Матфея 20 глава

Евангелле паводле Матфея
Пераклад Анатоля Клышкi → Синода́льный перево́д

 
 

Бо Царства Нябёсаў падобнае да таго чалавека, гаспадара дома, які выйшаў на золку наняць работнікаў у свой вінаграднік.
 
И́бо Ца́рство Небе́сное подо́бно хозя́ину до́ма, кото́рый вы́шел ра́но поутру́ наня́ть рабо́тников в виногра́дник свой

А, згадзіўшы работнікаў па дынарыю ў дзень, паслаў іх у свій вінаграднік.
 
и, договори́вшись с рабо́тниками по дина́рию на день, посла́л их в виногра́дник свой;

І, выйшаўшы каля трэцяй гадзіны, ён убачыў іншых, якія стаялі на рыначнай плошчы без работы,
 
вы́йдя о́коло тре́тьего ча́са, он уви́дел други́х, стоя́щих на то́ржище пра́здно,

ён і тым сказаў: ідзіце і вы ў [мой] вінаграднік, і, што будзе належыць, дам вам.
 
и им сказа́л: «иди́те и вы в виногра́дник мой, и что сле́довать бу́дет, дам вам». Они́ пошли́.

І яны пайшлі. І зноў, выйшаўшы каля шостай і дзявятай гадзіны, ён зрабіў тое самае.
 
Опя́ть вы́йдя о́коло шесто́го и девя́того ча́са, сде́лал то же.

А выйшаўшы каля адзінаццатай [гадзіны], знайшоў іншых, што стаялі [без работы], і кажа ім: Чаму стаіце вы тут цэлы дзень без работы?
 
Наконе́ц, вы́йдя о́коло оди́ннадцатого ча́са, он нашёл други́х, стоя́щих пра́здно, и говори́т им: «что вы стои́те здесь це́лый день пра́здно?»

Яны кажуць яму: Таму што ніхто нас не наняў. — Ён кажа ім: Ідзіце і вы ў [мой] вінаграднік [і, што належыць справядліва атрымаеце].
 
Они́ говоря́т ему́: «никто́ нас не на́нял». Он говори́т им: «иди́те и вы в виногра́дник мой, и что сле́довать бу́дет, полу́чите».

А калі звечарэла, кажа гаспадар вінаградніка свайму аканому: Пакліч работнікаў і выдай ім плату, пачаўшы з апошніх да першых.
 
Когда́ же наступи́л ве́чер, говори́т господи́н виногра́дника управи́телю своему́: «позови́ рабо́тников и отда́й им пла́ту, нача́в с после́дних до пе́рвых».

І тыя, што прыйшлі каля адзінаццатай гадзіны, атрымалі па дынарыю.
 
И прише́дшие о́коло оди́ннадцатого ча́са получи́ли по дина́рию.

А першыя, прыйшоўшы, думалі, што яны атрымаюць больш; але атрымалі і яны па дынарыю.
 
Прише́дшие же пе́рвыми ду́мали, что они́ полу́чат бо́льше, но получи́ли и они́ по дина́рию;

І, атрымаўшы, наракалі на гаспадара дома,
 
и, получи́в, ста́ли ропта́ть на хозя́ина до́ма

кажучы: Гэтыя апошнія працавалі адну гадзіну, а ты зраўняў іх з намі, што перацярпелі цяжар дня і спёку.
 
и говори́ли: «э́ти после́дние рабо́тали оди́н час, и ты сравня́л их с на́ми, перенёсшими тя́гость дня и зной».

Ён жа сказаў аднаму з іх у адказ: Дружа, я не крыўджу цябе; ці не за дынарый умовіўся ты са мною?
 
Он же в отве́т сказа́л одному́ из них: «друг! я не обижа́ю тебя́; не за дина́рий ли ты договори́лся со мно́ю?

Вазьмі сваё ды ідзі. Я ж хачу гэтаму апошняму даць, як і табе.
 
возьми́ своё и пойди́; я же хочу́ дать э́тому после́днему то же, что и тебе́;

Хіба не дазваляецца мне рабіць тое, што я хачу з тым, што маё? Ці тваё вока зайздроснае, што я добры?
 
ра́зве я не вла́стен в своём де́лать, что хочу́? и́ли глаз твой зави́стлив оттого́, что я добр?»

Так будуць апошнія першымі і першыя — апошнімі. [Бо шмат пакліканых, ды мала выбраных].
 
Так бу́дут после́дние пе́рвыми, и пе́рвые после́дними, и́бо мно́го зва́ных, а ма́ло и́збранных.

І Ісус, узыходзячы ў Іерусалім, узяў асобна дванаццаць [вучняў] і ў дарозе сказаў ім:
 
И, восходя́ в Иерусали́м, Иису́с доро́гою отозва́л двена́дцать ученико́в одни́х, и сказа́л им:

Вось мы ўзыходзім у Іерусалім, і Сын Чалавечы будзе выдадзены першасвятарам і кніжнікам; і асудзяць Яго на смерць,
 
вот, мы восхо́дим в Иерусали́м, и Сын Челове́ческий пре́дан бу́дет первосвяще́нникам и кни́жникам, и осу́дят Его́ на смерть;

і выдадуць Яго язычнікам на глумленне, і бічаванне, і ўкрыжаванне, і на трэці дзень Ён будзе ўваскрэшаны65.
 
и предаду́т Его́ язы́чникам на поруга́ние и бие́ние и распя́тие; и в тре́тий день воскре́снет.

Тады падышла да Яго маці сыноў Зевядзеевых са сваімі сынамі, кланяючыся і нешта просячы ў Яго.
 
Тогда́ приступи́ла к Нему́ мать сынове́й Зеведе́евых с сыновья́ми свои́ми, кла́няясь и чего́-то прося́ у Него́.

Ён жа сказаў ёй: Чаго ты хочаш? — Яна кажа Яму: Скажы, каб гэтыя мае два сыны селі адзін праваруч Цябе, а другі леваруч Цябе — у Тваім Царстве.
 
Он сказа́л ей: чего́ ты хо́чешь? Она́ говори́т Ему́: скажи́, что́бы сии́ два сы́на мои́ се́ли у Тебя́ оди́н по пра́вую сто́рону, а друго́й по ле́вую в Ца́рстве Твоём.

Ісус жа сказаў у адказ: Не ведаеце, чаго просіце. Ці можаце піць чашу, якую Я рыхтуюся піць [або хрысціцца хрышчэннем, якім Я хрышчуся?] — Яны кажуць Яму: Можам.
 
Иису́с сказа́л в отве́т: не зна́ете, чего́ про́сите. Мо́жете ли пить ча́шу, кото́рую Я бу́ду пить, и́ли крести́ться креще́нием, кото́рым Я крещу́сь? Они́ говоря́т Ему́: мо́жем.

Ён кажа ім: Маю чашу піць будзеце [і хрышчэннем, якім Я хрышчуся, будзеце хрысціцца], а сесці праваруч Мяне і леваруч — не Мне даваць: гэта для тых, каму гэта падрыхтавана Маім Бацькам.
 
И говори́т им: ча́шу Мою́ бу́дете пить, и креще́нием, кото́рым Я крещу́сь, бу́дете крести́ться, но дать сесть у Меня́ по пра́вую сто́рону и по ле́вую — не от Меня́ зави́сит, но кому́ угото́вано Отцо́м Мои́м.

І, пачуўшы, дзесяць абурыліся на двух братоў.
 
Услы́шав сие́, про́чие де́сять ученико́в вознегодова́ли на двух бра́тьев.

Але Ісус, паклікаўшы іх, сказаў: Вы ведаеце, што начальнікі язычнікаў пануюць над імі, і вялікія маюць уладу над імі.
 
Иису́с же, подозва́в их, сказа́л: вы зна́ете, что князья́ наро́дов госпо́дствуют над ни́ми, и вельмо́жи вла́ствуют и́ми;

Не так [няхай] будзе між вас, а хто хоча зрабіцца вялікім між вас, [няхай] будзе вашым слугою;
 
но ме́жду ва́ми да не бу́дет так: а кто хо́чет ме́жду ва́ми быть бо́льшим, да бу́дет вам слуго́ю;

а хто хоча між вас быць першым, будзе вашым рабом;
 
и кто хо́чет ме́жду ва́ми быть пе́рвым, да бу́дет вам рабо́м;

як і Сын Чалавечы прыйшоў не для таго, каб Яму служылі, а каб паслужыць і аддаць Сваё жыццё ў выкуп за многіх.
 
так как Сын Челове́ческий не для того́ пришёл, что́бы Ему́ служи́ли, но что́бы послужи́ть и отда́ть ду́шу Свою́ для искупле́ния мно́гих.

І калі яны выходзілі з Іерыхона, услед за Ім пайшоў вялікі натоўп.
 
И когда́ выходи́ли они́ из Иерихо́на, за Ним сле́довало мно́жество наро́да.

І вось два сляпыя, што сядзелі пры дарозе, пачуўшы, што праходзіць Ісус, закрычалі, кажучы: Злітуйся над намі, [Госпадзе], Сыне Давідаў!
 
И вот, дво́е слепы́х, сиде́вшие у доро́ги, услы́шав, что Иису́с идёт ми́мо, на́чали крича́ть: поми́луй нас, Го́споди, Сын Дави́дов!

Натоўп жа дамагаўся, каб яны маўчалі; але яны яшчэ мацней закрычалі, кажучы: Злітуйся над намі, Госпадзе, Сыне Давідаў!
 
Наро́д же заставля́л их молча́ть; но они́ ещё гро́мче ста́ли крича́ть: поми́луй нас, Го́споди, Сын Дави́дов!

І Ісус, прыпыніўшыся, паклікаў іх і сказаў: Што хочаце, каб Я вам зрабіў?
 
Иису́с, останови́вшись, подозва́л их и сказа́л: чего́ вы хоти́те от Меня́?

Яны кажуць Яму: Госпадзе, каб адкрыліся нашы вочы.
 
Они́ говоря́т Ему́: Го́споди! что́бы откры́лись глаза́ на́ши.

І Ісус, злітаваўшыся, дакрануўся да іх вачэй, і яны адразу змаглі бачыць і пайшлі ўслед за Ім.
 
Иису́с же, умилосе́рдившись, прикосну́лся к глаза́м их; и то́тчас прозре́ли глаза́ их, и они́ пошли́ за Ним.

Примечания:

 
Пераклад Анатоля Клышкi
19 65: У некат. рукап.: уваскрэсне.
 
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.