Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская на русском

І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

И паки начат учити при мори: и собрася к нему народ мног, якоже самому влезшу в корабль, седети в мори: и весь народ при мори на земли бяше.

І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

И учаше их притчами много и глаголаше им во учении своем:

Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

слышите: се, изыде сеяй сеяти:

і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

и бысть егда сеяше, ово паде при пути, и приидоша птицы, и позобаша е:

Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

другое же паде при камени, идеже не имяше земли многи, и абие прозябе, зане не имяше глубины земныя:

Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

солнцу же возсиявшу присвяде, и зане не имяше корене, изсше:

А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

и другое паде в тернии, и взыде терние, и подави е: и плода не даде:

А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

и другое паде на земли добрей, и даяше плод восходящь и растущь, и приплодоваше на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

И глаголаше: имеяй ушы слышати да слышит.

Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.

Егда же бысть един, вопросиша его, иже бяху с ним, со обеманадесяте о притчи.

І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,

И глаголаше им: вам есть дано ведати тайны Царствия Божия: онем же внешним в притчах вся бывают,

щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.

да видяще видят, и не узрят: и слышаще слышат, и не разумеют: да не когда обратятся, и оставятся им греси.

І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?

И глагола им: не весте ли притчи сея? и како вся притчи уразумеете?

Сїяч слово сїє.

Сеяй, слово сеет.

Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.

Сии же суть, иже при пути, идеже сеется слово, и егда услышат, абие приходит сатана и отемлет слово сеянное в сердцах их.

Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,

И сии суть такожде иже на каменных сеемии, иже егда услышат слово, абие с радостию приемлют е:

та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.

и не имут корения в себе, но привременни суть: таже бывшей печали или гонению словесе ради, абие соблажняются.

А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,

А сии суть, иже в тернии сеемии, слышащии слово:

та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.

и печали века сего, и лесть богатства, и о прочих похоти входящыя подавляют слово, и безплодно бывает.

А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.

И сии суть, иже на земли добрей сеяннии, иже слышат слово и приемлют, и плодствуют на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?

И глаголаше им: еда светилник приходит, да под спудом положат его или под одром? не да ли на свещнице положен будет?

Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.

несть бо тайно, еже не явится, ниже бысть потаено, но да приидет в явление:

Коли хто має уші слухати, нехай слухає.

аще кто имать ушы слышати, да слышит.

І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.

И глаголаше им: блюдите что слышите: в нюже меру мерите, возмерится вам, и приложится вам слышащым:

Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.

иже бо аще имать, дастся ему: а иже не имать, и еже имать, отимется от него.

І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,

И глаголаше: тако есть (и) Царствие Божие, якоже человек вметает семя в землю,

та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.

и спит, и востает нощию и днию: и семя прозябает и растет, якоже не весть он:

Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.

от себе бо земля плодит прежде траву, потом клас, таже исполняет пшеницу в класе:

Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.

егда же созреет плод, абие послет серп, яко наста жатва.

І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?

И глаголаше: чесому уподобим Царствие Божие? или коей притчи приложим е?

Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;

яко зерно горушично, еже егда всеяно будет в земли, мнее всех семен есть земных:

а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.

и егда всеяно будет, возрастает, и бывает более всех зелий, и творит ветви велия, яко мощи под сению его птицам небесным витати.

І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.

И таковыми притчами многими глаголаше им слово, якоже можаху слышати.

Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.

Без притчи же не глаголаше им словесе: особь же учеником своим сказаше вся.

І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.

И глагола им в той день, вечеру бывшу: прейдем на он пол.

І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.

И отпущше народы, пояша его якоже бе в корабли: и инии же корабли бяху с ним.

І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.

И бысть буря ветрена велика: волны же вливахуся в корабль, яко уже погружатися ему.

А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?

И бе сам на корме на возглавнице спя. И возбудиша его и глаголаша ему: учителю, не радиши ли, яко погибаем?

І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.

И востав запрети ветру и рече морю: молчи, престани. И улеже ветр, и бысть тишина велия.

І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?

И рече им: что тако страшливи есте? како не имате веры?

І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?

И убояшася страхом велиим и глаголаху друг ко другу: кто убо сей есть, яко и ветр и море послушают его?

« 3 глава 5 глава »