Иов 20 глава

Книга Иова
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

Тогда ответил Цофар из Наамы:

Заговорив Цофар з Наамату й мовив:

— Мои тревожные мысли заставляют меня ответить, потому что я объят смятением.

«Думки мої спонукують мене відповідати, та й неспокій той, що в мені.

Я слышу упрек, который позорит меня, и мой ум побуждает меня ответить.

Я вислухав докір, для мене образливий, але мій розум шепоче, що маю відповісти.

Разве ты не знаешь, как было издревле, с тех пор, как поставлен на земле человек[53],

Чи ти не знаєш, що від віків, з того часу, коли постала на землі людина,

что кратко веселье нечестивцев, и радость безбожников лишь на миг?

веселощі безбожного короткі і радість нечестивого хвилева?

Пусть гордыня его достигает небес, а голова касается облаков,

Навіть якби під небеса піднявсь він зростом, і голова його сягала аж до хмари,

он сгинет навек, как его же нечистоты; и спросят видевшие его: «Где он?»

мов привид, пропаде навіки. Хто його бачив, питатиметься: Де він?

Как сон улетит, и его не найти, как ночное видение пропадет.

Він зникне, наче сон, його не знайдуть більше, немов нічна мара, він щезне.

Глаз, что видел его, впредь его не увидит; место его на него не посмотрит.

Око, що бачило його, не бачитиме його ніколи, і не вглядить його вже більш його оселя.

Его дети будут заискивать перед нищими, своими руками вернет он всё, что похитил.

Діти його відшкодують убогих, руки його повернуть назад його багатство.

Молодецкая сила, что наполняет его кости, вместе с ним ляжет в прах.

Кості його повні юнацького запалу, але він разом з ним ляже в порох.

Если его устам сладко зло, и он под языком его скрывает,

А коли зло було йому солодке в роті, і він ховав його у себе під язиком,

если он бережет его, не бросает, держит его во рту,

беріг його, не покидав його, тримав його під піднебінням,

то станет пища в его желудке ядом змеиным внутри него.

то їжа ця в його нутрі зіпсується, отрутою гадючою візьметься в його нутрощах.

Отрыгнет он богатства, которые проглотил; Бог исторгнет их из его желудка.

Він виблює добро, що був проглинув; Бог вирве його з живота у нього.

Змеиный яд он будет сосать, жало гадюки его убьет.

Отруту ссав гадючу — його уб'є язик зміюки!

Не видать ему потоков водных, рек, текущих медом и молоком.

Він не вздріє вже річок олії, ані потоків меду й молока.

Он вернет нажитое, не отведав; доходам от труда своего не порадуется.

Трудом набуте поверне, проковтнути не зможе; плодом свого прибутку не буде радіти.

Теснил он бедных и пренебрегал ими; захватывал дома, которые не строил.

Бо він гнобив і покидав убогих, пограбував дім, замість його будувати.

В желудке его нет покоя, а в богатстве нет спасения.

Бо черево його не відало наситу, від його скупощів не можна було врятуватись.

Ничто не спаслось от его обжорства, потому и благополучие его не удержится.

Від його ненажерства ніхто не міг спастися; тим то і не буде тривким його щастя.

Среди достатка его настигнет беда; все руки обиженных поднимутся на него.

У повноті достатків йому стане тісно, всяке нещастя впаде на нього.

Когда он свой живот набьет до отказа, Бог пошлет на него Свой пылающий гнев, прольет дождем на его плоть.[54]

Саме коли він наповнятиме живіт свій, Бог зішле на нього жар свого гніву, пустить дощем на його тіло стріли.

Он убежит от железного оружия, но его пронзит бронзовая стрела.

Якщо ухилиться від зброї із заліза, то його прошиє лук мосяжний.

Стрела войдет в его спину и пройдет, сверкая, сквозь его печень. Двинутся ужасы на него.

Стріла пройде йому навиліт через спину, крізь жовч його пройде спис блискучий; великий жах упаде на нього!

Кромешная тьма ожидает его сокровища. Никем не зажженный огонь пожрет его и сожжет последнее, что осталось в его шатре.

Тьма-тьменна таємно для нього уготована. Вогонь, що ніхто не роздмухав, пожере його; він знищить і те, що лишиться в його наметі.

Вину его небеса откроют, и восстанет против него земля.

Небо відкриє його несправедливість і земля встане проти нього.

Богатство его дома расточится, в день Божьего гнева расплещется, как вода.

Його домівку змиє повінь, що розіллється в день Божого гніву,

Вот участь нечестивому от Бога, удел, который определил ему Бог.

Ось яка доля грішника від Бога, спадщина, що випаде йому від Бога.»

Примечания:

Новый русский перевод

4 [53] — Или: Адам.

23 [54] — Возможный текст; смысл этого места в евр. тексте неясен.

« 19 глава 21 глава »