Иов 19 глава

Книга Иова
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

И отвечал Иов и сказал:

А Йов відповів та й сказав:

доколе будете мучить душу мою и терзать меня речами?

„Аж до́ки смути́ти ви бу́дете душу мою, та души́ти словами мене?

Вот, уже раз десять вы срамили меня и не стыдитесь теснить меня.

Десять раз це мене ви соро́мите, гноби́ти мене не стида́єтесь!

Если я и действительно погрешил, то погрешность моя при мне остаётся.

Якщо справді зблуди́в я, то мій гріх при мені позоста́не.

Если же вы хотите повеличаться надо мною и упрекнуть меня позором моим,

Чи ви велича́єтесь справді над мною, і виказуєте мою га́ньбу на мене?

то знайте, что Бог ниспроверг меня и обложил меня Своею сетью.

Знайте тоді, що Бог скри́вдив мене, і тене́та Свої розточи́в надо мною!

Вот, я кричу: «обида!», и никто не слушает; вопию, и нет суда.

Ось „ґвалт!“ я кричу́, та не відповідає ніхто, голошу́, — та немає суду!

Он преградил мне дорогу, и не могу пройти, и на стези мои положил тьму.

Він дорогу мою оточи́в — і я не перейду́, Він поклав на стежки́ мої те́мряву!

Совлёк с меня славу мою и снял венец с головы моей.

Він стягнув з мене славу мою і вінця́ зняв мені з голови!

Кругом разорил меня, и я отхожу; и, как дерево, Он исторг надежду мою.

Звідусі́ль Він ламає мене, — і я йду, наді́ю мою, як те дерево, ви́вернув Він.

Воспылал на меня гневом Своим и считает меня между врагами Своими.

І на мене Свій гнів запали́в, і зарахува́в Він мене до Своїх ворогів:

Полки Его пришли вместе и направили путь свой ко мне и расположились вокруг шатра моего.

полки́ Його ра́зом прихо́дять, і тору́ють на ме́не доро́гу свою, і табору́ють навко́ло наме́ту мого.

Братьев моих Он удалил от меня, и знающие меня чуждаются меня.

Віддали́в Він від мене братів моїх, а знайо́мі мої почужі́ли для мене,

Покинули меня близкие мои, и знакомые мои забыли меня.

мої ближні відста́ли, і забу́ли про мене знайо́мі мої.

Пришлые в доме моём, и служанки мои чужим считают меня; посторонним стал я в глазах их.

Ме́шканці дому мого́, і служниці мої за чужого вважають мене́, — чужако́м я став в їхніх оча́х.

Зову слугу моего, и он не откликается; устами моими я должен умолять его.

Я кличу свойо́го раба — і він відповіді не дає, хоч своїми уста́ми благаю його́.

Дыхание моё опротивело жене моей, и я должен умолять её ради детей чрева моего.

Мій дух став бридки́й для моєї дружи́ни, а мій за́пах — синам моєї утро́би.

Даже малые дети презирают меня: поднимаюсь, и они издеваются надо мною.

Навіть діти малі зневажають мене, — коли я встаю, то глузу́ють із мене.

Гнушаются мною все наперсники мои, и те, которых я любил, обратились против меня.

Мої всі пові́рники бри́дяться мною, а кого я кохав — оберну́лись на мене.

Кости мои прилипли к коже моей и плоти моей, и я остался только с кожею около зубов моих.

До шкіри моєї й до тіла мого приліпилися кості мої, ще біля зубів лиш зосталася шкіра моя.

Помилуйте меня, помилуйте меня вы, друзья мои, ибо рука Божия коснулась меня.

Змилуйтеся надо мною, о, змилуйтеся надо мною ви, ближні мої, бо Божа рука доторкну́лась мене!

Зачем и вы преследуете меня, как Бог, и плотью моею не можете насытиться?

Чого́ ви мене переслідуєте, немов Бог, і не наси́чуєтесь моїм тілом?

О, если бы записаны были слова мои! Если бы начертаны были они в книге

О, коли б записати слова́ мої, о, коли б були в книжці вони позазна́чувані,

резцом железным с оловом, — на вечное время на камне вырезаны были!

коли б ри́льцем залізним та о́ливом в скелі навіки вони були ви́тесані!

А я знаю, Искупитель мой жив, и Он в последний день восставит из праха распадающуюся кожу мою сию,

Та я знаю, що мій Викупи́тель живий, і останнього дня Він піді́йме із пороху

и я во плоти моей узрю Бога.

цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу,

Я узрю Его сам; мои глаза, не глаза другого, увидят Его. Истаевает сердце моё в груди моей!

сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі. Тануть ни́рки мої в моїм ну́трі!

Вам надлежало бы сказать: «зачем мы преследуем его?» Как будто корень зла найден во мне.

Коли скажете ви: „На́що будемо гнати його́, коли́ корень справи знахо́диться в ньому!“

Убойтесь меча, ибо меч есть отмститель неправды, и знайте, что есть суд.

то побійтесь меча собі ви, бо гнів за провину — то меч, щоб ви знали, що є ще Суддя!“

Примечания:

Синодальный перевод

8 стезя — путь, дорога.

9 совлечь — раздеть, снять (одежду), сбросить, избавить.

19 наперсник — любимец, доверенный человек (дословно — возлежащий на груди).

« 18 глава 20 глава »