Иов 20 глава

Книга Иова
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

И отвечал Софар Наамитянин и сказал:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

размышления мои побуждают меня отвечать, и я поспешаю выразить их.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

Упрёк, позорный для меня, выслушал я, и дух разумения моего ответит за меня.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Разве не знаешь ты, что от века — с того времени, как поставлен человек на земле, —

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

веселье беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

Хотя бы возросло до небес величие его, и голова его касалась облаков, —

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

как помёт его, навеки пропадает он; видевшие его скажут: «где он?»

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Как сон, улетит, и не найдут его; и, как ночное видение, исчезнет.

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

Глаз, видевший его, больше не увидит его, и уже не усмотрит его место его.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

Сыновья его будут заискивать у нищих, и руки его возвратят похищенное им.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

Кости его наполнены грехами юности его, и с ним лягут они в прах.

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

Если сладко во рту его зло, и он таит его под языком своим,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

бережёт и не бросает его, а держит его в устах своих,

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

то эта пища его в утробе его превратится в желчь аспидов внутри его.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

Имение, которое он глотал, изблюёт: Бог исторгнет его из чрева его.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

Змеиный яд он сосёт; умертвит его язык ехидны.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

Не видать ему ручьёв, рек, текущих мёдом и молоком!

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

Нажитое трудом возвратит, не проглотит; по мере имения его будет и расплата его, а он не порадуется.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

Ибо он угнетал, отсылал бедных; захватывал домы, которых не строил;

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

не знал сытости во чреве своём и в жадности своей не щадил ничего.

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

Ничего не спаслось от обжорства его, зато не устоит счастье его.

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

В полноте изобилия будет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

Когда будет чем наполнить утробу его, Он пошлёт на него ярость гнева Своего и одождит на него болезни в плоти его.

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

Убежит ли он от оружия железного, — пронзит его лук медный;

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

станет вынимать стрелу, — и она выйдет из тела, выйдет, сверкая сквозь желчь его; ужасы смерти найдут на него!

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

Всё мрачное сокрыто внутри его; будет пожирать его огонь, никем не раздуваемый; зло постигнет и оставшееся в шатре его.

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

Небо откроет беззаконие его, и земля восстанет против него.

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

Исчезнет стяжание дома его; всё расплывётся в день гнева Его.

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

Вот удел человеку беззаконному от Бога и наследие, определённое ему Вседержителем!

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Примечания:

Синодальный перевод

14 аспид — ядовитая змея.

16 ехидна — ядовитая змея.

« 19 глава 21 глава »