Иов 16 глава

Книга Иова
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

И тогда Иов отвечал:

Заговорив Іов і мовив:

«Я слышал много слов, подобных этим. Успокоители неважные из вас.

«Чув я багато вже такого, гіркі з вас усіх утішителі!

Когда же вашим бесконечным речам придёт конец? Что вас вынуждает спорить?

Чи буде край словам на вітер? Яка біда спонукує тебе відповідати?

Я тоже мог бы говорить, как и вы; будь вы на моём месте, я тоже мог бы выступать с речами красивыми против вас и головой качать.

Я теж базікав би, як ви, якби ви були на моєму місці. Я б теж засипав вас словами, кивав над вами б головою

Но успокоение, идущее из уст моих, вам приносило бы надежду.

та додавав би вам відваги моїми устами й не перестав би рухати губами.

И вот я говорю, но не проходит боль моя, и, если сдерживаю речь, всё так же не проходит.

Та чи я говорю — не притихає біль мій, чи мовчу — він мене не покидає.

Господь, конечно же, Ты сил лишил меня, Ты уничтожил всю семью мою.

Ось і тепер виснажив мене завидющий, уся його ватага мені допікає.

Сил и здоровья Ты меня лишил, поэтому все люди полагают, что я виновен.

Він устає свідком проти мене, кидає мені ввічі клеветою.

Бог в гневе нападает на меня, и рвет на части, и скрипит зубами. Мои враги не отрывают от меня сверлящих взглядов.

Гнів його рве й лютує проти мене, він скрегоче на мене зубами. Противники мої очима блискають на мене,

Ради глумления надо мной люди объединяются против меня, оскорбляют и бьют меня.

роззявили на мене свою пащу, у з іевазі б'ють мене по щоках, зібравшися на мене разом.

Бог отдал меня этим злобным людям, они мне страдания приносят.

Бог видав мене нечестивцям, у руки безбожникам мене кинув.

Всё было хорошо, но Бог схватил меня за шею и разбил, меня Он выбрал Своей мишенью.

Я був щасливий, та він струсив мене, схопив мене за шию і розбив на кавалки, прицілом собі мене поставив.

Я окружён Его стрелками. Безжалостно Он пронзает мне нутро и по земле разбрызгивает желчь.

Стріли його мене навколо оточили, він прошиває моє нутро без пощади, він жовч мою на землю розливає.

Снова и снова Он нападает на меня, и бежит на меня как воин.

Він пробиває в мені пролом за проломом, мов велетень, кидається на мене.

Я полон грусти, одетый во власяницу, пал ниц, похоронил лицо своё в пыли.

Веретище я зшив собі на шкіру, й обличчя своє занурив у порох.

Лицо моё красно от плача, и под глазами чёрные круги.

Вид мій почервонів від плачу, на віях моїх тінь смерти, —

Моим рукам неведомо насилие, а молитвы мои чисты.

хоч і нема в руках у мене насильства, і хоч молитва моя чиста!

Не прячь, земля, испытанное мною наказание, которое я не заслужил! И прошения о справедливости не скрывай!

Земле, не закривай моєї крови,

Но всё равно, есть у меня на небесах свидетель, защитник, который вступится за честь мою.

Тепер також на небі є у мене свідок, мій оборонець на висотах.

Заступников среди друзей нет у меня, я мои слезы Богу выливаю.

Думки мої глибокі — мої оборонці, і око моє ллє до Бога сльози.

Хочу, чтоб перед Богом попросил хоть кто-нибудь защиты для меня, как просят о защите друга.

О, якби чоловік міг правуватись з Богом, як людський син із своїм ближнім!

Пройдёт немного лет, и я уйду туда, откуда нет возврата».

Іще бо кілька літ, що прийдуть, і я піду в дорогу, з якої не повернуся.»