Івана 4 глава

Євангелія від св. Івана
Переклад Огієнка → Еврейский Новый Завет

Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,

Когда Иисус узнал, что до фарисеев дошли слухи о том, что он приобретает больше учеников, чем Иоанн, и погружает их в воде

хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,

(хотя сам Иисус не проводил водного погружения, это делали его ученики),

Він покинув Юде́ю та зно́ву пішов у Галіле́ю.

он покинул Иудею и направился обратно в Галилею.

І потрібно було́ Самарі́ю Йому перехо́дити.

То есть ему нужно было проходить через Самарию.

Отож, прибуває Він до самарі́йського міста, що зветься Сіха́р, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йо́сипові.

В Самарии он подошёл к городу под названием Сихарь, неподалёку от поля, которое Иаков отдал своему сыну Иосифу.

Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою змо́рений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.

Там находился Колодец Иакова; и вот, устав от пути, Иисус сел у колодца; приближался полдень.

Надхо́дить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: „Дай напитись Мені!“

Какая-то жительница Самарии пришла набрать воды, и Иисус обратился к ней: "Дай мне попить".

Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити пожи́ви.

(Его ученики пошли в город, чтобы купить пищу)

Тоді каже Йому самаря́нка: „Як же Ти, юде́янин бувши, та просиш напитись від мене, самаря́нки?“ Бо юдеї не сходяться із самарянами.

Эта жительница Самарии сказала ему: "Как можешь ты, иудей, просить воды у меня, жительницы Самарии?" (Так как иудеи не общаются с жителями Самарии)

Ісус відповів і промовив до неї: „Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: „Дай напитись Мені“, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води“.

Иисус ответил ей: "Если бы ты знала Божий дар, то есть если бы ты знала, кто говорит тебе: 'Дай мне воды', то сама просила бы его, и он дал бы тебе живой воды".

Каже жінка до Нього: „І черпака́ в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?

Она сказала ему: "Господин, у тебя нет ведра, а колодец глубок. Где же ты возьмёшь эту 'живую воду'?

Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?“

Ты ведь не более велик, чем наш отец Иаков? Он дал нам этот колодец и пил из него сам, а также его сыновья и скот".

Ісус відповів і сказав їй: „Кожен, хто воду цю п'є, буде пра́гнути зно́ву.

Иисус ответил: "Любой человек, который будет пить эту воду, снова захочет пить,

А хто питиме воду, що Я йому дам, пра́гнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне“.

но тот, кто выпьет воды, которую я дам ему, больше никогда не будет жаждать! Наоборот, вода, которую я дам ему, станет источником внутри него самого, который будет бить ключом в вечную жизнь!"

Каже жінка до Нього: „Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не прихо́дила брати“.

"Господин, дай мне этой воды, — сказала ему женщина, — чтобы мне не чувствовать жажды и не приходить всякий раз сюда за водой".

Говорить до неї Ісус: „Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди“.

Он сказал ей: "Пойди позови своего мужа и приходите сюда".

Жінка відповіла та й сказала: „Чоловіка не маю“. Відказав їй Ісус: „Ти добре сказала: Чоловіка не маю.

Она ответила: "У меня нет мужа". Иисус сказал ей: "Ты права, у тебя нет мужа!

Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала“.

В прошлом у тебя было пятеро мужей, и ты не замужем за тем мужчиной, с которым живёшь сейчас! Ты сказала правду!"

Каже жінка до Нього: „Бачу, Пане, що Пророк Ти.

"Господин, я вижу, ты пророк, — ответила женщина. —

Отці наші вклоня́лися Богу на цій ось горі, а ви тве́рдите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись“.

Наши отцы поклонялись на этой горе, а вы говорите, что поклоняться нужно в Иерусалиме".

Ісус промовляє до неї: „Повір, жінко, Мені, що надхо́дить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклоня́тись Отцеві не бу́дете ви.

Иисус сказал: "Женщина, поверь мне, приходит время, когда вы не будете поклоняться Отцу ни на этой горе, ни в Иерусалиме.

Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.

Вы не знаете, чему поклоняетесь; мы знаем, чему мы поклоняемся, потому что спасение приходит от иудеев.

Але наступає година, і тепер вона є, коли богомі́льці правдиві вклонятися бу́дуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомі́льців.

Но наступает время — и по сути, оно уже наступило — когда истинно поклоняющиеся будут поклоняться Отцу в духе и истине, потому что Отец желает, чтобы ему поклонялись именно такие люди.

Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклоня́тись“.

Бог — это Дух; и поклоняющиеся должны поклоняться ему духовно и истинно".

Відказує жінка Йому: „Я знаю, що при́йде Месі́я, що зветься Христо́с, — як Він прийде, то все розпові́сть нам“.

Женщина ответила: "Я знаю, что придёт Мессия" (то есть "помазанник"). "Когда он придёт, он объяснит нам всё".

Промовляє до неї Ісус: „Це Я, що розмовляю з тобою“.

Иисус сказал ей: "Я, говорящий с тобой, и есть он".

І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жоден із них не спитав: „Чого хочеш?“ або: „Про що з нею гово́риш?“

Как раз в тот момент подошли его ученики. Они удивились, что он разговаривает с какой-то женщиной, но никто из них не сказал: "Чего ты хочешь?" или "Почему ты говоришь с ней?"

Покинула жінка тоді водоно́са свого, і побігла до міста, та й людям гово́рить:

Тогда женщина оставила свой кувшин, вернулась в город и сказала людям:

„Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що́ я вчинила. Чи Він не Христос?“

"Пойдёмте, посмотрим на человека, который рассказал мне всё, что я делала в своей жизни. Может быть, он Мессия?"

І вони повихо́дили з міста, і до Нього прийшли.

Они вышли из города и пошли к нему.

Тим ча́сом же учні просили Його та й казали: „Учителю, їж!“

Тем временем ученики убеждали Иисуса: "Раби, съешь что-нибудь".

А Він їм відказав: „Я маю пожи́ву на ї́дження, якої не знаєте ви“.

Но он ответил: "У меня есть пища, о которой вы не знаете".

Питали тоді один о́дного учні: „Хіба хто приніс Йому їсти?“

При этом ученики спрашивали друг друга: "Может быть кто-нибудь принёс ему поесть?"

Ісус каже до них: „Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його доверши́ти.

Иисус сказал им: "Моя пища — делать то, чего желает пославший меня, и довести до конца его дело.

Чи не кажете ви: „Ще чотири от місяці, — і наста́нуть жнива́?“ А Я вам кажу́: Підійміть свої очі, та гляньте на ни́ви, — як для жнив уже пополові́ли вони!

Нет ли у вас поговорки: 'Ещё четыре месяца, а затем жатва'? Итак, я хочу сказать вам: откройте глаза и взгляните на поля! Они уже созрели для жатвы!

А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — ра́зом раділи.

Жнущий получает заработанное им и собирает плоды для вечной жизни, чтобы и жнущий и сеявший имели общую радость —

Бо про це погові́рка правдива: „Хто інший сіє, а хто інший жне“.

потому что в этом случае оказывается верной поговорка: 'Один сеет, другой жнёт'.

Я вас жати послав, де ви не працюва́ли: працюва́ли інші, ви ж до їхньої праці ввійшли“.

Я послал вас собирать урожай с того, над чем вы не трудились. Другие исполнили свой тяжкий труд, а вы пользовались результатами их труда".

З того ж міста багато-хто із самаря́н в Нього ввірували через слово жінки, що сві́дчила: „Він сказав мені все, що я вчинила була́!“

Многие люди из этого города в Самарии поверили в него благодаря свидетельству женщины: "Он рассказал мне всё, что я сделала".

А коли самаря́ни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.

И когда эти люди из Самарии пришли к нему, они попросили его остаться у них. Он оставался с ними два дня,

Значно ж більш вони ввірували через слово Його.

и многие другие поверили по его словам.

А до жінки казали вони: „Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізна́ли, що справді Спаси́тель Він світу!“

Они сказали той женщине: "Мы верим не потому, что ты нам рассказала, но так как слышали всё сами. И теперь мы убедились, что этот человек — Спаситель мира".

Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.

После двух дней, проведённых там, он продолжил свой путь оттуда в Галилею.

Сам бо сві́дчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчи́зні своїй.

Иисус сам говорил: "Пророка не почитают в его собственной стране".

А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли́ галіле́яни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.

Но когда он пришёл в Галилею, люди тех мест приняли его тепло, потому что они видели всё сделанное им в Иерушалаиме, ибо они тоже были там.

Тоді зно́ву прийшов Ісус у Кану́ Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедво́рець, що син його хво́рів у Капернау́мі.

Он вновь направился в Кану в Галилее, где превратил воду в вино. Там был офицер императорской службы, а его сын находившийся в Капернауме, был болен.

Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.

Этот человек, услышав, что Иисус вернулся из Иудеи в Галилею, пошёл и попросил его исцелить его сына, так как тот был при смерти.

Ісус же промовив до нього: „Як знаме́н тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!“

Иисус ответил: "До тех пор, пока вы не увидите знамений и чудес, вы не поверите!"

Царедво́рець говорить до Нього: „Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!“

Офицер сказал ему: "Господин, пойди, иначе мой сын умрёт".

Промовляє до нього Ісус: „Іди, — син твій живе!“ І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.

Иисус ответил: "Иди, сын твой жив". Этот человек поверил сказанному ему Иисусом, и ушёл.

А коли ще в дорозі він був, то раби́ його перестріли його й сповістили, говорячи: „Син твій живе“.

Когда он спускался, его встретили слуги и сказали, что его сын жив.

А він їх запитав про годину, о котрі́й стало легше йому. Вони ж відказали до нього: „Учора о сьомій годині гаря́чка поки́нула його“.

Он спросил их, в котором часу ему стало лучше; и они ответили: "Жар спал вчера в час дня".

Зрозумів тоді ба́тько, що була́ то година, о котрі́й до нього промовив Ісус: „Син твій живе“. І ввірував сам і ввесь його дім.

Отец знал, что именно в это время Иисус сказал ему: "Твой сын жив"; и поверил он и все его домочадцы.

Це знов друге знаме́но Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.

Это было второе знамение, которое сотворил Иисус после того, как вернулся из Иудеи в Галилею.

« 3 глава 5 глава »