Івана 4 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Библейской Лиги ERV

Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

Фарисеи узнали, что Иисус приобретает и крестит больше учеников, чем Иоанн.

— а не христив же Ісус сам, лише учні його,

На самом же деле Иисус не крестил людей, это делали Его ученики. Иисусу стало известно, что о Нём говорили,

то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

и поэтому Он покинул Иудею и отправился обратно в Галилею.

А треба було йому переходити Самарією.

Однако Ему нужно было пройти через Самарию.

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

В Самарии Иисус остановился в городе, называемый Сихарь, неподалёку от земли, которую Иаков подарил своему сыну Иосифу.

Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

В той местности находился колодец Иакова, и Иисус, устав с дороги, сел у того колодца. Было около полудня.

Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

Одна самаритянка пришла к колодцу набрать воды, и Иисус попросил её: «Дай Мне попить».

Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

Его ученики в это время отправились в город купить еду.

Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

Самаритянка спросила: «Как это Ты, иудей, просишь у меня, самаритянки, воды?» Иудеи не общались с самаритянами.

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Иисус ответил: «Если бы ты знала, что Бог даёт людям и Кто это просит тебя: „Дай Мне попить”, то ты сама просила бы у Меня, и Я дал бы тебе живой воды».

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?

Женщина сказала Ему: «Господин, ведь у Тебя даже ведра нет, а колодец глубок. Где же Ты возьмёшь эту живую воду?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

Неужели Ты превосходишь нашего праотца Иакова, который дал нам этот колодец и сам пил из него со своими детьми и скотом!»

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

Иисус ответил ей на это: «Всякого, кто попьёт этой воды, вскоре снова будет мучить жажда,

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

тот же, кто попьёт воды, которую дам ему Я, больше никогда не испытает жажды. А вода, которую дам ему Я, превратится внутри него в источник, из которого бьёт вечная жизнь».

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

Женщина попросила: «Господин, дай мне этой воды, чтобы я никогда больше не испытывала жажды и чтобы мне не пришлось больше приходить сюда за водой».

«Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Он сказал ей: «Пойди, позови своего мужа и возвращайся».

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!

Женщина ответила: «У меня нет мужа». Иисус продолжил: «Ты правильно сказала, что у тебя нет мужа.

П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

У тебя было их пятеро, а тот, с кем сейчас живёшь, тебе не муж. Ты правду сказала».

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.

Женщина молвила: «Господин, я вижу, что Ты пророк.

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Наши отцы приходили для поклонения на эту гору, но вы, иудеи, утверждаете, что люди должны идти для поклонения в Иерусалим».

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Иисус ответил: «Женщина, поверь Мне, приближается время, когда вы будете поклоняться Отцу не на этой горе и не в Иерусалиме.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Вы, самаритяне, поклоняетесь тому, кого не понимаете. Мы же, иудеи, понимаем, Кому поклоняемся, так как спасение приходит от иудеев.

Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Но приближается время, и оно уже настало, когда истинно поклоняющиеся Отцу станут поклоняться Ему в духе и в истине. Именно таких поклонников ищет себе Отец.

Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Бог есть Дух, и потому те, кто Ему поклоняются, должны поклоняться Ему в Духе и истине».

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

Женщина сказала: «Я знаю, что приближается Мессия, что означает Христос. Когда Он явится, то расскажет нам обо всём».

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

«Это — Я, — ответил ей Иисус. — Я, говорящий с тобой, — Мессия».

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

В это время возвратились Его ученики и очень удивились, что Он разговаривает с женщиной. Но никто не сказал: «Чего Ты хочешь?» — или: «Почему Ты разговариваешь с ней?»

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

Женщина оставила свой кувшин с водой и возвратилась обратно в город. Она сказала людям:

«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

«Пойдёмте со мной, и вы увидите Человека, Который рассказал мне обо всём, что я делала в жизни! Может быть, Он Христос?»

І вийшли з міста й подалися до нього.

Они вышли из города и направились к Нему.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Тем временем ученики Иисуса упрашивали Его: «Учитель, поешь чего-нибудь!»

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Но Он сказал им: «У Меня есть пища, о которой вы не знаете!»

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

Тогда Его ученики стали спрашивать друг у друга: «Может быть, кто-то принёс Ему еду?»

«Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Иисус же ответил на это: «Моя пища в том, чтобы исполнять волю Пославшего Меня и закончить порученную Мне работу.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.

Засевая поле, вы часто говорите: „Ещё четыре месяца, а там и жатва”. А Я вам говорю: „Откройте свои глаза и посмотрите на поля, которые уже созрели для жатвы.

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Тот, кто жнёт, уже получает плату и собирает урожай для вечной жизни, чтобы и сеятель, и жнец оба могли радоваться”.

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

Правдива пословица: „Один сеет, другой жнёт”.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Я послал вас, чтобы вы жали то, над чем не трудились сами. Другие трудились, а вы собрали плоды их трудов».

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Многие самаритяне из того города поверили в Иисуса, потому что эта женщина сказала им о Нём: «Он рассказал мне обо всём, что я когда-либо делала».

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

Самаритяне пошли к Иисусу и попросили Его остаться с ними, и Он оставался с ними два дня.

Та й багато більше увірували з-за його слова.

И многие уверовали, услышав Его учения.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»

Они сказали той женщине: «Сначала мы поверили благодаря твоим словам. Теперь же мы верим, потому что сами услышали и знаем, что Этот Человек в самом деле Спаситель мира».

А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

Два дня спустя Иисус покинул Самарию и отправился в Галилею.

Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

Ещё ранее Иисус Сам сказал, что пророка не чтут в Его отечестве.

Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.

И когда Он пришёл в Галилею, галилеяне радушно приняли Его. Эти люди видели всё то, что Иисус совершил в Иерусалиме во время праздника Пасхи, потому что они также были на том празднестве.

Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

Иисус снова пришёл в город Кана в Галилее, где Он превратил воду в вино. В это время в городе Капернаум жил один из царских чиновников, у которого был болен сын.

Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

Этот чиновник, услышав, что Иисус пришёл из Иудеи в Галилею и, придя к Нему, стал умолять, чтобы Тот отправился в Капернаум и исцелил его сына, который был при смерти.

Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

Иисус сказал ему: «Пока не увидите знамений и чудес, вы не поверите в Меня!»

А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

Царский чиновник просил Иисуса: «Господин, приди, пока мой ребёнок не умер!»

Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

Иисус ответил: «Иди домой. Твой сын будет жить». Человек поверил словам Иисуса и пошёл домой.

А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

По дороге он встретил своих слуг, которые сказали ему, что его сын чувствует себя хорошо.

Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.

Чиновник спросил их, когда ребёнку стало лучше, и они ответили: «Жар спал у него вчера около часа пополудни».

І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

И тогда отец мальчика понял, что это случилось в тот самый час, когда Иисус сказал ему: «Твой сын будет жить». И он поверил в Иисуса, а вместе с ним и все его домашние.

Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Это было второе знамение, которое Иисус сотворил после того, как Он вернулся из Иудеи в Галилею.

« 3 глава 5 глава »