Дії 14 глава

Дії святих апостолів
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская на русском

В Іконії сталося таке, що вони разом увійшли до юдейської синагоги і говорили так, що повірила дуже велика кількість юдеїв і греків.

Бысть же во иконии, вкупе внити има в сонмище иудейское и глаголати тако, яко веровати иудеев и еллинов множеству многу.

Ті ж юдеї, які не повірили, підбурили та озлобили душі язичників проти братів.

Неверующии же иудее воздвигоша и озлобиша душы языков на братию.

Втім, вони були тут досить часу, відважно діючи в Господі, Який підтверджував слово Своєї благодаті, роблячи ознаки та чудеса їхніми руками.

Доволно же убо время пребыста дерзающа о Господе, свидетелствующем слову благодати своея и дающем знамения и чудеса быти рукама их.

І розділилися люди в місті: деякі були з юдеями, інші — з апостолами.

Разделишажеся множество града, и ови убо бяху со иудеи, ови же со апостолы.

Коли язичники та юдеї зі своїми керівниками здійснили напад, щоб над ними поглумитися й побити їх камінням,

И егда бысть стремление языком же и иудеем с началники их досадити и камением побити их,

вони, довідавшись про це, втекли до лікаонських міст: у Лістру, Дервію та в околиці

уведевша же прибегоста во грады ликаонския, в листру и дервию, и во окрестныя их,

і там благовістили.

и тамо беста благовествующа.

У Лістрі був один чоловік, хворий на ноги, кривий від народження; він ніколи не ходив.

И некто муж в листрех немощен ногама седяше, хром от чрева матере своея сый, иже николиже бе ходил.

Він слухав Павла, який говорив. Поглянувши на нього і побачивши, що має віру для зцілення,

Сей слышаше павла глаголюща: иже воззрев нань и видев, яко веру имать здрав быти,

Павло дуже голосно сказав: Устань прямо на ноги! Той підскочив і почав ходити.

рече велиим гласом: тебе глаголю во имя Господа Иисуса Христа, встани на ногу твоею прав. И абие возскочи и хождаше.

Люди побачили, що зробив Павло, і піднесли свій голос, вигукуючи по-лікаонському: До нас зійшли боги в людській подобі!

Народи же видевше, еже сотвори павел, воздвигоша глас свой, ликаонски глаголюще: бози уподобльшеся человеком снидоша к нам.

І почали називати Варнаву Зевсом, а Павла — Гермесом, оскільки той був провідним у слові.

Нарицаху же убо варнаву диа, павла же ермиа, понеже той бяше началник слова.

Жрець Зевса, який перебував за містом, привів до брами биків з вінками, збираючись разом з юрбою приносити жертву.

Жрец же диев, сущаго пред градом их, приведе юнцы и (принесе) венцы пред врата, с народы хотяше жрети.

Почувши це, апостоли Варнава й Павло роздерли свій одяг і кинулися між людей, гукаючи:

Слышавша же апостола варнава и павел, растерзавша ризы своя, вскочиста в народ, зовуща и глаголюща:

Люди, що ви робите? Ми є такими ж людьми, як і ви, котрі благовістять вам відвертатися від цієї марноти до Живого Бога, Який створив небо, землю, море і все, що в них.

мужие, что сия творите? и мы подобострастна есма вам человека, благовествующа вам от сих суетных обращатися к Богу живу, иже сотвори небо и землю и море и вся, яже в них:

Він у минулих поколіннях допустив, щоб усі народи ходили своїми дорогами.

иже в мимошедшыя роды оставил бе вся языки ходити в путех их:

Проте Він не переставав свідчити про Себе, творячи добро, даючи вам дощ з неба і вчасно врожай, насичуючи їжею та веселістю ваші серця!

и убо не несвидетелствована себе остави, благотворя, с небесе нам дожди дая и времена плодоносна, исполняя пищею и веселием сердца наша.

І, говорячи це, вони ледь стримали людей приносити їм жертву.

И сия глаголюща, едва устависта народы не жрети има, но отити коемуждо во своя си. Пребывающема же има и учащема,

Але прийшли з Антіохії та Іконії юдеї і, підбуривши людей, побили Павла камінням і виволокли його за місто, думаючи, що він помер.

приидоша от антиохии и иконии нецыи иудее, и стязающемася има с дерзновением, наустиша народы отступити от нею, глаголюще, яко ничтоже истинно глаголета, но все лжета. И наустивше народы и камением побивше павла, извлекоша вне града, мняще его умерша.

Коли учні оточили його, він устав і ввійшов у місто. А назавтра пішов з Варнавою до Дервії.

Окрест же ставшым его учеником, востав вниде во град и наутрие изыде с варнавою в дервию.

Звістивши Євангеліє тому місту та навчивши багатьох, повернули назад до Лістри, Іконії та Антіохії.

Благовествовавша же граду тому и научивша многи, возвратистася в листру и иконию и антиохию,

Вони зміцнювали душі учнів, закликали залишатися у вірі. Бо ми маємо, — казали вони, — через великі утиски увійти до Царства Божого.

утверждающа душы учеников, моляща пребыти в вере, и яко многими скорбьми подобает нам внити в Царствие Божие.

І вони, настановивши їм пресвітерів для всіх Церков і помолившись з постом, передали їх Господу, в Якого повірили.

Рукоположша же им пресвитеры на вся Церкви и помолившася с постом, предаста их Господеви, в негоже увероваша.

Пройшовши Пісидію, вони прийшли в Памфилію

И прошедша писидию, приидоста в памфилию:

і, проголосивши слово в Пергії, спустилися до Атталії.

и глаголавша в пергии слово Господне, снидоста во атталию

Звідти вони відпливли до Антіохії, де були передані Божій благодаті на справу, яку вони і завершили.

и оттуду отплыста во антиохию, отнюдуже беста предана благодати Божией в дело, еже скончаста.

Прибувши туди і зібравши Церкву, розповіли, що Бог зробив через них, як відчинив язичникам двері віри.

Пришедша же и собравша Церковь, сказаста, елика сотвори Бог с нима и яко отверзе языком дверь веры:

І немало часу перебували вони з учнями.

пребыста же тамо время не мало со ученики.

« 13 глава 15 глава »