Марка 4 глава

Паводле Марка Сьвятое Эвангельле
Пераклад Л. Дзекуць-Малея → Перевод Десницкого

 
 

І ізноў пачаў навучаць над морам; і сабралося да Яго такое множства народу, што Ён увайшоў у човен і сядзе́ў у моры, а ўве́сь народ быў на зямлі ля мора.
 
И снова стал Он учить на морском берегу. Собралась к Нему огромная толпа, так что пришлось Ему сесть в лодку на воде, а вся толпа оставалась на морском побережье.

І навучаў іх шмат прыпо́весьцямі, і ў навуцы сваёй гаварыў ім:
 
Он наставлял их многими притчами, и вот каким было Его наставление:

Слухайце: вось вы́йшаў се́йбіт се́яць.
 
— Послушайте: вышел сеятель сеять зёрна.

І сталася, як се́яў, што іншае ўпала пры дарозе, і наляце́лі птушкі нябе́сныя ды падзёўбалі тое;
 
И когда он сеял, одно зерно упало при дороге — налетели птицы, склевали его.

іншае ўпала на каме́нны грунт, дзе́ мала было зямлі, і хутка ўзыйшло, бо зямля была няглыбокая;
 
Другое зерно попало на каменистую землю, где почвы было немного: оно сразу взошло, потому что было в земле неглубоко,

калі-ж узыйшло сонца, завя́ла ды, ня ма́ючы караня́, засохла.
 
но едва взошло и пригрело солнце, росток засох, потому что не укоренился.

Іншае ўпала між шыпшы́ньнікам, і шыпшыньнік вы́рас, і заглушы́ў яго, і яно не дало плёну;
 
Еще одно зерно попало в сорняки, так что сорняки разрослись и задушили росток, не принес он плода.

іншае ўпала на добрую зямлю і дало плён, што ўзыйшоў і вырас, і ўрадзіла іншае трыццаць, іншае шэсьцьдзесят, іншае сто.
 
А были и такие зерна, что попали в плодородную почву и принесли урожай, когда взошли ростки: какое в тридцать, какое в шестьдесят, какое и во сто крат.

І сказаў ім: хто ма́е вушы чуць, няхай чуе.
 
И добавил:— У кого есть уши, пусть услышит.

Калі-ж Ён быў Сам, акружаўшыя Яго разам з дванаццацьма спыталіся ў Яго аб прыпо́весьці.
 
А когда они остались одни, кто был вокруг Него вместе с Двенадцатью стали Его расспрашивать о значении притчи

І сказаў ім: вам да́дзена ве́даць тайны царства Божага, а тым вонках усё стае́цца ў прыповесьцях,
 
и Он им ответил:— Вам доверено таинство Царства Божьего, а прочим всё открывается только в притчах:

каб, гле́дзячы вачы́ма, глядзе́лі й ня бачылі; слу́хаючы, чулі й не разуме́лі; каб не навярнуліся, ды каб ня былі дарава́ны ім грахі іхнія.
 
«Смотреть-то будут, да не увидят, слушать-то будут, да не поймут, А иначе бы они обратились и получили прощение».

І кажа ім: не разуме́еце гэтае прыпо́весьці? Як жа вам зразуме́ць усе́ прыпо́весьці?
 
И говорит им:— Не поняли вы этой притчи? А как поймете остальные?

Се́йбіт слова се́е.
 
Сеятель — он сеет Слово.

Вось жа тыя, што ля дарогі, дзе́ се́ецца слова, як толькі пачуюць яго, дык ураз жа сатана́ й вырывае слова, пасе́янае ў сэрцах іх.
 
Зерна, что упали при дороге — это когда Слово посеяно, но едва его услышат люди, как приходит сатана и похищает только что посеянное в них Слово.

Таксама й тыя, што пасе́яны на камянíстым ме́сцы, якія, ле́дзь пачуюць слова, зараз з ра́дасьцю прыймаюць яго,
 
А зерна, что попали на каменистую землю — это когда они услышат Слово и тотчас радостно его примут,

ды ня маюць у сабе́ караня́, дык дачэсныя: як толькі прыйдзе у́ціск ці перасьле́даваньне за слова, зараз спакуша́юцца.
 
но слово не пустит корня — они переменчивы, и стоит начаться скорби или гонению за Слово, как они поддаются соблазну.

І тыя, што ў шыпшы́ньніку пасе́яны, гэта тыя, што чуюць слова,
 
И еще есть зерна, что попали в сорняки — это когда они услышат слово,

але ў якіх турботы гэтага ве́ку, прына́да багацьця ды іншыя пажаданьні, увахо́дзячы ў іх, глу́шаць слова, і яно стае́цца бясплодным.
 
но подступят заботы о мирском, соблазн богатства и всякие прочие желания, задушат они Слово — и останется человек без плода.

І што пасе́яна на добрай зямлі, гэта тыя, якія слу́хаюць слова і прыймаюць яго, і даюць плен: адзін у трыццаць, другі ў шэсьцьдзесят, іншы ў сто разоў.
 
А зерна, что попали в хорошую почву — это когда они выслушают Слово, примут его и принесут плод: кто в тридцать, кто в шестьдесят, а кто и во сто крат.

І сказаў Ім: ці на тое прыносіцца сьвятло́, каб паставіць яго пад пасу́дзіну ці пад ложак, а не на тое, каб паставіць яго на сьве́тачу?
 
Еще сказал им:— Разве для того зажигают светильник, чтобы накрыть его горшком или поставить под кровать? Нет, ему место на подсвечнике!

Бо няма нічога тайнага, каб не зрабілася яўным: бо ня сталася дзеля ўкрываньня, а каб вы́явілася.
 
Не бывает, чтобы тайное не стало однажды явным, чтобы сокрытое не вышло на свет.

Калі хто ма́е вушы чуць, няхай чуе.
 
У кого есть уши, пусть услышит.

І сказаў ім: заўважа́йце, што чуеце: якою ме́раю ме́раеце, гэткаю й вам адме́рана будзе і дададзена будзе вам, што слухаеце.
 
Еще сказал им:— Слушайте и внимайте! Какой мерой меряете — такой и вам отмерено будет, и добавлено сверх того.

Бо хто ма́е, таму будзе да́дзена, а хто ня ма́е, у таго ады́мецца й тое, што ма́е.
 
У кого есть — тому и будет дано с избытком, а у кого нет — у того будет отнято, что имел.

І сказаў: гэтак ёсьць царства Божае, як калі чалаве́к кíдае зе́рне ў зямлю,
 
Еще сказал:— Царство Божье — с ним так: бросил человек семя в почву,

і сьпіць, і ўстае́ ўначы і ўдзе́нь, і насе́ньне ўзыходзіць і расьце́, што ён ня ве́дае;
 
спит он ночью, встает поутру, а семя пускает росток, тянется вверх, но он того не видит.

бо зямля́ сама́ сабою родзіць сьпярша рунь, пасьля колас, пасьля зе́рне ў коласе.
 
Земля плодоносит сама по себе: сперва зеленый побег, потом колос, потом он наливается зерном.

Калі-ж дасьпява́е плён, ураз жа шле́ць се́рп, бо надыйшло жніво́.
 
И когда созрел урожай, человек берется за серп, потому что настала пора жатвы.

І сказаў: да чаго падобна царства Божае? Ці якою прыпо́весьцю вы́кажам яго?
 
Еще сказал:— С чем сравнить нам Царство Божье, где найти для него подобие?

Яно як зе́рне гарчы́чнае, якое, калі се́ецца ў зямлю, дык ёсьць ме́ншае за ўсе́ зярнаты на зямлі,
 
Зернышко горчицы: когда сеют его в почву, оно меньше всех семян на земле.

а калі пасе́яна, узыходзіць і робіцца большым за ўсе́ расьлíны і пускае такія вялікія галіны, што пад це́нем яго могуць хава́цца пта́хі нябе́сныя.
 
А когда прорастет, поднимется и станет больше всех растений в саду, раскинет могучие ветви, так что в тени его птицы небесные смогут найти приют.

І многімі гэткімі прыпо́весьцямі казаў ім слова, колькі яны маглі слухаць;
 
Он рассказывал им множество подобных притчей — насколько им удавалось Его понять.

бяз прыпо́весьці-ж не́ гавары́ў нічога, а вучням насамо́це тлумачыў усё.
 
А без притчей Он с ними и не говорил, но наедине всё объяснял Своим ученикам.

Уве́чары таго-ж дня сказаў ім: пераплыве́м на той бок.
 
Еще сказал им вечером того самого дня:— Переправимся на ту сторону.

І яны, адправіўшы народ, узялí Яго з сабою, як быў у чаўне́, бо з Ім былі і другія чаўны́.
 
Они простились с народом и отплыли вместе с Ним на лодке, в которой Он сидел (а лодки там были и другие).

І ўзьнялася вялікая бу́ра; хва́лі білі ў чо́вен так крэпка, што ўжо пачаў напаўняцца вадою.
 
Налетела сильная буря, волны захлестывали лодку, и она уже набрала воды —

А Ён спаў на карме́ на падушцы. Яго будзяць ды кажуць да Яго: Вучыцель! Няўжо-ж Цябе́ ня ру́піць, што мы гінем?
 
а Он прилег на корме и уснул на подушке. Они Его разбудили, сказали:— Учитель, Тебя не заботит, что мы погибаем?

І, падыймаючыся, забараніў ве́тру і кажа да мора: змоўкні, пакінь! І ве́цер заціх, і настала вялікая ціша.
 
Он поднялся — и приказал ветру, и повелел морю:— Утихни! Уймись!Ветер утих, настала полная тишина.

І кажа ім: чаму вы гэткія палахлíвыя? як гэта ў вас няма́ ве́ры?
 
А им сказал:— Что ж вы так боязливы? Так и нет у вас веры?

І спалохаліся вялікім страхам ды гаварылі між сабою: Хто гэта, што й ве́цер і мора слу́хаюцца загаду Яго?
 
Они страшно испугались и говорили друг другу:— Да кто же Он такой, что ветер и море повинуются Ему?

Примечания:

 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
15 Пачыная з выдання 1985 года у тэксте змена: «сатана́» на → «шатан».
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.