Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Куліша та Пулюя → Перевод Десницкого

І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

И снова стал Он учить на морском берегу. Собралась к Нему огромная толпа, так что пришлось Ему сесть в лодку на воде, а вся толпа оставалась на морском побережье.

І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

Он наставлял их многими притчами, и вот каким было Его наставление:

Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

— Послушайте: вышел сеятель сеять зёрна.

і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

И когда он сеял, одно зерно упало при дороге — налетели птицы, склевали его.

Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

Другое зерно попало на каменистую землю, где почвы было немного: оно сразу взошло, потому что было в земле неглубоко,

Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

но едва взошло и пригрело солнце, росток засох, потому что не укоренился.

А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

Еще одно зерно попало в сорняки, так что сорняки разрослись и задушили росток, не принес он плода.

А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

А были и такие зерна, что попали в плодородную почву и принесли урожай, когда взошли ростки: какое в тридцать, какое в шестьдесят, какое и во сто крат.

І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

И добавил:— У кого есть уши, пусть услышит.

Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

А когда они остались одни, кто был вокруг Него вместе с Двенадцатью стали Его расспрашивать о значении притчи

І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

и Он им ответил:— Вам доверено таинство Царства Божьего, а прочим всё открывается только в притчах:

щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.

«Смотреть-то будут, да не увидят, слушать-то будут, да не поймут, А иначе бы они обратились и получили прощение».

І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?

И говорит им:— Не поняли вы этой притчи? А как поймете остальные?

Сїяч слово сїє.

Сеятель — он сеет Слово.

Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.

Зерна, что упали при дороге — это когда Слово посеяно, но едва его услышат люди, как приходит сатана и похищает только что посеянное в них Слово.

Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

А зерна, что попали на каменистую землю — это когда они услышат Слово и тотчас радостно его примут,

та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.

но слово не пустит корня — они переменчивы, и стоит начаться скорби или гонению за Слово, как они поддаются соблазну.

А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,

И еще есть зерна, что попали в сорняки — это когда они услышат слово,

та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

но подступят заботы о мирском, соблазн богатства и всякие прочие желания, задушат они Слово — и останется человек без плода.

А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

А зерна, что попали в хорошую почву — это когда они выслушают Слово, примут его и принесут плод: кто в тридцать, кто в шестьдесят, а кто и во сто крат.

І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

Еще сказал им:— Разве для того зажигают светильник, чтобы накрыть его горшком или поставить под кровать? Нет, ему место на подсвечнике!

Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

Не бывает, чтобы тайное не стало однажды явным, чтобы сокрытое не вышло на свет.

Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

У кого есть уши, пусть услышит.

І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

Еще сказал им:— Слушайте и внимайте! Какой мерой меряете — такой и вам отмерено будет, и добавлено сверх того.

Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

У кого есть — тому и будет дано с избытком, а у кого нет — у того будет отнято, что имел.

І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

Еще сказал:— Царство Божье — с ним так: бросил человек семя в почву,

та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.

спит он ночью, встает поутру, а семя пускает росток, тянется вверх, но он того не видит.

Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

Земля плодоносит сама по себе: сперва зеленый побег, потом колос, потом он наливается зерном.

Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

И когда созрел урожай, человек берется за серп, потому что настала пора жатвы.

І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

Еще сказал:— С чем сравнить нам Царство Божье, где найти для него подобие?

Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;

Зернышко горчицы: когда сеют его в почву, оно меньше всех семян на земле.

а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

А когда прорастет, поднимется и станет больше всех растений в саду, раскинет могучие ветви, так что в тени его птицы небесные смогут найти приют.

І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

Он рассказывал им множество подобных притчей — насколько им удавалось Его понять.

Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.

А без притчей Он с ними и не говорил, но наедине всё объяснял Своим ученикам.

І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

Еще сказал им вечером того самого дня:— Переправимся на ту сторону.

І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.

Они простились с народом и отплыли вместе с Ним на лодке, в которой Он сидел (а лодки там были и другие).

І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

Налетела сильная буря, волны захлестывали лодку, и она уже набрала воды —

А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

а Он прилег на корме и уснул на подушке. Они Его разбудили, сказали:— Учитель, Тебя не заботит, что мы погибаем?

І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

Он поднялся — и приказал ветру, и повелел морю:— Утихни! Уймись!Ветер утих, настала полная тишина.

І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

А им сказал:— Что ж вы так боязливы? Так и нет у вас веры?

І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

Они страшно испугались и говорили друг другу:— Да кто же Он такой, что ветер и море повинуются Ему?

« 3 глава 5 глава »