Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.

И паки начат учити при мори: и собрася к нему народ мног, якоже самому влезшу в корабль, седети в мори: и весь народ при мори на земли бяше.

Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.

И учаше их притчами много и глаголаше им во учении своем:

Він сказав: «Послухайте! Вийшов селянин і заходився сіяти.

слышите: се, изыде сеяй сеяти:

Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.

и бысть егда сеяше, ово паде при пути, и приидоша птицы, и позобаша е:

Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,

другое же паде при камени, идеже не имяше земли многи, и абие прозябе, зане не имяше глубины земныя:

та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.

солнцу же возсиявшу присвяде, и зане не имяше корене, изсше:

Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.

и другое паде в тернии, и взыде терние, и подави е: и плода не даде:

Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».

и другое паде на земли добрей, и даяше плод восходящь и растущь, и приплодоваше на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

И глаголаше: имеяй ушы слышати да слышит.

Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.

Егда же бысть един, вопросиша его, иже бяху с ним, со обеманадесяте о притчи.

11-12 І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах: бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».

И глаголаше им: вам есть дано ведати тайны Царствия Божия: онем же внешним в притчах вся бывают,

да видяще видят, и не узрят: и слышаще слышат, и не разумеют: да не когда обратятся, и оставятся им греси.

Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?

И глагола им: не весте ли притчи сея? и како вся притчи уразумеете?

Сіяч сіє Слово Боже в людях.

Сеяй, слово сеет.

Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.

Сии же суть, иже при пути, идеже сеется слово, и егда услышат, абие приходит сатана и отемлет слово сеянное в сердцах их.

Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.

И сии суть такожде иже на каменных сеемии, иже егда услышат слово, абие с радостию приемлют е:

Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.

и не имут корения в себе, но привременни суть: таже бывшей печали или гонению словесе ради, абие соблажняются.

18-19 Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]

А сии суть, иже в тернии сеемии, слышащии слово:

и печали века сего, и лесть богатства, и о прочих похоти входящыя подавляют слово, и безплодно бывает.

Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».

И сии суть, иже на земли добрей сеяннии, иже слышат слово и приемлют, и плодствуют на тридесять, и на шестьдесят, и на сто.

І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.

И глаголаше им: еда светилник приходит, да под спудом положат его или под одром? не да ли на свещнице положен будет?

Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.

несть бо тайно, еже не явится, ниже бысть потаено, но да приидет в явление:

Той, хто має вуха, нехай почує!»

аще кто имать ушы слышати, да слышит.

І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.

И глаголаше им: блюдите что слышите: в нюже меру мерите, возмерится вам, и приложится вам слышащым:

Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».

иже бо аще имать, дастся ему: а иже не имать, и еже имать, отимется от него.

Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.

И глаголаше: тако есть (и) Царствие Божие, якоже человек вметает семя в землю,

Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.

и спит, и востает нощию и днию: и семя прозябает и растет, якоже не весть он:

Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.

от себе бо земля плодит прежде траву, потом клас, таже исполняет пшеницу в класе:

Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».

егда же созреет плод, абие послет серп, яко наста жатва.

Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?

И глаголаше: чесому уподобим Царствие Божие? или коей притчи приложим е?

Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.

яко зерно горушично, еже егда всеяно будет в земли, мнее всех семен есть земных:

Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».

и егда всеяно будет, возрастает, и бывает более всех зелий, и творит ветви велия, яко мощи под сению его птицам небесным витати.

Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.

И таковыми притчами многими глаголаше им слово, якоже можаху слышати.

Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.

Без притчи же не глаголаше им словесе: особь же учеником своим сказаше вся.

Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»

И глагола им в той день, вечеру бывшу: прейдем на он пол.

Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.

И отпущше народы, пояша его якоже бе в корабли: и инии же корабли бяху с ним.

Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.

И бысть буря ветрена велика: волны же вливахуся в корабль, яко уже погружатися ему.

Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»

И бе сам на корме на возглавнице спя. И возбудиша его и глаголаша ему: учителю, не радиши ли, яко погибаем?

Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.

И востав запрети ветру и рече морю: молчи, престани. И улеже ветр, и бысть тишина велия.

І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»

И рече им: что тако страшливи есте? како не имате веры?

Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

И убояшася страхом велиим и глаголаху друг ко другу: кто убо сей есть, яко и ветр и море послушают его?

« 3 глава 5 глава »