Івана 4 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Хоменка → Еврейский Новый Завет

Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан,

Когда Иисус узнал, что до фарисеев дошли слухи о том, что он приобретает больше учеников, чем Иоанн, и погружает их в воде

— а не христив же Ісус сам, лише учні його,

(хотя сам Иисус не проводил водного погружения, это делали его ученики),

то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї.

он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.

А треба було йому переходити Самарією.

То есть ему нужно было проходить через Самарию.

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові.

В Самарии он подошёл к городу под названием Сихарь, неподалёку от поля, которое Иаков отдал своему сыну Иосифу.

Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину.

Там находился Колодец Иакова; и вот, устав от пути, Иисус сел у колодца; приближался полдень.

Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.»

Какая-то жительница Самарии пришла набрать воды, и Иисус обратился к ней: "Дай мне попить".

Учні ж його пішли були до міста харчів купити.

(Его ученики пошли в город, чтобы купить пищу)

Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами.

Эта жительница Самарии сказала ему: "Как можешь ты, иудей, просить воды у меня, жительницы Самарии?" (Так как иудеи не общаются с жителями Самарии)

Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.»

Иисус ответил ей: "Если бы ты знала Божий дар, то есть если бы ты знала, кто говорит тебе: 'Дай мне воды', то сама просила бы его, и он дал бы тебе живой воды".

Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, — то звідкіля б у тебе вода жива?

Она сказала ему: "Господин, у тебя нет ведра, а колодец глубок. Где же ты возьмёшь эту 'живую воду'?

Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?»

Ты ведь не более велик, чем наш отец Иаков? Он дал нам этот колодец и пил из него сам, а также его сыновья и скот".

А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити.

Иисус ответил: "Любой человек, который будет пить эту воду, снова захочет пить,

Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, — не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.»

но тот, кто выпьет воды, которую я дам ему, больше никогда не будет жаждать! Наоборот, вода, которую я дам ему, станет источником внутри него самого, который будет бить ключом в вечную жизнь!"

Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.»

"Господин, дай мне этой воды, — сказала ему женщина, — чтобы мне не чувствовать жажды и не приходить всякий раз сюда за водой".

«Піди ж, — мовить до неї, — позви чоловіка свого та й повертайся сюди.»

Он сказал ей: "Пойди позови своего мужа и приходите сюда".

Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила — відрік їй, — Не маю чоловіка!

Она ответила: "У меня нет мужа". Иисус сказал ей: "Ты права, у тебя нет мужа!

П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, — не чоловік він тобі. Правду мовила єси.»

В прошлом у тебя было пятеро мужей, и ты не замужем за тем мужчиной, с которым живёшь сейчас! Ты сказала правду!"

А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, — пророк ти.

"Господин, я вижу, ты пророк, — ответила женщина. —

Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите — в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.»

Наши отцы поклонялись на этой горе, а вы говорите, что поклоняться нужно в Иерусалиме".

Ісус до неї: «Повір мені, жінко, — час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві.

Иисус сказал: "Женщина, поверь мне, приходит время, когда вы не будете поклоняться Отцу ни на этой горе, ни в Иерусалиме.

Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння.

Вы не знаете, чему поклоняетесь; мы знаем, чему мы поклоняемся, потому что спасение приходит от иудеев.

Та надійде час, — ба, вже й тепер він, — що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець.

Но наступает время — и по сути, оно уже наступило — когда истинно поклоняющиеся будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что Отец желает, чтобы ему поклонялись именно такие люди.

Бог — Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.»

Бог — это Дух; и поклоняющиеся должны поклоняться ему духовно и истинно".

Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.»

Женщина ответила: "Я знаю, что придёт Мессия" (то есть "помазанник"). "Когда он придёт, он объяснит нам всё".

А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.»

Иисус сказал ей: "Я, говорящий с тобой, и есть он".

Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.»

Как раз в тот момент подошли его ученики. Они удивились, что он разговаривает с какой-то женщиной, но никто из них не сказал: "Чего ты хочешь?" или "Почему ты говоришь с ней?"

Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям:

Тогда женщина оставила свой кувшин, вернулась в город и сказала людям:

«Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?»

"Пойдёмте, посмотрим на человека, который рассказал мне всё, что я делала в своей жизни. Может быть, он Мессия?"

І вийшли з міста й подалися до нього.

Они вышли из города и пошли к нему.

А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.»

Тем временем ученики убеждали Иисуса: "Раби, съешь что-нибудь".

Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.»

Но он ответил: "У меня есть пища, о которой вы не знаете".

Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?»

При этом ученики спрашивали друг друга: "Может быть кто-нибудь принёс ему поесть?"

«Їжа моя, — каже до них Ісус, — волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити.

Иисус сказал им: "Моя пища — делать то, чего желает пославший меня, и довести до конца его дело.

Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, — вони вже для жнив доспіли.

Нет ли у вас поговорки: 'Ещё четыре месяца, а затем жатва'? Итак, я хочу сказать вам: откройте глаза и взгляните на поля! Они уже созрели для жатвы!

Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, — щоб сіяч із женцем укупі раділи.

Жнущий получает заработанное им и собирает плоды для вечной жизни, чтобы и жнущий и сеявший имели общую радость —

Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший.

потому что в этом случае оказывается верной поговорка: 'Один сеет, другой жнёт'.

Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.»

Я послал вас собирать урожай с того, над чем вы не трудились. Другие исполнили свой тяжкий труд, а вы пользовались результатами их труда".

Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила».

Многие люди из этого города в Самарии поверили в него благодаря свидетельству женщины: "Он рассказал мне всё, что я сделала".

Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там.

И когда эти люди из Самарии пришли к нему, они попросили его остаться у них. Он оставался с ними два дня,

Та й багато більше увірували з-за його слова.

и многие другие поверили по его словам.

Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання — самі бо чули й знаємо, що направду він — світу Спаситель.»

Они сказали той женщине: "Мы верим не потому, что ты нам рассказала, но так как слышали всё сами. И теперь мы убедились, что этот человек — Спаситель мира".

А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею.

После двух дней, проведённых там, он продолжил свой путь оттуда в Галилею.

Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.»

Иисус сам говорил: "Пророка не почитают в его собственной стране".

Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, — вони бо теж ходили на те свято.

Но когда он пришёл в Галилею, люди тех мест приняли его тепло, потому что они видели всё сделанное им в Иерушалаиме, ибо они тоже были там.

Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі.

Он вновь направился в Кану в Галилее, где превратил воду в вино. Там был офицер императорской службы, а его сын находившийся в Капернауме, был болен.

Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати.

Этот человек, услышав, что Иисус вернулся из Иудеи в Галилею, пошёл и попросил его исцелить его сына, так как тот был при смерти.

Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!»

Иисус ответил: "До тех пор, пока вы не увидите знамений и чудес, вы не поверите!"

А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!»

Офицер сказал ему: "Господин, пойди, иначе мой сын умрёт".

Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі.

Иисус ответил: "Иди, сын твой жив". Этот человек поверил сказанному ему Иисусом, и ушёл.

А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий.

Когда он спускался, его встретили слуги и сказали, что его сын жив.

Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», — сказали вони йому.

Он спросил их, в котором часу ему стало лучше; и они ответили: "Жар спал вчера в час дня".

І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його.

Отец знал, что именно в это время Иисус сказал ему: "Твой сын жив"; и поверил он и все его домочадцы.

Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею.

Это было второе знамение, которое сотворил Иисус после того, как вернулся из Иудеи в Галилею.

« 3 глава 5 глава »