или Я говорю Сам от Себя.

Хто говорить від себе самого, той власної слави шукає, а Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, — і в Ньому неправедности нема.

Кто говорит от себя, занят сотворением собственной славы. А сотворяющий славу Тому, кто Его послал, верен истине, в Нем нет неправды.

Чи ж Зако́на вам дав не Мойсей? Та ніхто з вас Зако́на того не виконує. На́що хочете вбити Мене?“

У вас есть Закон Моисея, но вы его не соблюдаете. Почему вам так хочется убить Меня?».

Наро́д відповів: „Чи Ти де́мона маєш? Хто Тебе хоче вбити?“

Из толпы отвечали: «У Тебя с головой неладно. Кто хочет Тебя убить?».

Ісус відповів і сказав їм: „Одне ді́ло зробив Я, — і всі ви дивуєтесь.

Иисус сказал: «Не успел Я и одного дела сделать, как вы все всполошились.

Через це Мойсей дав обрі́зання вам, — не тому́, що воно від Мойсея, але від отців, — та ви й у суботу обрізуєте чоловіка.

От Моисея повелось у вас обрезание, — впрочем, это скорее от праотцов, чем от Моисея, — и вы совершаете обрезание также и по субботам.

Коли ж чоловік у суботу приймає обрі́зання, щоб Зако́ну Мойсеєвого не порушити, чого ж ре́мствуєте ви на Мене, що Я всю люди́ну в суботу вздоро́вив?

Младенцев вы обрезаете в субботу, чтобы соблюсти Закон Моисея, не нарушить его. Почему же вы ополчились на Меня за то, что Я в субботу вернул человеку утраченное здоровье?

Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть!“

Судите не поверху. Судите судом праведным».

Дехто ж з єрусали́млян казали: „Хіба́ це не Той, що Його шукають убити?

В Иерусалиме пошли разговоры: «Его же тут вроде собирались убить!

Бо говорить відкрито ось Він, — і нічого не кажуть Йому. Чи то справді дізналися старші, що Він дійсно Христос?

И вот, пожалуйста, Он открыто при всех говорит что хочет, и Ему ничего. И впрямь не убедились ли в верхах, что это Христос?

Та ми знаєм Цього, звідки Він. Про Христа ж, коли при́йде, ніхто знати не бу́де, звідки Він“.

Только ведь мы знаем, откуда Он. А вот когда придет Христос — никто не будет знать, откуда Он».

І скликнув у храмі Ісус, навчаючи й кажучи: „І Мене знаєте ви, і знаєте, звідки Я. А Я не прийшов Сам від Себе; правдивий же Той, Хто послав Мене, що Його ви не знаєте.

Иисус крикнул во весь голос (Он учил народ в Храме): «Это выто знаете, кто Я и откуда?! Я пришел не от Себя, а от Него. Истинный Он прислал Меня. Вы Его не знаете.

Я знаю Його, — Я бо від Нього, і послав Мене Він!“

А Я Его знаю. Я — от Него, от Того, кто послал Меня».

Тож шукали вони, щоб схопи́ти Його, та ніхто не наклав рук на Нього, — бо то ще не настала година Його́.

Хотели было схватить Его, но не посмели. Не пришел еще Его час.

А багато з наро́ду в Нього ввірували та казали: „Коли при́йде Христос, чи ж Він чу́да чинитиме більші, як чинить Оцей?“

Но в толпе было много и таких, что поверили в Него и говорили: «Столько чудес не сделает и Сам Христос, когда придет».

Фарисеї прочули такі поголо́ски про Нього в наро́ді. Тоді первосвященики та фарисеї послали свою́ службу, щоб схопи́ти Його.

До фарисеев дошли все эти разговоры о Нем в Храме, и первосвященники и фарисеи послали стражников схватить Его.

Ісус же сказав: „Ще недовго побу́ду Я з вами, та й до Того піду́, Хто послав Мене.

Иисус сказал: «Еще напоследок Я с вами, а там ухожу к Тому, кто Меня послал.

Ви бу́дете шукати Мене, — і не зна́йдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете“.

Будете искать Меня, и не найдете. Туда, где Я, вам не прийти».

Тоді говорили юдеї між собою: „Куди це Він хоче йти, що не зна́йдемо Його? Чи не хоче йти до виселе́нців між греки, та й греків навчати?

Люди в Храме спрашивали: «Куда это Он собирается, что нам Его не найти? Может, Он собирается в греческую диаспору учить греков?

Що за слово, яке Він сказав: „Ви бу́дете шукати Мене, — і не знайдете; а туди, де Я є, ви прибути не можете?“

Что означают Его слова: “Будете искать Меня, и не найдете” и еще: “Туда, где Я, вам не прийти”?»

А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: „Коли прагне хто з вас — нехай при́йде до Мене та й п'є!

В последний, особенный день праздника Иисус встал и во весь голос прокричал: «Кто истомился жаждой? Иди ко Мне и пей,

Хто вірує в Мене, як каже Писа́ння, то ріки живої води потечуть із утро́би його́“.

Если веришь в Меня! Сказано в Писании: “Рекою живой воды потечет твоя жизнь”».

Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було́ бо ще Духа на них, — не був бо Ісус ще просла́влений.

Это Он говорил о Духе, которого предстояло принять тем, кто в Него верит. Духа пока не знали: Иисусу еще не было всей славы.

А багато з наро́ду, почувши слова́ ті, казали: „Він справді пророк!“

Но Его слова были услышаны, и в толпе одни сказали: «Это и вправду пророк»,

Інші казали: „Він Христос“. А ще інші казали: „Хіба при́йде Христос із Галілеї?

А другие: «Это Христос». Но кое-кто говорил: «Нет, Христа нужно ждать не из Галилеи.

Чи ж не каже Писа́ння, що Христос при́йде з роду Давидового, і з села Вифлеє́му, звідкіля́ був Давид?“

В Писании сказано, что Христос — семя Давидово — придет из Вифлеема, родного города Давида».

Так повстала незгода в наро́ді з-за Нього.

Мнения о Нем в толпе разделились.

А де́котрі з них мали замір схопи́ти Його́, — та ніхто не поклав рук на Нього.

Кое-кто хотел было схватить Иисуса, но ни у кого не поднялась рука.

І вернулася слу́жба до первосвящеників та фарисеїв, а ті їх запитали: „Чому не привели́ ви Його?“

С пустыми руками вернулись стражники. Первосвященники и фарисеи спрашивают их: «Почему вы не взяли, не привели Его?».

Відказала та слу́жба: „Чоловік ще ніко́ли так не промовляв, як Оцей Чоловік“.

Стражники сказали: «Никто еще так не говорил, как Он».

А їм відповіли́ фарисеї: „Чи й вас із дороги не зве́дено?

Фарисеи говорят им: «Значит, и вас Он сбил с толку?

Хіба́ хто з старши́х або з фарисеїв увірував у Нього?

Разве поверил в Него хоть кто-нибудь из советников или фарисеев? Нет!

Та прокля́тий народ, що не знає Зако́ну!“

А те — толпа, далекая от Закона, Богом проклятая!».

Говорить до них Никоди́м, що приходив до Ньо́го вночі, і що був один із них:

Но один из них, Никодим, — это он как-то раз приходил к Иисусу, — сказал:

„Хіба судить Зако́н наш люди́ну, як перше її не вислухає, і не дізнається, що́ вона робить?“

«А разве можно по нашему Закону осудить человека, не дав ему сначала высказаться и не вникнув в дело?».

Йому відповіли та сказали вони: „Чи й ти не з Галілеї? Досліди та побач, що не при́йде Пророк із Галілеї“.

Ему ответили: «Ты сам не из Галилеи ли тоже? Вспомни Писание: не может пророк быть из Галилеи. Не найдешь такого в Писании».

І до дому свого́ пішов кожен.

[Все разошлись по домам.

« 6 глава 8 глава »