Дії 14 глава

Дії святих апостолів
Сучасний переклад → Елизаветинская на русском

Так само і в Іконії Павло та Варнава пішли до юдейської синагоги, і говорили там так, що величезна кількість як юдеїв, так і поган, увірували.

Бысть же во иконии, вкупе внити има в сонмище иудейское и глаголати тако, яко веровати иудеев и еллинов множеству многу.

Але юдеї, котрі не повірили, почали підбурювати поган, викликавши в тих лихі почуття до віруючих.

Неверующии же иудее воздвигоша и озлобиша душы языков на братию.

Павло й Варнава довго лишалися в Іконії, і відважно проповідували в ім’я Господа. Та Він підтверджував Послання милості Своєї, допомагаючи Павлу і Варнаві творити дивовижні знамення й чудеса.

Доволно же убо время пребыста дерзающа о Господе, свидетелствующем слову благодати своея и дающем знамения и чудеса быти рукама их.

Тож люди в місті розділилися: одні підтримували юдеїв, інші — апостолів.

Разделишажеся множество града, и ови убо бяху со иудеи, ови же со апостолы.

Деякі погани та юдеї на чолі зі своїми вождями, намагалися побити Павла і Варнаву камінням.

И егда бысть стремление языком же и иудеем с началники их досадити и камением побити их,

6-7 Довідавшись про це, Павло з Варнавою втекли до міст Лістри й Дервії, що в Лікаоніі, та довколишніх земель, де продовжували проповідувати Благовість.

уведевша же прибегоста во грады ликаонския, в листру и дервию, и во окрестныя их,

и тамо беста благовествующа.

У Лістрі мешкав один каліка, кривий від народження, який ніколи не ходив.

И некто муж в листрех немощен ногама седяше, хром от чрева матере своея сый, иже николиже бе ходил.

Він уважно слухав, як говорив Павло. Павло пильно подивився на каліку і, відчувши, що той мав віру зцілитися,

Сей слышаше павла глаголюща: иже воззрев нань и видев, яко веру имать здрав быти,

голосно промовив: «Підведися й стань на ноги!» І тієї ж миті каліка скочив на ноги й почав ходити.

рече велиим гласом: тебе глаголю во имя Господа Иисуса Христа, встани на ногу твоею прав. И абие возскочи и хождаше.

Коли люди в натовпі побачили, що зробив Павло, вони почали голосно вигукувати лікаонською мовою: «Боги стали подібні до людей і зійшли до нас!»

Народи же видевше, еже сотвори павел, воздвигоша глас свой, ликаонски глаголюще: бози уподобльшеся человеком снидоша к нам.

Варнаву вони називали Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки здебільшого він говорив.

Нарицаху же убо варнаву диа, павла же ермиа, понеже той бяше началник слова.

Жрець, який служив у храмі Зевса, що був розташований відразу за містом, привів биків, та приніс вінки до міської брами. Він, а також і весь натовп, збиралися принести пожертву Варнаві та Павлу.

Жрец же диев, сущаго пред градом их, приведе юнцы и (принесе) венцы пред врата, с народы хотяше жрети.

Почувши про це, апостоли Павло та Варнава у гніві роздерли на собі одяг.[37] Вони кинулися у натовп, вигукуючи:

Слышавша же апостола варнава и павел, растерзавша ризы своя, вскочиста в народ, зовуща и глаголюща:

«Люди! Нащо ви таке робите? Ми такі ж люди, як і ви! Ми прийшли, щоб розповісти вам Благовість, і відвернути вас від цих негідних справ до живого Бога. Бога, Який створив небо і землю, і море, і все, що є на небі, на землі та в морі.

мужие, что сия творите? и мы подобострастна есма вам человека, благовествующа вам от сих суетных обращатися к Богу живу, иже сотвори небо и землю и море и вся, яже в них:

В минулі часи Він дав волю кожному народові йти своїм власним шляхом,

иже в мимошедшыя роды оставил бе вся языки ходити в путех их:

але Він ніколи не залишав вас без свідчень про Себе. Він творив добро для вас: проливаючи на вас дощ із небес, і даючи збіжжя в належну пору, даруючи вам хліб щоденний і сповнюючи радістю ваші серця».

и убо не несвидетелствована себе остави, благотворя, с небесе нам дожди дая и времена плодоносна, исполняя пищею и веселием сердца наша.

Навіть промовляючи таке, Павлові й Варнаві було важко втримати людей, які прагнули принести їм пожертви.

И сия глаголюща, едва устависта народы не жрети има, но отити коемуждо во своя си. Пребывающема же има и учащема,

Згодом прийшли деякі юдеї з Антиохії та Іконії, й переконали натовп піти проти Павла. Тоді люди закидали Павла камінням, а потім витягли його за межі міста і кинули, вважаючи, що він мертвий.

приидоша от антиохии и иконии нецыи иудее, и стязающемася има с дерзновением, наустиша народы отступити от нею, глаголюще, яко ничтоже истинно глаголета, но все лжета. И наустивше народы и камением побивше павла, извлекоша вне града, мняще его умерша.

Але коли над ним зійшлися учні, Павло підвівся й повернувся до міста, а наступного дня разом з Варнавою вирушив до Дервії.

Окрест же ставшым его учеником, востав вниде во град и наутрие изыде с варнавою в дервию.

21-22 В Дервії вони проповідували Благовість і придбали багато послідовників, а потім повернулися до Лістри, Іконії та Антиохії. Там вони зміцнювали душі віруючих, надихали їх перебувати у вірі. Вони казали: «Щоб увійти до Царства Божого, ми маємо пройти через багато страждань».

Благовествовавша же граду тому и научивша многи, возвратистася в листру и иконию и антиохию,

утверждающа душы учеников, моляща пребыти в вере, и яко многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие.

Павло і Варнава призначали старійшин у кожній церкві. Молитвою і постом вони ввіряли старійшин Господу, в Якого ті повірили.

Рукоположша же им пресвитеры на вся Церкви и помолившася с постом, предаста их Господеви, в негоже увероваша.

Пройшовши через Пісідію, Павло й Варнава прийшли до Памфилії.

И прошедша писидию, приидоста в памфилию:

А коли розповіли про Послання Господа в Пергії, то вирушили до Атталії.

и глаголавша в пергии слово Господне, снидоста во атталию

А звідти відпливли до Антиохії, де їм було Божою милістю доручено справу, яку вони виконали.

и оттуду отплыста во антиохию, отнюдуже беста предана благодати Божией в дело, еже скончаста.

Прибувши до Антиохії, вони зібрали всіх віруючих й розповіли їм про все, що Бог зробив через них. Павло й Варнава також повідомили, що Бог відчинив браму віри для поган.

Пришедша же и собравша Церковь, сказаста, елика сотвори Бог с нима и яко отверзе языком дверь веры:

І вони довго лишалися там з іншими віруючими.

пребыста же тамо время не мало со ученики.

« 13 глава 15 глава »