Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Сучасний переклад → Перевод Десницкого

Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

И снова стал Он учить на морском берегу. Собралась к Нему огромная толпа, так что пришлось Ему сесть в лодку на воде, а вся толпа оставалась на морском побережье.

Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

Он наставлял их многими притчами, и вот каким было Его наставление:

Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти.

— Послушайте: вышел сеятель сеять зёрна.

Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

И когда он сеял, одно зерно упало при дороге — налетели птицы, склевали его.

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

Другое зерно попало на каменистую землю, где почвы было немного: оно сразу взошло, потому что было в земле неглубоко,

та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

но едва взошло и пригрело солнце, росток засох, потому что не укоренился.

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.

Еще одно зерно попало в сорняки, так что сорняки разрослись и задушили росток, не принес он плода.

Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».

А были и такие зерна, что попали в плодородную почву и принесли урожай, когда взошли ростки: какое в тридцать, какое в шестьдесят, какое и во сто крат.

Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

И добавил:— У кого есть уши, пусть услышит.

Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.

А когда они остались одни, кто был вокруг Него вместе с Двенадцатью стали Его расспрашивать о значении притчи

11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах: бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».

и Он им ответил:— Вам доверено таинство Царства Божьего, а прочим всё открывается только в притчах:

«Смотреть-то будут, да не увидят, слушать-то будут, да не поймут, А иначе бы они обратились и получили прощение».

Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?

И говорит им:— Не поняли вы этой притчи? А как поймете остальные?

Сіяч сіє Слово Боже в людях.

Сеятель — он сеет Слово.

Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

Зерна, что упали при дороге — это когда Слово посеяно, но едва его услышат люди, как приходит сатана и похищает только что посеянное в них Слово.

Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

А зерна, что попали на каменистую землю — это когда они услышат Слово и тотчас радостно его примут,

Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

но слово не пустит корня — они переменчивы, и стоит начаться скорби или гонению за Слово, как они поддаются соблазну.

18-19 Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]

И еще есть зерна, что попали в сорняки — это когда они услышат слово,

но подступят заботы о мирском, соблазн богатства и всякие прочие желания, задушат они Слово — и останется человек без плода.

Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».

А зерна, что попали в хорошую почву — это когда они выслушают Слово, примут его и принесут плод: кто в тридцать, кто в шестьдесят, а кто и во сто крат.

І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.

Еще сказал им:— Разве для того зажигают светильник, чтобы накрыть его горшком или поставить под кровать? Нет, ему место на подсвечнике!

Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.

Не бывает, чтобы тайное не стало однажды явным, чтобы сокрытое не вышло на свет.

Той, хто має вуха, нехай почує!»

У кого есть уши, пусть услышит.

І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.

Еще сказал им:— Слушайте и внимайте! Какой мерой меряете — такой и вам отмерено будет, и добавлено сверх того.

Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».

У кого есть — тому и будет дано с избытком, а у кого нет — у того будет отнято, что имел.

Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.

Еще сказал:— Царство Божье — с ним так: бросил человек семя в почву,

Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.

спит он ночью, встает поутру, а семя пускает росток, тянется вверх, но он того не видит.

Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.

Земля плодоносит сама по себе: сперва зеленый побег, потом колос, потом он наливается зерном.

Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».

И когда созрел урожай, человек берется за серп, потому что настала пора жатвы.

Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?

Еще сказал:— С чем сравнить нам Царство Божье, где найти для него подобие?

Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.

Зернышко горчицы: когда сеют его в почву, оно меньше всех семян на земле.

Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».

А когда прорастет, поднимется и станет больше всех растений в саду, раскинет могучие ветви, так что в тени его птицы небесные смогут найти приют.

Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.

Он рассказывал им множество подобных притчей — насколько им удавалось Его понять.

Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.

А без притчей Он с ними и не говорил, но наедине всё объяснял Своим ученикам.

Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»

Еще сказал им вечером того самого дня:— Переправимся на ту сторону.

Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.

Они простились с народом и отплыли вместе с Ним на лодке, в которой Он сидел (а лодки там были и другие).

Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.

Налетела сильная буря, волны захлестывали лодку, и она уже набрала воды —

Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»

а Он прилег на корме и уснул на подушке. Они Его разбудили, сказали:— Учитель, Тебя не заботит, что мы погибаем?

Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.

Он поднялся — и приказал ветру, и повелел морю:— Утихни! Уймись!Ветер утих, настала полная тишина.

І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»

А им сказал:— Что ж вы так боязливы? Так и нет у вас веры?

Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

Они страшно испугались и говорили друг другу:— Да кто же Он такой, что ветер и море повинуются Ему?

« 3 глава 5 глава »