Матфея 15 глава

Евангелле паводле Матфея
Пераклад Анатоля Клышкi → Синода́льный перево́д

 
 

Тады прыходзяць да Ісуса кніжнікі і фарысеі з Іерусаліма, кажучы:
 
Тогда́ прихо́дят к Иису́су Иерусали́мские кни́жники и фарисе́и и говоря́т:

Чаму вучні Твае парушаюць паданне старэйшых? Бо не мыюць [сваіх] рук, калі ядуць хлеб.
 
заче́м ученики́ Твои́ преступа́ют преда́ние ста́рцев? и́бо не умыва́ют рук свои́х, когда́ едя́т хлеб.

Ён жа сказаў ім у адказ: Чаму вы парушаеце Божую запаведзь дзеля вашага падання?
 
Он же сказа́л им в отве́т: заче́м и вы преступа́ете за́поведь Бо́жию ра́ди преда́ния ва́шего?

Бо сказаў44 Бог: «Шануй бацьку і маці», і: «Хто ліхасловіць бацьку ці маці, няхай кончыць смерцю».
 
И́бо Бог запове́дал: «почита́й отца́ и мать»; и: «злосло́вящий отца́ и́ли мать сме́ртью да умрёт».

А вы кажаце: «Калі хто скажа бацьку ці маці: «Дар Богу — тое, чым бы ты ад мяне пакарыстаўся»,
 
А вы говори́те: е́сли кто ска́жет отцу́ и́ли ма́тери: «дар Бо́гу то, чем бы ты от меня́ по́льзовался»,

той не абавязаны шанаваць свайго бацьку [ці сваю маці]»; і адмянілі вы Божае слова45 дзеля вашага падання.
 
тот мо́жет и не почти́ть отца́ своего́ и́ли мать свою́; таки́м о́бразом вы устрани́ли за́поведь Бо́жию преда́нием ва́шим.

Крывадушнікі! Добра прарочыў пра вас Ісаія, кажучы:
 
Лицеме́ры! хорошо́ проро́чествовал о вас Иса́ия, говоря́:

«Гэты народ шануе Мяне вуснамі, сэрца ж іх далёка адстаіць ад Мяне;
 
«приближа́ются ко Мне лю́ди сии́ уста́ми свои́ми, и чтут Меня́ языко́м, се́рдце же их далеко́ отстои́т от Меня́;

але дарэмна пакланяюцца Мне, навучаючы навукам — запаведзям чалавечым».
 
но тще́тно чтут Меня́, уча́ уче́ниям, за́поведям челове́ческим».

І Ён, паклікаўшы натоўп, казаў ім: Слухайце і разумейце:
 
И, призва́в наро́д, сказа́л им: слу́шайте и разуме́йте!

не тое, што ўваходзіць у вусны, апаганьвае чалавека; а што выходзіць з вуснаў, тое апаганьвае чалавека.
 
не то, что вхо́дит в уста́, оскверня́ет челове́ка, но то, что выхо́дит из уст, оскверня́ет челове́ка.

Тады, падышоўшы, [Яго] вучні кажуць Яму: Ці ведаеш, што фарысеі, пачуўшы гэтае слова, абурыліся?
 
Тогда́ ученики́ Его́, приступи́в, сказа́ли Ему́: зна́ешь ли, что фарисе́и, услы́шав сло́во сие́, соблазни́лись?

Ён жа сказаў у адказ: Кожная расліна, якую не пасадзіў Мой Бацька Нябесны, будзе выкаранена.
 
Он же сказа́л в отве́т: вся́кое расте́ние, кото́рое не Оте́ц Мой Небе́сный насади́л, искорени́тся;

Пакіньце іх; яны — сляпыя павадыры [сляпых]; а калі сляпы вядзе сляпога, абодва ўпадуць ў яму.
 
оста́вьте их: они́ — слепы́е вожди́ слепы́х; а е́сли слепо́й ведёт слепо́го, то о́ба упаду́т в я́му.

Пётр жа сказаў Яму ў адказ: Растлумач нам [гэтую] прыпавесць.
 
Пётр же, отвеча́я, сказа́л Ему́: изъясни́ нам при́тчу сию́.

А Ён46 сказаў: Няўжо і вы яшчэ не разумееце?
 
Иису́с сказа́л: неуже́ли и вы ещё не разуме́ете?

Хіба [яшчэ не] разумееце, што ўсё, што ўваходзіць у вусны, праходзіць у жывот і выкідваецца ў адыходнае месца?
 
ещё ли не понима́ете, что всё, входя́щее в уста́, прохо́дит в чре́во и изверга́ется вон?

А што з вуснаў выходзіць — з сэрца выходзіць, і тое апаганьвае чалавека.
 
а исходя́щее из уст — из се́рдца исхо́дит — сие́ оскверня́ет челове́ка,

Бо з сэрца выходзяць ліхія намеры, забойствы, чужаложства, крадзеж, ілжэсведчанні, блюзнерствы:
 
и́бо из се́рдца исхо́дят злы́е по́мыслы, уби́йства, прелюбодея́ния, любодея́ния, кра́жи, лжесвиде́тельства, хуле́ния —

гэта апаганьвае чалавека, а есці нямытымі рукамі — не апаганьвае чалавека.
 
э́то оскверня́ет челове́ка; а есть неумы́тыми рука́ми — не оскверня́ет челове́ка.

І, выйшаўшы адтуль, Ісус адышоў у землі Тырскія і Сідонскія.
 
И, вы́йдя отту́да, Иису́с удали́лся в стра́ны Ти́рские и Сидо́нские.

І вось, жанчына — хананеянка, выйшаўшы з тых ваколіц, крычала [Яму], кажучы: Злітуйся нада мною, Госпадзе, Сыне Давідаў! Маю дачку цяжка мучыць дэман.
 
И вот, же́нщина Хананея́нка, вы́йдя из тех мест, крича́ла Ему́: поми́луй меня́, Го́споди, сын Дави́дов, дочь моя́ жесто́ко бесну́ется.

Ён жа не адказаў ёй ні слова. І Яго вучні, падышоўшы, прасілі Яго, кажучы: Адпусці яе, бо ідзе і крычыць за намі.
 
Но Он не отвеча́л ей ни сло́ва. И ученики́ Его́, приступи́в, проси́ли Его́: отпусти́ её, потому́ что кричи́т за на́ми.

Ён жа сказаў у адказ: Я пасланы толькі да загінулых авечак дома Ізраілевага.
 
Он же сказа́л в отве́т: Я по́слан то́лько к поги́бшим о́вцам до́ма Изра́илева.

А яна, падышоўшы, упала перад Ім, кажучы: Госпадзе! дапамажы мне!
 
А она́, подойдя́, кла́нялась Ему́ и говори́ла: Го́споди! помоги́ мне.

Ён жа сказаў у адказ: Нядобра ўзяць хлеб у дзяцей і кінуць шчанятам.
 
Он же сказа́л в отве́т: нехорошо́ взять хлеб у дете́й и бро́сить псам.

А яна сказала: Так, Госпадзе! Але і шчаняты ядуць крошкі, што падаюць са стала іх гаспадароў.
 
Она́ сказа́ла: так, Го́споди! но и псы едя́т кро́хи, кото́рые па́дают со стола́ госпо́д их.

Тады ў адказ Ісус сказаў ёй: О жанчына, вялікая твая вера! Няхай будзе табе, як ты хочаш. — І з тае гадзіны выздаравела яе дачка.
 
Тогда́ Иису́с сказа́л ей в отве́т: о, же́нщина! велика́ ве́ра твоя́; да бу́дет тебе́ по жела́нию твоему́. И исцели́лась дочь её в тот час.

І Ісус, адышоўшы адтуль, прыйшоў да Галілейскага мора; і, узышоўшы на гару, сеў там.
 
Перейдя́ отту́да, пришёл Иису́с к мо́рю Галиле́йскому и, взойдя́ на го́ру, сел там.

І падышлі да Яго вялікія натоўпы, ведучы з сабою кульгавых, сляпых, калек, нямых і многіх іншых і клалі іх да Яго47 ног, і Ён вылечыў іх;
 
И приступи́ло к Нему́ мно́жество наро́да, име́я с собо́ю хромы́х, слепы́х, немы́х, уве́чных и ины́х мно́гих, и пове́ргли их к нога́м Иису́совым; и Он исцели́л их;

так што натоўп дзівіўся, бачачы, што нямыя гавораць, калекі — здаровыя, кульгавыя ходзяць і сляпыя бачаць; і яны славілі Бога Ізраілевага.
 
так что наро́д диви́лся, ви́дя немы́х говоря́щими, уве́чных здоро́выми, хромы́х ходя́щими и слепы́х ви́дящими; и прославля́л Бо́га Изра́илева.

А Ісус, паклікаўшы Сваіх вучняў, казаў: Шкада Мне гэты натоўп, бо ўжо тры дні застаецца пры Мне, і не мае што есці; і адпусціць іх галодных не хачу, каб яны не саслабелі ў дарозе.
 
Иису́с же, призва́в ученико́в Свои́х, сказа́л им: жаль Мне наро́да, что уже́ три дня нахо́дятся при Мне, и не́чего им есть; отпусти́ть же их нее́вшими не хочу́, что́бы не ослабе́ли в доро́ге.

І [Яго] вучні кажуць Яму: Адкуль нам узяць у пустэльні гэтулькі хлябоў, каб накарміць такі натоўп?
 
И говоря́т Ему́ ученики́ Его́: отку́да нам взять в пусты́не сто́лько хле́бов, что́бы накорми́ть сто́лько наро́да?

А Ісус пытаецца ў іх: Колькі ў вас хлябоў? — Яны ж сказалі: Сем і некалькі рыбінак.
 
Говори́т им Иису́с: ско́лько у вас хле́бов? Они́ же сказа́ли: семь, и немно́го ры́бок.

І загадаў натоўпу ўзлегчы на зямлю;
 
Тогда́ веле́л наро́ду возле́чь на зе́млю.

узяў сем хлябоў і рыбы, і, узнёсшы падзяку, паламаў і даў [Сваім] вучням, а вучні — натоўпам.
 
И, взяв семь хле́бов и ры́бы, возда́л благодаре́ние, преломи́л и дал ученика́м Свои́м, а ученики́ — наро́ду.

І ўсе елі і наеліся; і пазасталых кавалкаў назбіралі сем поўных кашоў.
 
И е́ли все, и насы́тились; и набра́ли оста́вшихся куско́в семь корзи́н по́лных,

А тых, што елі, было чатыры тысячы мужчын, акрамя жанчын і дзяцей.
 
а е́вших бы́ло четы́ре ты́сячи челове́к, кро́ме же́нщин и дете́й.

І, адпусціўшы натоўпы, Ён увайшоў у лодку і прыбыў у межы Магадана48.
 
И, отпусти́в наро́д, Он вошёл в ло́дку и при́был в преде́лы Магдали́нские.

Примечания:

 
Пераклад Анатоля Клышкi
4 44: У некат. рукап.: запаведаў, кажучы.
6 45: У некат. рукап.: Божую запаведзь.
16 46: У некат. рукап.: Ісус.
30 47: У некат. рукап. Ісусавых.
39 48: У некат. рукап.: у межы Магдаліна.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.