Матфея 26 глава

Евангелле паводле Матфея
Пераклад Анатоля Клышкi → Синода́льный перево́д

 
 

І сталася: калі Ісус закончыў усе гэтыя словы, Ён сказаў Сваім вучням:
 
Когда́ Иису́с око́нчил все слова́ сии́, то сказа́л ученика́м Свои́м:

Вы ведаеце, што праз два дні Пасха, і Сын Чалавечы будзе выдадзены на ўкрыжаванне.
 
вы зна́ете, что че́рез два дня бу́дет Па́сха, и Сын Челове́ческий пре́дан бу́дет на распя́тие.

Тады першасвятары, [кніжнікі] і старэйшыны народа сабраліся ў двор першасвятара, званага Каіафа,
 
Тогда́ собра́лись первосвяще́нники и кни́жники и старе́йшины наро́да во двор первосвяще́нника, по и́мени Каиа́фы,

і змовіліся хітрасцю схапіць Ісуса і забіць.
 
и положи́ли в сове́те взять Иису́са хи́тростью и уби́ть;

Але казалі: Толькі не ў свята, каб не ўзнікла замяшанне ў народзе.
 
но говори́ли: то́лько не в пра́здник, что́бы не сде́лалось возмуще́ния в наро́де.

Калі ж Ісус быў у Віфаніі, у доме Сымона-пракажонага,
 
Когда́ же Иису́с был в Вифа́нии, в до́ме Си́мона прокажённого,

падышла да Яго жанчына з алебастравым флаконікам шматкаштоўнага міра і выліла Яму на галаву, калі Ён узлягаў.
 
приступи́ла к Нему́ же́нщина с алава́стровым сосу́дом ми́ра драгоце́нного и возлива́ла Ему́ возлежа́щему на го́лову.

А вучні, убачыўшы гэта, абурыліся, кажучы: «Навошта гэтая трата?
 
Уви́дев э́то, ученики́ Его́ вознегодова́ли и говори́ли: к чему́ така́я тра́та?

Бо можна было б гэта [міра] дорага прадаць і даць убогім.
 
И́бо мо́жно бы́ло бы прода́ть э́то ми́ро за большу́ю це́ну и дать ни́щим.

Але Ісус, даведаўшыся, сказаў ім: Навошта робіце прыкрасць жанчыне? Добры ж учынак яна зрабіла для Мяне;
 
Но Иису́с, уразуме́в сие́, сказа́л им: что смуща́ете же́нщину? она́ до́брое де́ло сде́лала для Меня́:

бо ўбогіх вы заўсёды маеце з сабою; а Мяне не заўсёды маеце;
 
и́бо ни́щих всегда́ име́ете с собо́ю, а Меня́ не всегда́ име́ете;

бо, выліўшы гэтае міра на Маё цела, яна падрыхтавала Мяне да пахавання.
 
возли́в ми́ро сие́ на те́ло Моё, она́ пригото́вила Меня́ к погребе́нию;

Сапраўды кажу вам: дзе ні будзе прапаведана гэтае Дабравесце на цэлым свеце, будзе сказана і пра тое, што зрабіла яна, на ўспамін пра яе.
 
и́стинно говорю́ вам: где ни бу́дет пропове́дано Ева́нгелие сие́ в це́лом ми́ре, ска́зано бу́дет в па́мять её и о том, что она́ сде́лала.

Тады адзін з дванаццаці, якога звалі Іуда Іскарыёт, пайшоўшы да першасвятароў,
 
Тогда́ оди́н из двена́дцати, называ́емый Иу́да Искарио́т, пошёл к первосвяще́нникам

сказаў: Што вы хочаце даць мне, і я вам выдам Яго? — І яны вызначылі яму трыццаць срэбранікаў80.
 
и сказа́л: что вы дади́те мне, и я вам преда́м Его́? Они́ предложи́ли ему́ три́дцать сре́бреников;

І з таго часу ён шукаў зручнага моманту, каб выдаць Яго.
 
и с того́ вре́мени он иска́л удо́бного слу́чая преда́ть Его́.

А ў першы [дзень] Праснакоў вучні падышлі да Ісуса, кажучы [Яму]: Дзе Ты хочаш, каб мы падрыхтавалі Табе спажыць пасху?
 
В пе́рвый же день опре́сночный приступи́ли ученики́ к Иису́су и сказа́ли Ему́: где вели́шь нам пригото́вить Тебе́ па́сху?

Ён жа сказаў: Ідзіце ў горад да такога і такога і скажыце яму: «Настаўнік кажа: «Мой час блізкі; Я з Маімі вучнямі спраўлю пасху ў цябе».
 
Он сказа́л: пойди́те в го́род к тако́му-то и скажи́те ему́: «Учи́тель говори́т: вре́мя Моё бли́зко; у тебя́ совершу́ па́сху с ученика́ми Мои́ми».

І вучні зрабілі, як загадаў ім Ісус, і прыгатавалі пасху.
 
Ученики́ сде́лали, как повеле́л им Иису́с, и пригото́вили па́сху.

Калі ж звечарэла, Ён узлёг з дванаццаццю.
 
Когда́ же наста́л ве́чер, Он возлёг с двена́дцатью ученика́ми;

І калі яны елі, Ён сказаў: Сапраўды кажу вам, што адзін з вас выдасць Мяне.
 
и когда́ они́ е́ли, сказа́л: и́стинно говорю́ вам, что оди́н из вас преда́ст Меня́.

І яны, моцна засмуціліся, кожны з іх пачаў казаць Яму: Не я ж, Госпадзе?
 
Они́ весьма́ опеча́лились и на́чали говори́ть Ему́, ка́ждый из них: не я́ ли, Го́споди?

А Ён сказаў у адказ: Той, хто апусціў са Мною руку ў місу, гэты выдасць Мяне.
 
Он же сказа́л в отве́т: опусти́вший со Мно́ю ру́ку в блю́до, э́тот преда́ст Меня́;

Сын Чалавечы адыходзіць, як напісана пра Яго, ды бяда таму чалавеку, праз якога Сын Чалавечы выдаецца; добра было б таму чалавеку, калі б ён не нарадзіўся.
 
впро́чем, Сын Челове́ческий идёт, как пи́сано о Нём, но го́ре тому́ челове́ку, кото́рым Сын Челове́ческий предаётся: лу́чше бы́ло бы э́тому челове́ку не роди́ться.

У адказ жа Іуда, што выдаваў Яго, сказаў: Ці не я, Равві? — Ён кажа яму: Ты сам гэта сказаў.
 
При сём и Иу́да, предаю́щий Его́, сказа́л: не я́ ли, Ра́вви? Иису́с говори́т ему́: ты сказа́л.

А калі яны елі, Ісус, узяўшы хлеб і дабраславіўшы, паламаў яго і, даўшы вучням, сказаў: Вазьміце, ешце, гэта Маё цела.
 
И когда́ они́ е́ли, Иису́с взял хлеб и, благослови́в, преломи́л и, раздава́я ученика́м, сказа́л: прии́мите, яди́те: сие́ есть Те́ло Моё.

І, узяўшы чашу і ўзнёсшы падзяку, падаў ім, кажучы: Піце з яе ўсе;
 
И, взяв ча́шу и благодари́в, пода́л им и сказа́л: пе́йте из неё все,

бо гэта Мая Кроў [Новага] Запавету, што за многіх праліваецца дзеля даравання грахоў.
 
и́бо сие́ есть Кровь Моя́ Но́вого Заве́та, за мно́гих излива́емая во оставле́ние грехо́в.

Але кажу вам, што з гэтага часу не буду піць ад гэтага плоду вінаграднай лазы да таго дня, калі буду піць новае віно з вамі ў Царстве Майго Бацькі.
 
Ска́зываю же вам, что отны́не не бу́ду пить от плода́ сего́ виногра́дного до того́ дня, когда́ бу́ду пить с ва́ми но́вое вино́ в Ца́рстве Отца́ Моего́.

І, праспяваўшы гімн81, яны пайшлі на Аліўную гару.
 
И, воспе́в, пошли́ на го́ру Елео́нскую.

Тады Ісус кажа ім: Усе вы зняверыцеся ўва Мне ў гэтую ноч, бо напісана: «Удару пастыра, і рассыплюцца авечкі чарады».
 
Тогда́ говори́т им Иису́с: все вы соблазни́тесь о Мне в э́ту ночь, и́бо напи́сано: «поражу́ па́стыря, и рассе́ются о́вцы ста́да»;

Але пасля таго, як буду Я ўваскрэшаны, Я апярэджу вас у Галілеі.
 
по воскресе́нии же Моём предварю́ вас в Галиле́е.

У адказ жа Пётр сказаў Яму: Калі і ўсе зняверацца ў Табе, я ніколі не зняверуся.
 
Пётр сказа́л Ему́ в отве́т: е́сли и все соблазня́тся о Тебе́, я никогда́ не соблазню́сь.

Ісус сказаў яму: Сапраўды кажу табе, што ў гэтую ноч, перш чым праспявае певень, ты тройчы адрачэшся ад Мяне.
 
Иису́с сказа́л ему́: и́стинно говорю́ тебе́, что в э́ту ночь, пре́жде не́жели пропоёт пету́х, три́жды отречёшься от Меня́.

Кажа Яму Пётр: Нават калі мне трэба будзе памерці з Табою, не адракуся ад Цябе. — Падобна і ўсе вучні сказалі.
 
Говори́т Ему́ Пётр: хотя́ бы надлежа́ло мне и умере́ть с Тобо́ю, не отреку́сь от Тебя́. Подо́бное говори́ли и все ученики́.

Тады Ісус прыходзіць з імі на месца, званае Гефсіманіяй, і кажа вучням: Пасядзіце тут, пакуль Я пайду і там памалюся.
 
Пото́м прихо́дит с ни́ми Иису́с на ме́сто, называ́емое Гефсима́ния, и говори́т ученика́м: посиди́те тут, пока́ Я пойду́, помолю́сь там.

І, узяўшы Пятра і двух сыноў Зевядзеевых, пачаў смуткаваць і тужыць.
 
И, взяв с Собо́ю Петра́ и обо́их сынове́й Зеведе́евых, на́чал скорбе́ть и тоскова́ть.

Тады Ён кажа ім: Смуткуе Мая душа да смерці, застаньцеся тут са Мною і не спіце.
 
Тогда́ говори́т им Иису́с: душа́ Моя́ скорби́т смерте́льно; побу́дьте здесь и бо́дрствуйте со Мно́ю.

І, прайшоўшы трошкі далей, упаў Сваім тварам, молячыся і кажучы: Татухна Мой, калі можна, няхай абміне Мяне гэтая чаша; але не як Я хачу, а як Ты.
 
И, отойдя́ немно́го, пал на лицо́ Своё, моли́лся и говори́л: О́тче Мой! е́сли возмо́жно, да мину́ет Меня́ ча́ша сия́; впро́чем, не как Я хочу́, но как Ты.

І Ён прыходзіць да вучняў і знаходзіць, што яны спяць, і кажа Пятру: Вы так не змаглі адной гадзіны патрываць са Мною, каб не спаць.
 
И прихо́дит к ученика́м и нахо́дит их спя́щими, и говори́т Петру́: так ли не могли́ вы оди́н час бо́дрствовать со Мно́ю?

Не спіце і маліцеся, каб не ўвайсці ў спакусу. Дух дзейны, а цела нядужае.
 
бо́дрствуйте и моли́тесь, что́бы не впасть в искуше́ние: дух бодр, плоть же не́мощна.

Зноў, адышоўшыся другі раз, памаліўся, кажучы: Татухна Мой, калі не можа абмінуць [Мяне] гэтая [чаша], каб Мне не піць яе, няхай здзейсніцца Твая воля.
 
Ещё, отойдя́ в друго́й раз, моли́лся, говоря́: О́тче Мой! е́сли не мо́жет ча́ша сия́ минова́ть Меня́, что́бы Мне не пить её, да бу́дет во́ля Твоя́.

І, прыйшоўшы, зноў знайшоў, што яны спяць: бо вочы іх ацяжэлі.
 
И, придя́, нахо́дит их опя́ть спя́щими, и́бо у них глаза́ отяжеле́ли.

І, пакінуўшы іх, Ён зноў адышоў і памаліўся трэці раз, зноў сказаўшы тое самае слова.
 
И, оста́вив их, отошёл опя́ть и помоли́лся в тре́тий раз, сказа́в то же сло́во.

Тады Ён прыходзіць да [Сваіх] вучняў і кажа ім: Вы ўсё яшчэ спіце і адпачываеце; вось наблізілася гадзіна, і Сын Чалавечы выдаецца ў рукі грэшнікаў.
 
Тогда́ прихо́дит к ученика́м Свои́м и говори́т им: вы всё ещё спи́те и почива́ете? вот, прибли́зился час, и Сын Челове́ческий предаётся в ру́ки гре́шников;

Уставайце, хадзем, вось наблізіўся той, хто Мяне выдае.
 
вста́ньте, пойдём: вот, прибли́зился предаю́щий Меня́.

І, калі Ён яшчэ гаварыў, вось, прыйшоў Іуда, адзін з дванаццаці, і з ім вялікі натоўп з мячамі і каламі ад першасвятароў і старэйшын народу.
 
И, когда́ ещё говори́л Он, вот, Иу́да, оди́н из двена́дцати, пришёл, и с ним мно́жество наро́да с меча́ми и ко́льями, от первосвяще́нников и старе́йшин наро́дных.

А той, хто выдаваў Яго, даў ім знак, кажучы: «Каго я пацалую, Ён і ёсць; схапіце Яго».
 
Предаю́щий же Его́ дал им знак, сказа́в: Кого́ я поцелу́ю, Тот и есть, возьми́те Его́.

І, адразу падышоўшы да Ісуса, сказаў: Радуйся, Равві, — і пацалаваў Яго.
 
И, то́тчас подойдя́ к Иису́су, сказа́л: ра́дуйся, Ра́вви! И поцелова́л Его́.

А Ісус сказаў яму: Дружа, чаго ты прыйшоў? — Тады яны падышоўшы, наклалі рукі на Ісуса і схапілі Яго.
 
Иису́с же сказа́л ему́: друг, для чего́ ты пришёл? Тогда́ подошли́ и возложи́ли ру́ки на Иису́са, и взя́ли Его́.

І вось, адзін з тых, што былі з Ісусам, працягнуўшы руку, выхапіў свой меч і, ударыўшы першасвятаровага раба, адсек яму вуха.
 
И вот, оди́н из бы́вших с Иису́сом, простёрши ру́ку, извлёк меч свой и, уда́рив раба́ первосвяще́нникова, отсёк ему́ у́хо.

Тады Ісус кажа яму: Вярні свой меч на яго месца; бо ўсе, хто возьме меч, ад мяча загінуць.
 
Тогда́ говори́т ему́ Иису́с: возврати́ меч твой в его́ ме́сто, и́бо все, взя́вшие меч, мечо́м поги́бнут;

Ці думаеш, што Я не магу ўпрасіць Майго Бацьку і Ён не выставіць Мне цяпер больш за дванаццаць легіёнаў Анёлаў?
 
и́ли ду́маешь, что Я не могу́ тепе́рь умоли́ть Отца́ Моего́, и Он предста́вит Мне бо́лее, не́жели двена́дцать легио́нов А́нгелов?

Дык як жа спраўдзяцца Пісанні, што так павінна адбыцца?
 
как же сбу́дутся Писа́ния, что так должно́ быть?

У тую гадзіну Ісус сказаў натоўпам: Як на разбойніка вы выйшлі з мячамі і каламі, каб ўзяць Мяне? Штодня Я сядзеў у храме [з вамі], навучаючы, і вы не схапілі Мяне.
 
В тот час сказа́л Иису́с наро́ду: как бу́дто на разбо́йника вы́шли вы с меча́ми и ко́льями взять Меня́; ка́ждый день с ва́ми сиде́л Я, уча́ в хра́ме, и вы не бра́ли Меня́.

Гэта ж ўсё адбылося, каб спраўдзіліся Пісанні прарокаў. Тады ўсе вучні, пакінуўшы Яго, уцяклі.
 
Сие́ же всё бы́ло, да сбу́дутся писа́ния проро́ков. Тогда́ все ученики́, оста́вив Его́, бежа́ли.

А тыя, што схапілі Ісуса, адвялі Яго да Каіафы, першасвятара, дзе сабраліся кніжнікі і старэйшыны.
 
А взя́вшие Иису́са отвели́ Его́ к Каиа́фе первосвяще́ннику, куда́ собра́лись кни́жники и старе́йшины.

Пётр жа здалёку ішоў услед за Ім да першасвятаровага двара; і, увайшоўшы ўсярэдзіну, сеў са служкамі, каб бачыць канец.
 
Пётр же сле́довал за Ним и́здали, до двора́ первосвяще́нникова; и, войдя́ внутрь, сел со служи́телями, что́бы ви́деть коне́ц.

А першасвятары [і, старэйшыны] і ўвесь сінедрыён шукалі лжэсведчання супроць Ісуса, каб аддаць Яго на смерць.
 
Первосвяще́нники и старе́йшины и весь синедрио́н иска́ли лжесвиде́тельства про́тив Иису́са, что́бы преда́ть Его́ сме́рти,

І не знайшлі, хоць падыходзіла шмат ілжэсведкаў. А ўрэшце два [лжэсведкі], падышоўшы,
 
и не находи́ли; и, хотя́ мно́го лжесвиде́телей приходи́ло, не нашли́. Но наконе́ц пришли́ два лжесвиде́теля

сказалі: Гэты чалавек казаў: «Я магу зруйнаваць храм Божы і за тры дні пабудаваць [яго]».
 
и сказа́ли: Он говори́л: «могу́ разру́шить храм Бо́жий и в три дня созда́ть его́».

І першасвятар, устаўшы, сказаў Яму: Нічога не адказваеш на тое, што яны сведчаць супроць Цябе?
 
И, встав, первосвяще́нник сказа́л Ему́: что же ничего́ не отвеча́ешь? что они́ про́тив Тебя́ свиде́тельствуют?

Ісус жа маўчаў. І першасвятар сказаў Яму: Заклінаю Цябе Жывым Богам, каб ты сказаў нам, ці Ты Хрыстос, Сын Божы?
 
Иису́с молча́л. И первосвяще́нник сказа́л Ему́: заклина́ю Тебя́ Бо́гом живы́м, скажи́ нам, Ты ли Христо́с, Сын Бо́жий?

Ісус кажа яму: Ты сказаў праўду. Акрамя таго кажу вам: з гэтага часу вы ўбачыце Сына Чалавечага, што сядзіць праваруч сілы Божай і прыходзіць на нябесных воблаках.
 
Иису́с говори́т ему́: ты сказа́л; да́же ска́зываю вам: отны́не узри́те Сы́на Челове́ческого, сидя́щего одесну́ю си́лы и гряду́щего на облака́х небе́сных.

Тады першасвятар разадраў сваю вопратку, кажучы: Ён зняважыў Бога! Якая яшчэ патрэба ў сведках? Вось, цяпер вы чулі богазнявагу!
 
Тогда́ первосвяще́нник разодра́л оде́жды свои́ и сказа́л: Он богоху́льствует! на что ещё нам свиде́телей? вот, тепе́рь вы слы́шали богоху́льство Его́!

Як вам здаецца? — Яны ж сказалі ў адказ: Ён заслугоўвае смерці.
 
как вам ка́жется? Они́ же сказа́ли в отве́т: пови́нен сме́рти.

Тады наплявалі Яму ў твар і таўклі Яго кулакамі; а іншыя білі па шчоках,
 
Тогда́ плева́ли Ему́ в лицо́ и зауша́ли Его́; други́е же ударя́ли Его́ по лани́там

кажучы: Прароч нам, Хрысце, хто ўдарыў Цябе?»
 
и говори́ли: прореки́ нам, Христо́с, кто уда́рил Тебя́?

А Пётр сядзеў звонку, на двары, і падышла да яго адна служанка і сказала: І ты быў з Ісусам Галілеянінам.
 
Пётр же сиде́л вне на дворе́. И подошла́ к нему́ одна́ служа́нка и сказа́ла: и ты был с Иису́сом Галиле́янином.

Але ён адрокся перад усімі, сказаўшы: Не ведаю, пра што ты кажаш.
 
Но он отрёкся пе́ред все́ми, сказа́в: не зна́ю, что ты говори́шь.

А калі ён выйшаў да брамы, убачыла яго іншая і кажа тым, што былі там: [І] гэты быў з Ісусам Назарэем.
 
Когда́ же он выходи́л за воро́та, уви́дела его́ друга́я, и говори́т бы́вшим там: и э́тот был с Иису́сом Назоре́ем.

І зноў ён адрокся з клятвай: Я не ведаю Гэтага Чалавека.
 
И он опя́ть отрёкся с кля́твою, что не зна́ет Сего́ Челове́ка.

А трохі пазней падышлі тыя, што стаялі, і сказалі Пятру: Сапраўды і ты з іх, бо і твая гаворка выдае цябе.
 
Немно́го спустя́ подошли́ стоя́вшие там и сказа́ли Петру́: то́чно и ты из них, и́бо и речь твоя́ облича́ет тебя́.

Тады ён пачаў клясціся і бажыцца: Я не ведаю Гэтага Чалавека. — І адразу праспяваў певень.
 
Тогда́ он на́чал кля́сться и божи́ться, что не зна́ет Сего́ Челове́ка. И вдруг запе́л пету́х.

І ўспомніў Пётр слова, сказанае [яму] Ісусам: «Перш чым праспявае певень, ты тройчы адрачэшся ад Мяне». — І, выйшаўшы адтуль, ён горка заплакаў.
 
И вспо́мнил Пётр сло́во, ска́занное ему́ Иису́сом: «пре́жде не́жели пропоёт пету́х, три́жды отречёшься от Меня́». И, вы́йдя вон, пла́кал го́рько.

Примечания:

 
Пераклад Анатоля Клышкi
15 80: Гэта была, паводле закона, цана раба.
30 81: Пасхальная вячэра завяршалася спевам псалмаў 113−117.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.