Матфея 27 глава

Евангелле паводле Матфея
Пераклад Анатоля Клышкi → Синода́льный перево́д

 
 

А калі настала раніца, усе першасвятары і старэйшыны народу зрабілі нараду супроць Ісуса, каб аддаць Яго на смерць;
 
Когда́ же наста́ло у́тро, все первосвяще́нники и старе́йшины наро́да име́ли совеща́ние об Иису́се, что́бы преда́ть Его́ сме́рти;

і, звязаўшы Яго, адвялі і перадалі [Понцію] Пілату, намесніку.
 
и, связа́в Его́, отвели́ и преда́ли Его́ По́нтию Пила́ту, прави́телю.

Тады Іуда, што Яго выдаў, убачыўшы, што Яго засудзілі, пакаяўся і вярнуў трыццаць срэбранікаў першасвятарам і старэйшынам,
 
Тогда́ Иу́да, преда́вший Его́, уви́дев, что Он осуждён, и, раска́явшись, возврати́л три́дцать сре́бреников первосвяще́нникам и старе́йшинам,

кажучы: Саграшыў я, выдаўшы нявінную кроў. — А яны сказалі: Што нам да таго? Глядзі сам.
 
говоря́: согреши́л я, преда́в кровь неви́нную. Они́ же сказа́ли ему́: что нам до того́? смотри́ сам.

І ён, кінуўшы срэбранікі ў храме, адышоў; і, пайшоўшы, павесіўся.
 
И, бро́сив сре́бреники в хра́ме, он вы́шел, пошёл и удави́лся.

А першасвятары, узяўшы срэбранікі, сказалі: Іх не дазваляецца класці ў храмавую скарбніцу, бо гэта цана крыві.
 
Первосвяще́нники, взяв сре́бреники, сказа́ли: непозволи́тельно положи́ть их в сокро́вищницу церко́вную, потому́ что э́то цена́ кро́ви.

І, зрабіўшы нараду, яны купілі за іх поле ганчара пахавання чужаземцаў.
 
Сде́лав же совеща́ние, купи́ли на них зе́млю горше́чника, для погребе́ния стра́нников;

Таму тое поле завецца Полем Крыві па сённяшні дня.
 
посему́ и называ́ется земля́ та «землёю кро́ви» до сего́ дня.

Тады спраўдзілася сказанае праз прарока Іерамію, які кажа: «І ўзялі трыццаць срэбранікаў, цану Ацэненага, Якога ацанілі сыны Ізраілевы,
 
Тогда́ сбыло́сь рече́нное че́рез проро́ка Иереми́ю, кото́рый говори́т: «и взя́ли три́дцать сре́бреников, це́ну Оценённого, Кото́рого оцени́ли сыны́ Изра́иля,

і далі іх за ганчарова поле, як загадаў мне Госпад».
 
и да́ли их за зе́млю горше́чника, как сказа́л мне Госпо́дь».

Ісус жа стаў перад намеснікам; і намеснік спытаўся ў Яго, кажучы: «Ці Ты Іудзейскі Цар?» — Ісус жа сказаў [яму]: Ты праўду кажаш.
 
Иису́с же стал пе́ред прави́телем. И спроси́л Его́ прави́тель: Ты Царь Иуде́йский? Иису́с сказа́л ему́: ты говори́шь.

І, калі першасвятары і старэйшыны абвінавачвалі Яго, Ён нічога не адказваў.
 
И когда́ обвиня́ли Его́ первосвяще́нники и старе́йшины, Он ничего́ не отвеча́л.

Тады Пілат кажа Яму: Ці Ты не чуеш, колькі сведчанняў супроць Цябе?
 
Тогда́ говори́т Ему́ Пила́т: не слы́шишь, ско́лько свиде́тельствуют про́тив Тебя́?

І Ён не адказваў ні на адно слова, так што намеснік надта здзіўляўся.
 
И не отвеча́л ему́ ни на одно́ сло́во, так что прави́тель весьма́ диви́лся.

А на свята намеснік меў звычай адпускаць натоўпу аднаго вязня, якога яны хацелі.
 
На пра́здник же Па́схи прави́тель име́л обы́чай отпуска́ть наро́ду одного́ у́зника, кото́рого хоте́ли.

І быў ў іх тады вядомы вязень, якога звалі [Ісус] Варава.
 
Был тогда́ у них изве́стный у́зник, называ́емый Вара́вва;

Дык калі яны сабраліся, Пілат сказаў ім: Каго хочаце, каб я адпусціў вам: [Ісуса] Вараву ці Ісуса, Якога завуць Хрыстом?
 
ита́к, когда́ собра́лись они́, сказа́л им Пила́т: кого́ хоти́те, что́бы я отпусти́л вам: Вара́вву, и́ли Иису́са, называ́емого Христо́м?

Бо ён ведаў, што праз зайздрасць выдалі Яго.
 
и́бо знал, что преда́ли Его́ из за́висти.

Калі ж ён сядзеў на судзейскім крэсле, яго жонка паслала да яго сказаць: Нічога не рабі Таму Праведніку; бо я сёння ў сне шмат нацярпелася з-за Яго.
 
Ме́жду те́м, как сиде́л он на суде́йском ме́сте, жена́ его́ посла́ла ему́ сказа́ть: не де́лай ничего́ Пра́веднику Тому́, потому́ что я ны́не во сне мно́го пострада́ла за Него́.

Але першасвятары і старэйшыны падбілі натоўпы, каб прасіць Вараву, а Ісуса загубіць.
 
Но первосвяще́нники и старе́йшины возбуди́ли наро́д проси́ть Вара́вву, а Иису́са погуби́ть.

І намеснік сказаў у адказ: Каго з двух хочаце, каб я адпусціў вам? — І яны сказалі: Вараву.
 
Тогда́ прави́тель спроси́л их: кого́ из двух хоти́те, что́бы я отпусти́л вам? Они́ сказа́ли: Вара́вву.

Пілат кажа ім: Дык што мне зрабіць з Ісусам, Якога завуць Хрыстом? — Яны ўсе кажуць [яму]: Няхай будзе ўкрыжаваны!
 
Пила́т говори́т им: что же я сде́лаю Иису́су, называ́емому Христо́м? Говоря́т ему́ все: да бу́дет распя́т.

А ён82 сказаў: Што ж благое зрабіў Ён? — Ды яны яшчэ мацней крычалі і казалі: Няхай будзе ўкрыжаваны!
 
Прави́тель сказа́л: како́е же зло сде́лал Он? Но они́ ещё сильне́е крича́ли: да бу́дет распя́т.

І Пілат, убачыўшы, што нічога не дапамагае, а ўсчынаецца большае замяшанне, узяўшы вады, умыў рукі перад натоўпам, кажучы: Не вінаваты я ў крыві Гэтага [Праведніка]; глядзіце вы.
 
Пила́т, ви́дя, что ничто́ не помога́ет, но смяте́ние увели́чивается, взял воды́ и умы́л ру́ки пе́ред наро́дом, и сказа́л: невино́вен я в кро́ви Пра́ведника Сего́; смотри́те вы.

І ўвесь народ сказаў у адказ: Яго кроў на нас і на нашых дзецях!
 
И, отвеча́я, весь наро́д сказа́л: кровь Его́ на нас и на де́тях на́ших.

Тады ён адпусціў ім Вараву; а Ісуса, збічаваўшы, выдаў, каб укрыжавалі.
 
Тогда́ отпусти́л им Вара́вву, а Иису́са, бив, преда́л на распя́тие.

Тады намеснікавы воіны, забраўшы Ісуса ў прэторыю, сабралі на Яго ўсю кагорту.
 
Тогда́ во́ины прави́теля, взяв Иису́са в прето́рию, собра́ли на Него́ весь полк

І, раздзеўшы Яго, яны надзелі на Яго пурпуровы плашч,
 
и, разде́в Его́, наде́ли на Него́ багряни́цу;

і, звіўшы вянок з калючак, усклалі Яму на галаву і далі палку ў правую руку; і, кленчачы перад Ім, глуміліся з Яго, кажучы: Радуйся, Цар Іудзейскі!
 
и, спле́тши вене́ц из тёрна, возложи́ли Ему́ на го́лову и да́ли Ему́ в пра́вую ру́ку трость; и, становя́сь пред Ним на коле́ни, насмеха́лись над Ним, говоря́: ра́дуйся, Царь Иуде́йский!

І, напляваўшы на Яго, узялі палку і білі Яго па галаве.
 
и плева́ли на Него́ и, взяв трость, би́ли Его́ по голове́.

І калі наглуміліся з Яго, яны знялі з Яго плашч і апранулі Яго ў Яго адзенне і павялі на ўкрыжаванне.
 
И когда́ насмея́лись над Ним, сня́ли с Него́ багряни́цу, и оде́ли Его́ в оде́жды Его́, и повели́ Его́ на распя́тие.

Выходзячы ж, яны сустрэлі аднаго кірэнца, імем Сіман; гэтага і прымусілі ўзяць Яго крыж.
 
Выходя́, они́ встре́тили одного́ Киринея́нина, по и́мени Си́мона; сего́ заста́вили нести́ крест Его́.

І, прыйшоўшы на месца, званае Галгофа, што значыць «месца чэрапа»,
 
И, придя́ на ме́сто, называ́емое Голго́фа, что зна́чит: «Ло́бное ме́сто»,

далі Яму піць віна, змяшанага з жоўцю; і, пакаштаваўшы, Ён не захацеў яго піць.
 
да́ли Ему́ пить у́ксуса, сме́шанного с же́лчью; и, отве́дав, не хоте́л пить.

Тыя ж, што ўкрыжавалі Яго, падзялілі Яго адзенне, кідаючы жэрабя;
 
Распя́вшие же Его́ дели́ли оде́жды его́, броса́я жре́бий;

і, седзячы, вартавалі Яго там.
 
и, си́дя, стерегли́ Его́ там;

І змясцілі над Яго галавою надпіс Яго віны: Гэта Ісус, Цар Іудзейскі.
 
и поста́вили над голово́ю Его́ на́дпись, означа́ющую вину́ Его́: «Сей есть Иису́с, Царь Иуде́йский».

Тады ўкрыжавалі з Ім двух разбойнікаў: аднаго праваруч і аднаго леваруч.
 
Тогда́ распя́ты с Ним два разбо́йника: оди́н по пра́вую сто́рону, а друго́й по ле́вую.

А тыя, што міма праходзілі, ганьбілі Яго, ківаючы сваімі галовамі
 
Проходя́щие же злосло́вили Его́, кива́я голова́ми свои́ми

і кажучы: Ты, што руйнуеш храм і за тры дні будуеш, уратуй Самога Сябе, калі ты Сын Божы, [і] зыдзі з крыжа!
 
и говоря́: Разруша́ющий храм и в три дня Созида́ющий! спаси́ Себя́ Са́мого; е́сли Ты Сын Бо́жий, сойди́ с креста́.

Падобна і першасвятары з кніжнікамі, старэйшынамі [і фарысеямі,] насміхаючыся, казалі:
 
Подо́бно и первосвяще́нники с кни́жниками и старе́йшинами и фарисе́ями, насмеха́ясь, говори́ли:

Іншых ратаваў — Сябе Самога не можа ўратаваць. [Калі] Ён Цар Ізраілеў, няхай цяпер зыдзе з крыжа, і мы ўверуем у Яго.
 
други́х спаса́л, а Себя́ Самого́ не мо́жет спасти́; е́сли Он Царь Изра́илев, пусть тепе́рь сойдёт с креста́, и уве́руем в Него́;

Спадзяваўся на Бога: няхай Ён цяпер выбавіць [Яго], калі Ён Яму даспадобы. Бо Ён сказаў: «Я — Сын Божы».
 
упова́л на Бо́га; пусть тепе́рь изба́вит Его́, е́сли Он уго́ден Ему́. И́бо Он сказа́л: «Я Бо́жий Сын».

Таксама і разбойнікі, укрыжаваныя з Ім, зневажалі Яго.
 
Та́кже и разбо́йники, распя́тые с Ним, поноси́ли Его́.

Ад шостай жа гадзіны зрабілася цемра на ўсёй зямлі — да дзевятай гадзіны.
 
От шесто́го же ча́са тьма была́ по всей земле́ до ча́са девя́того;

А каля дзевятай гадзіны Ісус ускрыкнуў моцным голасам, кажучы: Элі, Элі, лема савахвані? — гэта значыць: «Божа Мой, Божа Мой, чаму Ты Мяне пакінуў?»83
 
а о́коло девя́того ча́са возопи́л Иису́с гро́мким го́лосом: И́ли, И́ли! ла́ма савахфани́? то́ есть: «Бо́же Мой, Бо́же Мой! — для чего́ Ты Меня́ оста́вил?»

І некаторыя з тых, што стаялі там, пачуўшы, казалі: Ён кліча Ілію.
 
Не́которые из стоя́вших там, слы́ша э́то, говори́ли: Илию́ зовёт Он.

І адразу адзін з іх пабег, і, узяўшы губку, намачыў яе ў воцаце і, надзеўшы на палку, даваў Яму піць.
 
И то́тчас побежа́л оди́н из них, взял гу́бку, напо́лнил у́ксусом и, наложи́в на трость, дава́л Ему́ пить;

А астатнія казалі: Пачакай, паглядзім, ці прыйдзе Ілія ратаваць Яго.
 
а други́е говори́ли: посто́й, посмо́трим, придёт ли Илия́ спасти́ Его́.

Ісус жа, зноў ўскрыкнуўшы моцным голасам, выпусціў дух.
 
Иису́с же, опя́ть возопи́в гро́мким го́лосом, испусти́л дух.

І вось, заслона храма разадралася зверху да нізу напалам, і зямля задрыжала, і раскалоліся скалы.
 
И вот, заве́са в хра́ме раздра́лась на́двое, све́рху до́низу; и земля́ потрясла́сь; и ка́мни рассе́лись;

І магільні расчыніліся, і шмат цел спачылых святых былі ўваскрэшаны,
 
и гробы́ отве́рзлись; и мно́гие тела́ усо́пших святы́х воскре́сли

і, выйшаўшы з магільняў пасля Яго ўваскрэсення, яны ўвайшлі ў святы горад і з’явіліся многім.
 
и, вы́йдя из гробо́в по воскресе́нии Его́, вошли́ во свято́й град и яви́лись мно́гим.

А сотнік і тыя, што з ім вартавалі Ісуса, убачыўшы землятрус і тое, што адбылося, вельмі спалохаліся, кажучы: Сапраўды Ён быў Сын Божы.
 
Со́тник же и те, кото́рые с ним стерегли́ Иису́са, ви́дя землетрясе́ние и всё бы́вшее, устраши́лись весьма́ и говори́ли: вои́стину Он был Сын Бо́жий.

Было ж там шмат жанчын, якія глядзелі здалёку, тыя, што ішлі ўслед за Ісусам з Галілеі, прыслугоўваючы Яму;
 
Там бы́ли та́кже и смотре́ли и́здали мно́гие же́нщины, кото́рые сле́довали за Иису́сом из Галиле́и, служа́ Ему́;

між іх была Марыя Магдаліна, Марыя, маці Іякава і Іосіфа84, і маці сыноў Зевядзеевых.
 
ме́жду ни́ми бы́ли Мари́я Магдали́на и Мари́я, мать Иа́кова и Ио́сии, и мать сынове́й Зеведе́евых.

Калі ж звечарэла, прыйшоў багаты чалавек з Арымафеі, імем Іосіф, які і сам быў Ісусавым вучнем;
 
Когда́ же наста́л ве́чер, пришёл бога́тый челове́к из Аримафе́и, и́менем Ио́сиф, кото́рый та́кже учи́лся у Иису́са;

ён, прыйшоўшы да Пілата, прасіў Ісусава цела. Тады Пілат загадаў аддаць [цела].
 
он, придя́ к Пила́ту, проси́л те́ла Иису́сова. Тогда́ Пила́т приказа́л отда́ть те́ло;

І, узяўшы цела, Іосіф абгарнуў яго чыстым кужэльным палатном,
 
и, взяв те́ло, Ио́сиф обви́л его́ чи́стою плащани́цею

і паклаў яго ў сваёй новай магільні, якую высек у скале; і, прываліўшы вялікі камень да ўваходу ў магільню, пайшоў.
 
и положи́л его́ в но́вом своём гро́бе, кото́рый вы́сек он в скале́; и, привали́в большо́й ка́мень к двери́ гро́ба, удали́лся.

І была там Марыя Магдаліна і другая Марыя, якія сядзелі насупроць магілы.
 
Была́ же там Мари́я Магдали́на и друга́я Мари́я, кото́рые сиде́ли про́тив гро́ба.

На другі ж дзень, што ідзе за днём Падрыхтавання85, сабраліся першасвятары і фарысеі да Пілата,
 
На друго́й день, кото́рый сле́дует за пя́тницею, собра́лись первосвяще́нники и фарисе́и к Пила́ту

кажучы: Гаспадару, мы ўспомнілі, што той ашуканец казаў яшчэ пры жыцці: «Пасля трох дзён уваскрэсну».
 
и говори́ли: господи́н! Мы вспо́мнили, что обма́нщик тот, ещё бу́дучи в живы́х, сказа́л: «по́сле трёх дней воскре́сну»;

Дык загадай ахоўваць магілу да трэцяга дня; каб Яго вучні, прыйшоўшы [ўночы], не ўкралі Яго і не сказалі народу: «Ён уваскрэшаны з мёртвых»; і будзе апошняе ашуканства горшае за першае.
 
ита́к, прикажи́ охраня́ть гроб до тре́тьего дня, что́бы ученики́ Его́, придя́ но́чью, не укра́ли Его́ и не сказа́ли наро́ду: «воскре́с из мёртвых»; и бу́дет после́дний обма́н ху́же пе́рвого.

Пілат сказаў ім: Маеце варту; ідзіце, ахоўвайце, як ведаеце.
 
Пила́т сказа́л им: име́ете стра́жу; пойди́те, охраня́йте, как зна́ете.

І яны пайшлі і пачалі ахоўваць магілу, прыклаўшы пячатку да каменя і паставіўшы варту.
 
Они́ пошли́ и поста́вили у гро́ба стра́жу, и приложи́ли к ка́мню печа́ть.

Примечания:

 
Пераклад Анатоля Клышкi
23 82: У некат. рукап.: намеснік.
46 83: Больш дакладна пераклад гучаў бы так: «Божа Мой, Божа Мой, чаму Ты ахвяраваў Мною?»
56 84: У некат. рукап.: Іасіі.
62 85: Дзень Падрыхтавання — пятніца.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.