По Марку 12 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Пераклад П. Татарыновіча

 
 

И Он стал говорить им в притчах:1 «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.
 
І пачаў гаварыць ім у прыповесцях: Чалавек засадзіў вінаграднік, абгарадзіў плотам і выкапаў вінатоку ды збудаваў вежу й, аддаўшы яго ў арэнду земляробам, выехаў.

Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,
 
І паслаў у свой час слугу к земляробам, каб атрымаць пладоў з вінаградніка.

но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.
 
Яны, схапіўшы яго, збілі й адаслалі бяз нічога.

Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.
 
І зноў паслаў да іх другога слугу, і таму разбілі голаў ды зняважылі.

Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.
 
І яшчэ да іх паслаў іншага слугу, а таго забілі; ды шмат іншых — адных б’ючы, а другіх забіваючы.

Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.2
 
Меў яшчэ аднаго сына найдаражэйшага, і таго ўканцы паслаў да іх, кажучы: Ўшануюць сына майго.

Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“
 
Адыж земляробы сказалі адзін другому: Гэта-ж наследнік, пойдзем заб’ём яго, і спадчына будзе наша.

И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.
 
І схапіўшы яго, забілі й выкінулі з вінаградніку.

Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.
 
Дык што зробіць гаспадар вінаградніка? Прыйдзе й выгубіць земляробаў, а вінаграднік аддасьць іншым.

Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;
 
І ці вы ня чыталі гэтага пісання: «Той камень, што адкінулі будаўнічыя, стаўся галавою вугла.

Господом сделано это, и чудом кажется нам3
 
Ад Усеспадара гэта сталася і ёсьць дзіўным у вачох нашых?» (Пс. 117:22).

Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.
 
І маніліся схапіць яго, ды баяліся грамады, зразумелі бо, што пра іх сказаў гэту прыповесьць. І пакінуўшы яго, адыйшлі.

И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
 
І пасылаюць к яму некаторых з фарызэеў і гэрэдыянаў, каб падхапіць яго на слове.

Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.4 Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»
 
Тыя прыйшоўшы сказалі яму: Вучыцелю, мы ведаем, што ты праўдамоўны й не зважаеш на нікога, бо ня ўзіраешся ў твар людзям, а папраўдзе на шлях Божы настаўляеш. Ці гожа даваць падатак цэзару, ці не даваць?

Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».
 
Ён-жа, ведаючы іхнюю хітрасьць, сказаў ім: што вы мяне зводзіце? Прынясеце мне паглядзець дэнар.

Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.
 
Яны прынясьлі яму. І кажа ім: Чый гэта воблік і напіс? Кажуць яму: Цэзараў.

Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.
 
Езус-жа ў адказ ім гавора: Дык аддайце, што цэзарава, цэзару, а што Божае, Богу. Й дзівіліся з яго.

Также и саддукеи,5 которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:
 
І прыйшлі да яго садуцэі, якія кажуць, няня згробуўстання. ды пыталіся ў яго. кажучы:

«Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.6
 
Вучыцелю. Майзей напісаў нам, што калі-б у каго памёр брат і пакінуў жонку ды не аставіў дзяцей, то няхай брат ягоны возме ягону жонку й адродзіць патомства брату свайму.

Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;
 
І вось было сем братоў, першы ўзяў жонку й памёр, не аставіўшы патомства.

тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,
 
І ўзяў яе другі й памёр, дый гэты не аставіў патомства. І трэці гэтаксама.

и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.
 
І гэтак бралі яе сямёх, а не аставілі патомства. Апошняй з усіх памярла й жанчына.

А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».
 
Дык пры згробуўстанні, калі з мяртвых устануць, каторага з іх яна будзе сужэнкай? Бо сямёх мелі яе за жонку.

Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?
 
І ў адказ Езус гавора ім: Ці ня дзеля таго вы мыляецеся, што ня ведаеце ні Пісанняў, ні моцы Божай?

Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.
 
Бо калі згробуўстануць, ня будуць ані жаніцца, ані замуж выйходзіць, а будуць як анелы ў небе.

А о том, что мертвые воскресают,7 разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“8
 
А пра ўмерлых, што паўстануць, ці вы ня чыталі ў кнізе Майзеевай, як Бог ля куста гаварыў яму, кажучы: Я Бог Абрагама, і Бог Ізаака, і Бог Якуба? (Выйсь. 3:6).

Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».
 
Ня ёсьць Бог умерлых, але жывых. Дык вы дужа мыляецеся.

Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»
 
І прыступіў адзін з кніжнікаў, каторы чуў як яны спрачаліся ды бачачы, што ім добра адказаў, спытаўся яго: каторае прыказанне з’яўляецца першаважным?

Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,
 
Езус-жа адказаў яму: Што першае з усіх прыказанняў ёсьць: “Слухай Ізраэль! Госпад Бог твой ёсьць Бог адзіны”;

и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.9
 
і «любі Бога твайго ўсім сэрцам тваім, і ўсёю душою тваёю, і ўсёю думкаю тваёю, і ўсёю сілаю тваёю» (Паўт. Пр. 6:45). Гэта вось першаважнае прыказанне.

А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“.10 Важнее этих заповедей нет».
 
А другое падобнае да яго: «Любі бліжняга твайго, як сябе самога» (Лев. 19:18). Іншага прыказання, большага за гэта, нямашака.

И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,
 
І сказаў яму кніжнік: Добра, Вучыцель, ты праўду сказаў, што ёсьць адзін Бог, і няма іншага апрача яго;

и что любить Его всем сердцем, всем разумом11 и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».
 
ды каб любіць яго ўсім сэрцам, і ўсім розумам, і ўсёю сілаю, і любіць бліжняга як сябе самога — гэта болей за ўсе жэртвы й ахвяры.

Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.
 
Езус-жа, бачачы, што разумна адказаў, гавора яму: Недалёка ты ад валадарства Божага. І ніхто больш ня важыўся пытаць яго.

Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия12 — сын Давидов?
 
А Езус, адзываючыся ў набожні навучаў, кажучы: Як гэта гавораць кніжнікі, што Хрыстус ёсьць сынам Давіда?

Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.13
 
Калі сам Давід кажа ў Духу сьвятым: «Сказаў Госпад майму Ўсеспадару: сядзь праваруч мяне, пакуль палажу тваіх ворагаў падножжам ног тваіх» (Пс. 109:1).

Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.
 
Сам-жа Давід заве яго Ўсеспадарам, дык скуль-жа ён сын ягоны? І вялікая грамада ахвотна яго слухала.

Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,14
 
І казаў ім у сваёй навуцы: Сцеражэцеся кніжнікаў, што любяць хадзіць у доўгіх вопратках ды быць вітанымі на рынку,

любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.
 
й сядзець на першых лавах у бажніцах ды першыя месцы на вячэрах;

Они наживаются за счет15 вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»
 
якія аб’ядаюць дамы ўдоваў пад пакрывай доўгай малітвы. Тыя дастануць цяжэйшы прысуд.

Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;
 
І седзячы насупроць скарбоны, Езус глядзеў, як грамада кідала грошы ў скарбону; і многа багатых кідала шмат.

и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.16
 
Калі-ж прыйшла адна бедная ўдава, ўкінула два шэлегі, што выносіць грош.

Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.
 
І паклікаўшы сваіх вучняў, гавора ім: Сапраўды кажу вам, гэта бедная ўдава палажыла болей за ўсех, што клалі ў скарбону.

Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».
 
Бо ўсе клалі з таго, што для іх было лішнім, а гэтая палажыла з нястачы свае ўсё, што мела, ўвесь свой пражытак.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Или: говорить им притчами.
6  [2] — Или: устыдятся сына моего.
11  [3] — Пс 118 (117):22−23.
14  [4] — Букв.: Ты истинен и ни от кого не зависишь (во мнении), ибо не смотришь на лицо людей, а воистину учишь пути Божьему.
18  [5] — См. в Словаре Саддукеи.
19  [6] — Втор 25:5,6.
26  [7] — Или: пробуждаются/поднимаются.
26  [8] — Исх 3:2,6. См. в Словаре Авраам, Исаак и Иаков.
30  [9] — Втор 6:4,5; некот. рукописи добавляют: вот первая заповедь.
31  [10] — Лев 19:18.
33  [11] — Некот. рукописи добавляют: и всей душой.
35  [12] — Греч.: Христос.
36  [13] — Пс 110 (109):1.
38  [14] — Или: народных собраниях.
40  [15] — Букв.: поедают дома.
42  [16] — Кодрант — самая мелкая римская медная монета в эпоху НЗ.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.