Иов 20 глава

Книга Иова
Синодальный перевод → Переклад Хоменка

И отвечал Софар Наамитянин и сказал:

Заговорив Цофар з Наамату й мовив:

размышления мои побуждают меня отвечать, и я поспешаю выразить их.

«Думки мої спонукують мене відповідати, та й неспокій той, що в мені.

Упрёк, позорный для меня, выслушал я, и дух разумения моего ответит за меня.

Я вислухав докір, для мене образливий, але мій розум шепоче, що маю відповісти.

Разве не знаешь ты, что от века — с того времени, как поставлен человек на земле, —

Чи ти не знаєш, що від віків, з того часу, коли постала на землі людина,

веселье беззаконных кратковременно, и радость лицемера мгновенна?

веселощі безбожного короткі і радість нечестивого хвилева?

Хотя бы возросло до небес величие его, и голова его касалась облаков, —

Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, і голова його сягала аж до хмари,

как помёт его, навеки пропадает он; видевшие его скажут: «где он?»

мов привид, пропаде навіки. Хто його бачив, питатиметься: Де він?

Как сон, улетит, и не найдут его; и, как ночное видение, исчезнет.

Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, немов нічна мара, він щезне.

Глаз, видевший его, больше не увидит его, и уже не усмотрит его место его.

Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, і не вглядить його вже більш його оселя.

Сыновья его будут заискивать у нищих, и руки его возвратят похищенное им.

Діти його відшкодують убогих, руки його повернуть назад його багатство.

Кости его наполнены грехами юности его, и с ним лягут они в прах.

Кості його повні юнацького запалу, але він разом з ним ляже в порох.

Если сладко во рту его зло, и он таит его под языком своим,

А коли зло було йому солодке в роті, і він ховав його у себе під язиком,

бережёт и не бросает его, а держит его в устах своих,

беріг його, не покидав його, тримав його під піднебінням,

то эта пища его в утробе его превратится в желчь аспидов внутри его.

то їжа ця в його нутрі зіпсується, отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.

Имение, которое он глотал, изблюёт: Бог исторгнет его из чрева его.

Він виблює добро, що був проглинув; Бог вирве його з живота у нього.

Змеиный яд он сосёт; умертвит его язык ехидны.

Отруту ссав гадючу — його уб'є язик зміюки!

Не видать ему ручьёв, рек, текущих мёдом и молоком!

Він не вздріє вже річок олії, ані потоків меду й молока.

Нажитое трудом возвратит, не проглотит; по мере имения его будет и расплата его, а он не порадуется.

Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; плодом свого прибутку не буде радіти.

Ибо он угнетал, отсылал бедных; захватывал домы, которых не строил;

Бо він гнобив і покидав убогих, пограбував дім, замість його будувати.

не знал сытости во чреве своём и в жадности своей не щадил ничего.

Бо черево його не відало наситу, від його скупощів не можна було врятуватись.

Ничего не спаслось от обжорства его, зато не устоит счастье его.

Від його ненажерства ніхто не міг спастися; тим то і не буде тривким його щастя.

В полноте изобилия будет тесно ему; всякая рука обиженного поднимется на него.

У повноті достатків йому стане тісно, всяке нещастя впаде на нього.

Когда будет чем наполнить утробу его, Он пошлёт на него ярость гнева Своего и одождит на него болезни в плоти его.

Саме коли він наповнятиме живіт свій, Бог зішле на нього жар свого гніву, пустить дощем на його тіло стріли.

Убежит ли он от оружия железного, — пронзит его лук медный;

Якщо ухилиться від зброї із заліза, то його прошиє лук мосяжний.

станет вынимать стрелу, — и она выйдет из тела, выйдет, сверкая сквозь желчь его; ужасы смерти найдут на него!

Стріла пройде йому навиліт через спину, крізь жовч його пройде спис блискучий; великий жах упаде на нього!

Всё мрачное сокрыто внутри его; будет пожирать его огонь, никем не раздуваемый; зло постигнет и оставшееся в шатре его.

Тьма-тьменна таємно для нього уготована. Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; він знищить і те, що лишиться в його наметі.

Небо откроет беззаконие его, и земля восстанет против него.

Небо відкриє його несправедливість і земля встане проти нього.

Исчезнет стяжание дома его; всё расплывётся в день гнева Его.

Його домівку змиє повінь, що розіллється в день Божого гніву,

Вот удел человеку беззаконному от Бога и наследие, определённое ему Вседержителем!

Ось яка доля грішника від Бога, спадщина, що випаде йому від Бога.»

Примечания:

Синодальный перевод

14 аспид — ядовитая змея.

16 ехидна — ядовитая змея.

« 19 глава 21 глава »