Івана 7 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Русского Библейского Центра

І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його.

Потом Иисус ходил по Галилее. В Иудею Его не манило: там задумали Его убить.

Наближалося ж юдейське свято Кучок.

Приближался иудейский праздник Кущей.

Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш.

Братья говорят Ему: «Не сиди на месте. Ступай в Иудею. Пусть Твои ученики увидят Тебя в деле. Покажи им, на что Ты способен.

Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.»

Хочешь, чтобы о Тебе знали — ничего не делай в тайне. Дай людям представление о Своих способностях».

Навіть і брати його, отже, не вірували в нього!

Даже Его братья не верили в Него.

Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора — завжди готова.

Иисус ответил им: «Мое время еще терпит, а вам нечего ждать.

Не може світ вас ненавидіти, — а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі.

Ненависти к вам мир не питает, а Меня ненавидит: Я обнажаю его грехи.

Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.»

Идите пока на праздник без Меня, а Я не хочу торопиться».

Мовивши так до них, залишився у Галилеї.

Сказал и остался в Галилее.

Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай.

И только когда Его братья были уже на празднике, Он тоже пришел, но не сказываясь, а как бы скрытно.

Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?»

Иудейские власти разыскивали Его на празднике, спрашивали, где Он.

І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, — він лише народ туманить.

Много было всяких разговоров о Нем в толпе. Одни говорили: «Он достойный человек», а другие: «Нет, Он смутьян», —

Однак ніхто не говорив про нього явно — зо страху перед юдеями.

Но из боязни перед властями никто не говорил о Нем открыто.

А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати.

В разгар праздника Иисус пришел в Храм и учил там народ.

І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.»

Люди в Храме недоумевали: «Сам в учениках не был, а такие познания! Откуда?».

А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене.

Отвечая им, Иисус сказал: «Я учу не от Себя. Мое учение — от Того, кто послал Меня.

Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе.

Кто хочет жить согласно Богу — поймет, от Бога Мое учение или Я говорю Сам от Себя.

Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому.

Кто говорит от себя, занят сотворением собственной славы. А сотворяющий славу Тому, кто Его послал, верен истине, в Нем нет неправды.

Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?»

У вас есть Закон Моисея, но вы его не соблюдаете. Почему вам так хочется убить Меня?».

Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?»

Из толпы отвечали: «У Тебя с головой неладно. Кто хочет Тебя убить?».

А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь.

Иисус сказал: «Не успел Я и одного дела сделать, как вы все всполошились.

Тим то дав вам Мойсей обрізання, — воно й не від Мойсея, лише від предків, — і ви обрізуєте чоловіка в суботу.

От Моисея повелось у вас обрезание, — впрочем, это скорее от праотцов, чем от Моисея, — и вы совершаете обрезание также и по субботам.

Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, — ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив!

Младенцев вы обрезаете в субботу, чтобы соблюсти Закон Моисея, не нарушить его. Почему же вы ополчились на Меня за то, что Я в субботу вернул человеку утраченное здоровье?

Не судіте з вигляду зовнішнього — судіте справедливим судом!»

Судите не поверху. Судите судом праведным».

Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити?

В Иерусалиме пошли разговоры: «Его же тут вроде собирались убить!

Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос?

И вот, пожалуйста, Он открыто при всех говорит что хочет, и Ему ничего. И впрямь не убедились ли в верхах, что это Христос?

Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.»

Только ведь мы знаем, откуда Он. А вот когда придет Христос — никто не будет знать, откуда Он».

Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, — а того ви не знаєте.

Иисус крикнул во весь голос (Он учил народ в Храме): «Это выто знаете, кто Я и откуда?! Я пришел не от Себя, а от Него. Истинный Он прислал Меня. Вы Его не знаете.

Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.»

А Я Его знаю. Я — от Него, от Того, кто послал Меня».

Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього — не настала бо ще його година.

Хотели было схватить Его, но не посмели. Не пришел еще Его час.

Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?»

Но в толпе было много и таких, что поверили в Него и говорили: «Столько чудес не сделает и Сам Христос, когда придет».

Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити.

До фарисеев дошли все эти разговоры о Нем в Храме, и первосвященники и фарисеи послали стражников схватить Его.

Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами — і піду до того, хто мене послав.

Иисус сказал: «Еще напоследок Я с вами, а там ухожу к Тому, кто Меня послал.

Шукатимете мене — і не знайдете. І де я буду — не зможете прийти.»

Будете искать Меня, и не найдете. Туда, где Я, вам не прийти».

Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати?

Люди в Храме спрашивали: «Куда это Он собирается, что нам Его не найти? Может, Он собирается в греческую диаспору учить греков?

Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?»

Что означают Его слова: “Будете искать Меня, и не найдете” и еще: “Туда, где Я, вам не прийти”?»

Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є!

В последний, особенный день праздника Иисус встал и во весь голос прокричал: «Кто истомился жаждой? Иди ко Мне и пей,

Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!»

Если веришь в Меня! Сказано в Писании: “Рекою живой воды потечет твоя жизнь”».

Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений.

Это Он говорил о Духе, которого предстояло принять тем, кто в Него верит. Духа пока не знали: Иисусу еще не было всей славы.

Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.»

Но Его слова были услышаны, и в толпе одни сказали: «Это и вправду пророк»,

Інші ж: «Він — Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде?

А другие: «Это Христос». Но кое-кто говорил: «Нет, Христа нужно ждать не из Галилеи.

Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?»

В Писании сказано, что Христос — семя Давидово — придет из Вифлеема, родного города Давида».

І роздор виник із-за нього серед народу.

Мнения о Нем в толпе разделились.

Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього.

Кое-кто хотел было схватить Иисуса, но ни у кого не поднялась рука.

Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?»

С пустыми руками вернулись стражники. Первосвященники и фарисеи спрашивают их: «Почему вы не взяли, не привели Его?».

Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.»

Стражники сказали: «Никто еще так не говорил, как Он».

Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести?

Фарисеи говорят им: «Значит, и вас Он сбил с толку?

Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього?

Разве поверил в Него хоть кто-нибудь из советников или фарисеев? Нет!

Та проклятий той народ, що закону не знає!»

А те — толпа, далекая от Закона, Богом проклятая!».

Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них:

Но один из них, Никодим, — это он как-то раз приходил к Иисусу, — сказал:

«Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?»

«А разве можно по нашему Закону осудить человека, не дав ему сначала высказаться и не вникнув в дело?».

Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.»

Ему ответили: «Ты сам не из Галилеи ли тоже? Вспомни Писание: не может пророк быть из Галилеи. Не найдешь такого в Писании».

І розійшлися кожен до свого дому.

[Все разошлись по домам.

« 6 глава 8 глава »