Иов 20 глава

Книга Иова
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

И сказал в ответ Цофар из Наамы:

І відповів нааматянин Цофа́р та й сказав:

«Воистину, смятенные мысли заставляют меня ответить, чувства, что кипят во мне.

„Тому́ то думки́ мої відповідати мене наверта́ють, і тому́ то в мені цей мій по́спіх!

Слышу я укор, который меня обижает, дух из глубин разума моего велит мне дать ответ.

Соромли́ву нага́ну собі я почув, та дух з мого розуму відповідає мені.

Разве не знаешь ты, что издревле, с тех пор как поселил Бог человека на земле,

Чи знаєш ти те, що від вічности, відколи́ люди́на на землі була поста́влена, —

радость беззаконников скоротечна, веселье нечестивцев — лишь на миг?

то спів несправедливих короткий, а радість безбожного — тільки на хвилю?

Даже если до небес величие его вознесется и до облаков голова его поднимется,

Якщо піднесе́ться вели́чність його аж до неба, а його голова аж до хмари дося́гне,

сгинет он навеки, как помет, все, кто знали его, скажут: „И где он теперь? “

проте́ він загине навіки, немов його гній, хто бачив його, запитає: де він?

Словно грезы, улетит — и не отыщут его, исчезнет, как ночное видение.

Немов сон улетить — і не зна́йдуть його, мов виді́ння нічне́, він споло́шений буде:

Глаз, что видел его, более его не увидит, и родные места его не узрят.

його бачило око, та бачити більше не бу́де, і вже не побачить його його місце...

Дети его будут заискивать перед нищими,1 своими руками раздадут состояние его.

Сини його запобіга́тимуть ла́ски в нужде́нних, а ру́ки його позверта́ють маєток його.

Пусть и преисполнен он2 юношеской силы, вместе с ним во прах она ляжет.3

Повні кості його молоде́чости, — та до по́роху з ним вона ляже!

Зло для уст его — услада, под языком он прячет его,

Якщо в у́стах його зло солодке, — його він таї́ть під своїм язиком,

бережет его, не отпускает, во рту держит.

над ним милосе́рдиться та не пускає його, і тримає його в своїх устах, —

Только пища эта в брюхе у него станет гнилью, в яд кобры превратится.

то цей хліб в його ну́трощах змі́ниться, — стане він жо́вчю змії́ною в нутрі його́!

Извергнет он проглоченные богатства, вывернет Бог утробу его.

Він маєток чужо́го ковтав, але́ його ви́блює: Бог виганяє його із утро́би його.

Будет он глотать4 яд гадюки, жало змеиное его убьет.

Отру́ту зміїну він сса́тиме, гадю́чий язик його вб'є!

Не любоваться ему потоками, реками, что струят мед и сливки.

Він річко́вих джере́л не побачить, струмків меду та молока.

Он отдаст плод трудов своих, их не отведав, накопленное богатство не принесет ему радости.

Позверта́є він працю чужу, і її не ковтне́, як і маєток, набутий з виміни своєї, жувати не буде.

Ведь он обманывал, разорял бедных, отнимал дома,5 которых не строил.

Бо він переслідував, кидав убогих, він дім грабував, хоч не ставив його!

Потому что утроба его не знала покоя, в алчности остановиться не мог,

Бо споко́ю не знав він у нутрі своїм, і свого наймилішого не збереже.

никому от прожорливости его не было спасенья… Потому и благополучие его недолговечно,

Немає останку з обжи́рства його, тому нетрива́ле добро його все:

при несметном его богатстве придет к нему горе, все несчастья на него обрушатся!6

за по́вні достатку його буде тісно йому́, рука кожного скри́вдженого при́йде на нього!

Пусть набивает он себе утробу, обрушит на него Бог Свой пылающий гнев, прольет дождем на него ужасы Свои.7

Хай напо́внена буде утро́ба його, та пошле Він на нього жар гніву Свого, і бу́де дощи́ти на нього неду́гами його.

И если от железного оружия он спасется, пронзит его стрела из бронзового лука.

Він бу́де втікати від зброї залізної, — та прони́же його мідний лук.

Меч обнаженный насквозь пронзит8 нечестивца, пройдет меч9 сквозь печень10 — то-то ужас его постигнет!

Він стане меча́ витягати, і вийде він із тіла, та держа́к його вийде із жо́вчі його, і пере́страх на нього впаде́!

Тьма в засаде притаилась, ждет его,11 огонь негасимый12 его поглотит, все, кто в шатре его уцелели, в беду попадут.13

При ска́рбах його всі нещастя захо́вані, його буде же́рти огонь не роздму́хуваний, позостале в наметі його буде знищене.

Небеса грех его раскроют, и земля против него поднимется!

Небо відкриє його беззаконня, а земля проти нього повстане, —

Накопленное в доме его унесет поток, смоют его несущиеся воды в день Божьего гнева!

урожай його дому втече, розпливеться в день гніву Його.

Вот удел нечестивцу от Бога, участь его, предначертанная Богом».14

Оце доля від Бога люди́ні безбожній, і спа́дщина, обі́цяна Богом для неї!“

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

10 [1] — Или: отплатят нищим. Евр. текст всего стиха неясен.

11 [2] — Букв.: кости.

11 [3] — Перевод предположителен, масоретский текст неясен.

16 [4] — Букв.: сосать / питаться (грудью).

19 [5] — Или: он угнетал бедных, разрушал дома.

22 [6] — Пер. по друг. чтению, подтвержденному LXX и Вульгатой. Масоретский текст: рука всякого несчастного (или: труженика) обрушится на него.

23 [7] — Так по друг. чтению. Масоретский текст неясен. Букв.: на тело его.

25 [8] — Букв.: и (меч) выйдет из спины его.

25 [9] — Так переведено здесь евр. барак (обычно «молния»), ср. Втор 32:41. По-видимому, меч именуется молнией метафорически.

25 [10] — Букв.: желчный пузырь.

26 [11] — Или: тьма притаилась в засаде на его сокровища.

26 [12] — Или: не раздуваемый (людьми), т. е. сверхъестественный.

26 [13] — Или: (огонь) уничтожит всё, что в доме у него уцелело.

29 [14] — Евр. меэлохим… меэль — от Бога… от Бога.

« 19 глава 21 глава »