Иов 21 глава

Книга Иова
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

И отвечал Иов и сказал:

А Йов відповів та й сказав:

выслушайте внимательно речь мою, и это будет мне утешением от вас.

„Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!

Потерпите меня, и я буду говорить; а после того, как поговорю, насмехайся.

Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.

Разве к человеку речь моя? как же мне и не малодушествовать?

Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?

Посмотрите на меня и ужаснитесь, и положите перст на уста.

Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.

Лишь только я вспомню — содрогаюсь, и трепет объемлет тело моё.

І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.

Почему беззаконные живут, достигают старости, да и силами крепки?

Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?

Дети их с ними перед лицом их, и внуки их перед глазами их.

Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.

Домы их безопасны от страха, и нет жезла Божия на них.

Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.

Вол их оплодотворяет и не извергает, корова их зачинает и не выкидывает.

Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.

Как стадо, выпускают они малюток своих, и дети их прыгают.

Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.

Восклицают под голос тимпана и цитры и веселятся при звуках свирели;

Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.

проводят дни свои в счастьи и мгновенно нисходят в преисподнюю.

Провадять в добрі свої дні, і сходять в споко́ї в шео́л.

А между тем они говорят Богу: «отойди от нас, не хотим мы знать путей Твоих!

А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!

Что Вседержитель, чтобы нам служить Ему? и что пользы прибегать к Нему?»

Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“

Видишь, счастье их не от их рук. — Совет нечестивых будь далёк от меня!

Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...

Часто ли угасает светильник у беззаконных, и находит на них беда, и Он даёт им в удел страдания во гневе Своём?

Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!

Они должны быть, как соломинка пред ветром и как плева, уносимая вихрем.

Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!

Скажешь: «Бог бережёт для детей его несчастье его». — Пусть воздаст Он ему самому, чтобы он это знал.

„Бог ховає синам його кривду Свою“ — та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!

Пусть его глаза увидят несчастье его, и пусть он сам пьёт от гнева Вседержителева.

Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!

Ибо какая ему забота до дома своего после него, когда число месяцев его кончится?

Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?

Но Бога ли учить мудрости, когда Он судит и горних?

Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?

Один умирает в самой полноте сил своих, совершенно спокойный и мирный;

Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,

внутренности его полны жира, и кости его напоены мозгом.

діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.

А другой умирает с душою огорчённою, не вкусив добра.

А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,

И они вместе будут лежать во прахе, и червь покроет их.

та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.

Знаю я ваши мысли и ухищрения, какие вы против меня сплетаете.

Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.

Вы скажете: «где дом князя, и где шатёр, в котором жили беззаконные?»

Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?

Разве вы не спрашивали у путешественников и незнакомы с их наблюдениями,

Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:

что в день погибели пощажён бывает злодей, в день гнева отводится в сторону?

що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!

Кто представит ему пред лицо путь его, и кто воздаст ему за то, что он делал?

Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?

Его провожают ко гробам и на его могиле ставят стражу.

І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.

Сладки для него глыбы долины, и за ним идёт толпа людей, а идущим перед ним нет числа.

Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.

Как же вы хотите утешать меня пустым? В ваших ответах остаётся одна ложь.

І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“

Примечания:

Синодальный перевод

5 перст — палец.

« 20 глава 22 глава »