Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Хоменка → Елизаветинская на русском

Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.

И паки начат учити при мори: и собрася к нему народ мног, якоже самому влезшу в корабль, седети в мори: и весь народ при мори на земли бяше.

І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;

И учаше их притчами много и глаголаше им во учении своем:

"Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти.

слышите: се, изыде сеяй сеяти:

Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.

и бысть егда сеяше, ово паде при пути, и приидоша птицы, и позобаша е:

Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.

другое же паде при камени, идеже не имяше земли многи, и абие прозябе, зане не имяше глубины земныя:

Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.

солнцу же возсиявшу присвяде, и зане не имяше корене, изсше:

А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.

и другое паде в тернии, и взыде терние, и подави е: и плода не даде:

Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."

и другое паде на земли добрей, и даяше плод восходящь и растущь, и приплодоваше на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

І додав: "Хто має вуха слухати, хай слухає!"

И глаголаше: имеяй ушы слышати да слышит.

А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.

Егда же бысть един, вопросиша его, иже бяху с ним, со обеманадесяте о притчи.

І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,

И глаголаше им: вам есть дано ведати тайны Царствия Божия: онем же внешним в притчах вся бывают,

щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."

да видяще видят, и не узрят: и слышаще слышат, и не разумеют: да не когда обратятся, и оставятся им греси.

І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?

И глагола им: не весте ли притчи сея? и како вся притчи уразумеете?

Сіяч сіє слово.

Сеяй, слово сеет.

Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.

Сии же суть, иже при пути, идеже сеется слово, и егда услышат, абие приходит сатана и отемлет слово сеянное в сердцах их.

Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,

И сии суть такожде иже на каменных сеемии, иже егда услышат слово, абие с радостию приемлют е:

але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.

и не имут корения в себе, но привременни суть: таже бывшей печали или гонению словесе ради, абие соблажняются.

Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,

А сии суть, иже в тернии сеемии, слышащии слово:

але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.

и печали века сего, и лесть богатства, и о прочих похоти входящыя подавляют слово, и безплодно бывает.

А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."

И сии суть, иже на земли добрей сеяннии, иже слышат слово и приемлют, и плодствуют на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?

И глаголаше им: еда светилник приходит, да под спудом положат его или под одром? не да ли на свещнице положен будет?

Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.

несть бо тайно, еже не явится, ниже бысть потаено, но да приидет в явление:

Хто має вуха слухати, хай слухає!"

аще кто имать ушы слышати, да слышит.

І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.

И глаголаше им: блюдите что слышите: в нюже меру мерите, возмерится вам, и приложится вам слышащым:

Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."

иже бо аще имать, дастся ему: а иже не имать, и еже имать, отимется от него.

І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:

И глаголаше: тако есть (и) Царствие Божие, якоже человек вметает семя в землю,

чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.

и спит, и востает нощию и днию: и семя прозябает и растет, якоже не весть он:

Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.

от себе бо земля плодит прежде траву, потом клас, таже исполняет пшеницу в класе:

А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."

егда же созреет плод, абие послет серп, яко наста жатва.

І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?

И глаголаше: чесому уподобим Царствие Божие? или коей притчи приложим е?

Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.

яко зерно горушично, еже егда всеяно будет в земли, мнее всех семен есть земных:

А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."

и егда всеяно будет, возрастает, и бывает более всех зелий, и творит ветви велия, яко мощи под сению его птицам небесным витати.

І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.

И таковыми притчами многими глаголаше им слово, якоже можаху слышати.

Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.

Без притчи же не глаголаше им словесе: особь же учеником своим сказаше вся.

Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"

И глагола им в той день, вечеру бывшу: прейдем на он пол.

І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.

И отпущше народы, пояша его якоже бе в корабли: и инии же корабли бяху с ним.

І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.

И бысть буря ветрена велика: волны же вливахуся в корабль, яко уже погружатися ему.

А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"

И бе сам на корме на возглавнице спя. И возбудиша его и глаголаша ему: учителю, не радиши ли, яко погибаем?

Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.

И востав запрети ветру и рече морю: молчи, престани. И улеже ветр, и бысть тишина велия.

Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"

И рече им: что тако страшливи есте? како не имате веры?

І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: "Хто це такий, що йому вітер і море послушні?"

И убояшася страхом велиим и глаголаху друг ко другу: кто убо сей есть, яко и ветр и море послушают его?

« 3 глава 5 глава »