Івана 4 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Библейской Лиги ERV

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Фарисеи узнали, что Иисус приобретает и крестит больше учеников, чем Иоанн.

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

На самом же деле Иисус не крестил людей, это делали Его ученики. Иисусу стало известно, что о Нём говорили,

Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

и поэтому Он покинул Иудею и отправился обратно в Галилею.

І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

Однако Ему нужно было пройти через Самарию.

Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

В Самарии Иисус остановился в городе, называемый Сихарь, неподалёку от земли, которую Иаков подарил своему сыну Иосифу.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

В той местности находился колодец Иакова, и Иисус, устав с дороги, сел у того колодца. Было около полудня.

Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

Одна самаритянка пришла к колодцу набрать воды, и Иисус попросил её: «Дай Мне попить».

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

Его ученики в это время отправились в город купить еду.

Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Самаритянка спросила: «Как это Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, воды?» Иудеи не общались с самаритянами.

Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

Иисус ответил: «Если бы ты знала, что Бог даёт людям и Кто это просит тебя: „Дай Мне попить”, то ты сама просила бы у Меня, и Я дал бы тебе живой воды».

Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

Женщина сказала Ему: «Господин, ведь у Тебя даже ведра нет, а колодец глубок. Где же Ты возьмёшь эту живую воду?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

Неужели Ты превосходишь нашего праотца Иакова, который дал нам этот колодец и сам пил из него со своими детьми и скотом!»

Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

Иисус ответил ей на это: «Всякого, кто попьёт этой воды, вскоре снова будет мучить жажда,

А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

тот же, кто попьёт воды, которую дам ему Я, больше никогда не испытает жажды. А вода, которую дам ему Я, превратится внутри него в источник, из которого бьёт вечная жизнь».

Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

Женщина попросила: «Господин, дай мне этой воды, чтобы я никогда больше не испытывала жажды и чтобы мне не пришлось больше приходить сюда за водой».

Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

Он сказал ей: «Пойди, позови своего мужа и возвращайся».

Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Женщина ответила: «У меня нет мужа». Иисус продолжил: «Ты правильно сказала, что у тебя нет мужа.

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

У тебя было их пятеро, а тот, с кем сейчас живёшь, тебе не муж. Ты правду сказала».

Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

Женщина молвила: «Господин, я вижу, что Ты пророк.

Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

Наши отцы приходили для поклонения на эту гору, но вы, иудеи, утверждаете, что люди должны идти для поклонения в Иерусалим».

Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

Иисус ответил: «Женщина, поверь Мне, приближается время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

Вы, самаритяне, поклоняетесь тому, кого не понимаете. Мы же, иудеи, понимаем, Кому поклоняемся, так как спасение приходит от иудеев.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

Но приближается время, и оно уже настало, когда истинно поклоняющиеся Отцу станут поклоняться Ему в духе и в истине. Именно таких поклонников ищет себе Отец.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

Бог есть Дух, и потому те, кто Ему поклоняются, должны поклоняться Ему в Духе и истине».

Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

Женщина сказала: «Я знаю, что приближается Мессия, что означает Христос. Когда Он явится, то расскажет нам обо всём».

Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

«Это — Я, — ответил ей Иисус. — Я, говорящий с тобой, — Мессия».

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

В это время возвратились Его ученики и очень удивились, что Он разговаривает с женщиной. Но никто не сказал: «Чего Ты хочешь?» — или: «Почему Ты разговариваешь с ней?»

Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

Женщина оставила свой кувшин с водой и возвратилась обратно в город. Она сказала людям:

„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

«Пойдёмте со мной, и вы увидите Человека, Который рассказал мне обо всём, что я делала в жизни! Может быть, Он Христос?»

І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

Они вышли из города и направились к Нему.

Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

Тем временем ученики Иисуса упрашивали Его: «Учитель, поешь чего-нибудь!»

А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о которой вы не знаете!»

Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

Тогда Его ученики стали спрашивать друг у друга: «Может быть, кто-то принёс Ему еду?»

Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

Иисус же ответил на это: «Моя пища в том, чтобы исполнять волю Пославшего Меня и закончить порученную Мне работу.

Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

Засевая поле, вы часто говорите: „Ещё четыре месяца, а там и жатва”. А Я вам говорю: „Откройте свои глаза и посмотрите на поля, которые уже созрели для жатвы.

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

Тот, кто жнёт, уже получает плату и собирает урожай для вечной жизни, чтобы и сеятель, и жнец оба могли радоваться”.

Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

Правдива пословица: „Один сеет, другой жнёт”.

Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

Я послал вас, чтобы вы жали то, над чем не трудились сами. Другие трудились, а вы собрали плоды их трудов».

З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

Многие самаритяне из того города поверили в Иисуса, потому что эта женщина сказала им о Нём: «Он рассказал мне обо всём, что я когда-либо делала».

А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

Самаритяне пошли к Иисусу и попросили Его остаться с ними, и Он оставался с ними два дня.

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

И многие уверовали, услышав Его учения.

А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

Они сказали той женщине: «Сначала мы поверили благодаря твоим словам. Теперь же мы верим, потому что сами услышали и знаем, что Этот Человек в самом деле Спаситель мира».

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

Два дня спустя Иисус покинул Самарию и отправился в Галилею.

Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

Ещё ранее Иисус Сам сказал, что пророка не чтут в Его отечестве.

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

И когда Он пришёл в Галилею, галилеяне радушно приняли Его. Эти люди видели всё то, что Иисус совершил в Иерусалиме во время праздника Пасхи, потому что они также были на том празднестве.

Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

Иисус снова пришёл в город Кана в Галилее, где Он превратил воду в вино. В это время в городе Капернаум жил один из царских чиновников, у которого был болен сын.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Этот чиновник, услышав, что Иисус пришёл из Иудеи в Галилею и, придя к Нему, стал умолять, чтобы Тот отправился в Капернаум и исцелил его сына, который был при смерти.

Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

Иисус сказал ему: «Пока не увидите знамений и чудес, вы не поверите в Меня!»

Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

Царский чиновник просил Иисуса: «Господин, приди, пока мой ребёнок не умер!»

Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

Иисус ответил: «Иди домой. Твой сын будет жить». Человек поверил словам Иисуса и пошёл домой.

А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

По дороге он встретил своих слуг, которые сказали ему, что его сын чувствует себя хорошо.

А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

Чиновник спросил их, когда ребёнку стало лучше, и они ответили: «Жар спал у него вчера около часа пополудни».

Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

И тогда отец мальчика понял, что это случилось в тот самый час, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». И он поверил в Иисуса, а вместе с ним и все его домашние.

Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Это было второе знамение, которое Иисус сотворил после того, как Он вернулся из Иудеи в Галилею.

« 3 глава 5 глава »