Івана 7 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Куліша та Пулюя → Русского Библейского Центра

І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотїв бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.

Потом Иисус ходил по Галилее. В Иудею Его не манило: там задумали Его убить.

Було ж близько Жидівське сьвято кучок.

Приближался иудейский праздник Кущей.

Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої видїли дїла Твої, що робиш.

Братья говорят Ему: «Не сиди на месте. Ступай в Иудею. Пусть Твои ученики увидят Тебя в деле. Покажи им, на что Ты способен.

Нїхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.

Хочешь, чтобы о Тебе знали — ничего не делай в тайне. Дай людям представление о Своих способностях».

Бо й брати Його не вірували в Него.

Даже Его братья не верили в Него.

Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.

Иисус ответил им: «Мое время еще терпит, а вам нечего ждать.

Не може сьвіт ненавидїти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що дїла його лихі.

Ненависти к вам мир не питает, а Меня ненавидит: Я обнажаю его грехи.

Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.

Идите пока на праздник без Меня, а Я не хочу торопиться».

Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.

Сказал и остался в Галилее.

Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.

И только когда Его братья были уже на празднике, Он тоже пришел, но не сказываясь, а как бы скрытно.

Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?

Иудейские власти разыскивали Его на празднике, спрашивали, где Он.

І було багато говірки про Него в народї: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Нї, а зводить народ.

Много было всяких разговоров о Нем в толпе. Одни говорили: «Он достойный человек», а другие: «Нет, Он смутьян», —

Та нїхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.

Но из боязни перед властями никто не говорил о Нем открыто.

Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.

В разгар праздника Иисус пришел в Храм и учил там народ.

І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?

Люди в Храме недоумевали: «Сам в учениках не был, а такие познания! Откуда?».

Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.

Отвечая им, Иисус сказал: «Я учу не от Себя. Мое учение — от Того, кто послал Меня.

Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.

Кто хочет жить согласно Богу — поймет, от Бога Мое учение или Я говорю Сам от Себя.

Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.

Кто говорит от себя, занят сотворением собственной славы. А сотворяющий славу Тому, кто Его послал, верен истине, в Нем нет неправды.

Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?

У вас есть Закон Моисея, но вы его не соблюдаете. Почему вам так хочется убить Меня?».

Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?

Из толпы отвечали: «У Тебя с головой неладно. Кто хочет Тебя убить?».

Відказав Ісус і рече їм: Одно дїло зробив я, і всї дивуєтесь.

Иисус сказал: «Не успел Я и одного дела сделать, как вы все всполошились.

Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.

От Моисея повелось у вас обрезание, — впрочем, это скорее от праотцов, чем от Моисея, — и вы совершаете обрезание также и по субботам.

Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?

Младенцев вы обрезаете в субботу, чтобы соблюсти Закон Моисея, не нарушить его. Почему же вы ополчились на Меня за то, что Я в субботу вернул человеку утраченное здоровье?

Не судїть по виду, а праведний суд судїть.

Судите не поверху. Судите судом праведным».

Казали тодї деякі з Єрусалимцїв: Чи не се Той, що шукають убити Його?

В Иерусалиме пошли разговоры: «Его же тут вроде собирались убить!

І ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справдї не взнали князї, що Він справдї Христос?

И вот, пожалуйста, Он открыто при всех говорит что хочет, и Ему ничего. И впрямь не убедились ли в верхах, что это Христос?

Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же як прийде, нїхто не знати ме, звідкіля Він.

Только ведь мы знаем, откуда Он. А вот когда придет Христос — никто не будет знать, откуда Он».

Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.

Иисус крикнул во весь голос (Он учил народ в Храме): «Это выто знаете, кто Я и откуда?! Я пришел не от Себя, а от Него. Истинный Он прислал Меня. Вы Его не знаете.

Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.

А Я Его знаю. Я — от Него, от Того, кто послал Меня».

Шукали тодї, щоб схопити Його, та нїхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.

Хотели было схватить Его, но не посмели. Не пришел еще Его час.

Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?

Но в толпе было много и таких, что поверили в Него и говорили: «Столько чудес не сделает и Сам Христос, когда придет».

Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.

До фарисеев дошли все эти разговоры о Нем в Храме, и первосвященники и фарисеи послали стражников схватить Его.

Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.

Иисус сказал: «Еще напоследок Я с вами, а там ухожу к Тому, кто Меня послал.

Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.

Будете искать Меня, и не найдете. Туда, где Я, вам не прийти».

Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?

Люди в Храме спрашивали: «Куда это Он собирается, что нам Его не найти? Может, Он собирается в греческую диаспору учить греков?

Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?

Что означают Его слова: “Будете искать Меня, и не найдете” и еще: “Туда, где Я, вам не прийти”?»

В останнїй же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.

В последний, особенный день праздника Иисус встал и во весь голос прокричал: «Кто истомился жаждой? Иди ко Мне и пей,

Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.

Если веришь в Меня! Сказано в Писании: “Рекою живой воды потечет твоя жизнь”».

Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.

Это Он говорил о Духе, которого предстояло принять тем, кто в Него верит. Духа пока не знали: Иисусу еще не было всей славы.

Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справдї пророк,

Но Его слова были услышаны, и в толпе одни сказали: «Это и вправду пророк»,

инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?

А другие: «Это Христос». Но кое-кто говорил: «Нет, Христа нужно ждать не из Галилеи.

Чи не глаголе ж писаннє, що з насїння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?

В Писании сказано, что Христос — семя Давидово — придет из Вифлеема, родного города Давида».

Тодї повстало роздїленнє в народї через Него.

Мнения о Нем в толпе разделились.

Деякі ж з них хотїли схопити Його; тільки ж нїхто не зняв на Него рук.

Кое-кто хотел было схватить Иисуса, но ни у кого не поднялась рука.

Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?

С пустыми руками вернулись стражники. Первосвященники и фарисеи спрашивают их: «Почему вы не взяли, не привели Его?».

Відказали слуги: Нїколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.

Стражники сказали: «Никто еще так не говорил, как Он».

Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?

Фарисеи говорят им: «Значит, и вас Он сбил с толку?

Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?

Разве поверил в Него хоть кто-нибудь из советников или фарисеев? Нет!

А сей народ, що не знає закону, проклятий.

А те — толпа, далекая от Закона, Богом проклятая!».

Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:

Но один из них, Никодим, — это он как-то раз приходил к Иисусу, — сказал:

Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?

«А разве можно по нашему Закону осудить человека, не дав ему сначала высказаться и не вникнув в дело?».

Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.

Ему ответили: «Ты сам не из Галилеи ли тоже? Вспомни Писание: не может пророк быть из Галилеи. Не найдешь такого в Писании».

І пійшов кожен до дому свого.

[Все разошлись по домам.

« 6 глава 8 глава »