Марка 4 глава

Євангелія від св. Марка
Переклад Огієнка → Перевод Десницкого

І знову почав Він навчати над морем. І зібралось до Нього багато наро́ду, так що Сам Він до чо́вна на морі ввійшов і сидів, а наро́д увесь був на землі покрай моря.

И снова стал Он учить на морском берегу. Собралась к Нему огромная толпа, так что пришлось Ему сесть в лодку на воде, а вся толпа оставалась на морском побережье.

І багато навчав Він їх при́тчами, і в науці Своїй їм казав:

Он наставлял их многими притчами, и вот каким было Его наставление:

„Слухайте, — вийшов сіяч ось, щоб сі́яти.

— Послушайте: вышел сеятель сеять зёрна.

І як сі́яв, упало зе́рно одне край дороги, — і налетіли пташки́, і його́ повидзьо́бували.

И когда он сеял, одно зерно упало при дороге — налетели птицы, склевали его.

Друге ж упало на ґрунт кам'яни́стий, де не мало багато землі, — і негайно зійшло, бо земля неглибока була́;

Другое зерно попало на каменистую землю, где почвы было немного: оно сразу взошло, потому что было в земле неглубоко,

а як сонце зійшло — то зів'я́ло, і, коріння не мавши, усохло.

но едва взошло и пригрело солнце, росток засох, потому что не укоренился.

А інше впало між те́рен, і ви́гнався терен, і його поглуши́в, — і пло́ду воно не дало́.

Еще одно зерно попало в сорняки, так что сорняки разрослись и задушили росток, не принес он плода.

Інше ж упало на добрую землю, — і дало плід, що посхо́див і ріс; і видало втри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

А были и такие зерна, что попали в плодородную почву и принесли урожай, когда взошли ростки: какое в тридцать, какое в шестьдесят, какое и во сто крат.

І сказав: „Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

И добавил:— У кого есть уши, пусть услышит.

І, як остався Він насамоті, Його запитали найближчі з Дванадцятьма́ про цю при́тчу.

А когда они остались одни, кто был вокруг Него вместе с Двенадцатью стали Его расспрашивать о значении притчи

І Він їм відповів: „Вам да́но пізнати таємни́ці Божого Царства, а тим, що за вами, усе відбувається в при́тчах,

и Он им ответил:— Вам доверено таинство Царства Божьего, а прочим всё открывается только в притчах:

щоб „оком дивились вони — і не бачили, ву́хом слухали — і не зрозуміли, щоб коли вони не наверну́лися, і відпу́щені бу́дуть гріхи їм!“

«Смотреть-то будут, да не увидят, слушать-то будут, да не поймут, А иначе бы они обратились и получили прощение».

І Він їх запитав: „Ви не розумієте притчі цієї? І як вам зрозуміти всі притчі!

И говорит им:— Не поняли вы этой притчи? А как поймете остальные?

Сіяч сіє слово.

Сеятель — он сеет Слово.

А котрі́ край дороги, де сіється слово, — це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них.

Зерна, что упали при дороге — это когда Слово посеяно, но едва его услышат люди, как приходит сатана и похищает только что посеянное в них Слово.

Так само й посіяні на кам'яни́стому ґрунті, — вони, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його,

А зерна, что попали на каменистую землю — это когда они услышат Слово и тотчас радостно его примут,

та коріння не мають у собі й непостійні; а зго́дом, як у́тиск або переслі́дування наступає за слово, вони спокушаються зараз.

но слово не пустит корня — они переменчивы, и стоит начаться скорби или гонению за Слово, как они поддаются соблазну.

А між терен посіяне, — це ті, що слухають слово,

И еще есть зерна, что попали в сорняки — это когда они услышат слово,

але кло́поти цьогосві́тні й омана багатства та різні бажа́ння ввіходять, та й заглушують слово, — і пло́ду воно не дає.

но подступят заботы о мирском, соблазн богатства и всякие прочие желания, задушат они Слово — и останется человек без плода.

А посіяне в добрую землю — це ті, що слухають слово й приймають, — і родять утри́дцятеро, у шістдеся́т і в сто раз“.

А зерна, что попали в хорошую почву — это когда они выслушают Слово, примут его и принесут плод: кто в тридцать, кто в шестьдесят, а кто и во сто крат.

І сказав Він до них: „Чи світло прино́сять на те, щоб поставити його під посу́дину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на світи́льнику?

Еще сказал им:— Разве для того зажигают светильник, чтобы накрыть его горшком или поставить под кровать? Нет, ему место на подсвечнике!

Бо немає нічого захованого, що не ви́явиться, і немає таємного, що не вийде ная́в.

Не бывает, чтобы тайное не стало однажды явным, чтобы сокрытое не вышло на свет.

Хто має ву́ха, щоб слухати, — нехай слухає!“

У кого есть уши, пусть услышит.

І сказав Він до них: „Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відмі́ряють вам, і додаду́ть вам.

Еще сказал им:— Слушайте и внимайте! Какой мерой меряете — такой и вам отмерено будет, и добавлено сверх того.

Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має“.

У кого есть — тому и будет дано с избытком, а у кого нет — у того будет отнято, что имел.

І сказав Він: „Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насі́ння,

Еще сказал:— Царство Божье — с ним так: бросил человек семя в почву,

і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає па́ростки та росте, хоч не знає він, я́к.

спит он ночью, встает поутру, а семя пускает росток, тянется вверх, но он того не видит.

Бо родить земля сама з себе: перше вру́на, потім ко́лос, а тоді повне збіжжя на колосі.

Земля плодоносит сама по себе: сперва зеленый побег, потом колос, потом он наливается зерном.

А коли плід доспіє, зараз він „посилає серпа́, бо настали жнива́“.

И когда созрел урожай, человек берется за серп, потому что настала пора жатвы.

І сказав Він: „До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі предста́вим його́?

Еще сказал:— С чем сравнить нам Царство Божье, где найти для него подобие?

Воно — як те зе́рно гірчи́чне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі зе́мні насіння.

Зернышко горчицы: когда сеют его в почву, оно меньше всех семян на земле.

Як посіяне ж буде, вироста́є, і стає над усі зілля́ більше, і ві́ття пускає велике таке́, що ку́блитись може в тіні його птаство небесне“.

А когда прорастет, поднимется и станет больше всех растений в саду, раскинет могучие ветви, так что в тени его птицы небесные смогут найти приют.

І такими притчами багатьома́ Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати.

Он рассказывал им множество подобных притчей — насколько им удавалось Его понять.

І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе.

А без притчей Он с ними и не говорил, но наедине всё объяснял Своим ученикам.

І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: „Перепли́ньмо на той бік“.

Еще сказал им вечером того самого дня:— Переправимся на ту сторону.

І, лишивши наро́д, узяли із собою Його, як у чо́вні Він був; і інші човни́ були з Ним.

Они простились с народом и отплыли вместе с Ним на лодке, в которой Он сидел (а лодки там были и другие).

І зняла́ся ось буря велика, а хвилі вливалися в чо́вен, аж чо́вен водою вже був перепо́внився!

Налетела сильная буря, волны захлестывали лодку, и она уже набрала воды —

А Він спав на кормі́ на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: „Учителю, чи Тобі байдуже́, що ми гинемо?“

а Он прилег на корме и уснул на подушке. Они Его разбудили, сказали:— Учитель, Тебя не заботит, что мы погибаем?

Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: „Мовчи, перестань!“ І стих вітер, — і тиша велика настала.

Он поднялся — и приказал ветру, и повелел морю:— Утихни! Уймись!Ветер утих, настала полная тишина.

І сказав Він до них: „Чого́ ви такі полохливі? Чому віри не маєте?“

А им сказал:— Что ж вы так боязливы? Так и нет у вас веры?

А вони налякалися стра́хом великим, і говорили один до одно́го: „Хто ж це такий, що вітер і море слухня́ні Йому?“

Они страшно испугались и говорили друг другу:— Да кто же Он такой, что ветер и море повинуются Ему?

« 3 глава 5 глава »