По Марку 12 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Яна Станкевіча

 
 

И Он стал говорить им в притчах:1 «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.
 
І пачаў гукаць ім прыпавесьцьмі: «Якісь чалавек засадзіў вінішча, і агарадзіў яго агарожаю, і выкапаў таўчэльню, і пастанавіў вежу, і аддаў яго ў ранду вінаром, і ад’ехаў.

Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,
 
І ў пару паслаў да вінароў слугу, каб адзяржаць ад вінароў плады зь вінішча.

но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.
 
А яны, узяўшы, зьбілі й адаслалі бязь нічога.

Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.
 
І ўзноў паслаў да іх другога слугу; і таго каменьням ранілі ў галаву, і адаслалі асарамочанага.

Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.
 
І ўзноў паслаў іншага; і таго забілі, і шмат іншых, адных б’ючы, а другіх забіваючы.

Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.2
 
Маючы ж яшчэ адзінага сына, любовага свайго, паслаў таксама яго да іх, кажучы: "Усьцяць сына майго".

Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“
 
Але тыя вінарове сказалі мяжсобку: "Гэта спадкаемца; пайдзіма, забіма яго, і спадак будзе нашы».

И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.
 
І ўзялі яго, і забілі, і выкінулі зь вінішча.

Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.
 
Дык што зробе гаспадар вінішча? Прыйдзе, і выгубе вінароў, і аддасьць вінішча іншым.

Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;
 
Ці ня чыталі вы гэтага ў Пісьме: Камень, што адкінулі будаўнічыя, стаў галавою вугла;

Господом сделано это, и чудом кажется нам3
 
Гэта сталася ад Спадара, і дзіўна ў вачох нашых"?»

Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.
 
І шукалі прыгоды няць Яго, бо ведалі, што Ён празь іх сказаў прыпавесьць, але баяліся груду. І пакінуўшы Яго, адыйшлі.

И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
 
І яны паслалі да Яго некатрых із фарысэяў а гіродзян, каб злавіць Яго ў слове.

Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.4 Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»
 
Яны ж, прышоўшы, кажуць Яму: «Вучыцелю, мы ведаем, што Ты праўдзівы, і не азіраешся на нікога, бо не глядзіш на асобу людзкую, але дарогі Божае вучыш праўдзіва. Дазволена даваць падачкі цэсару, ці не?

Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».
 
Маем мы даваць, ці не даваць?» Але Ён, ведаючы двудушнасьць іхную, кажа ім: «Чаму прабуеце Мяне? Прынясіце Імне дынар, каб Я бачыў яго».

Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.
 
І прынесьлі. А Ён кажа ім: «Чый гэта абраз а напіс?» Яны сказалі Яму: «Цэсаравы».

Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.
 
І, адказуючы, Ісус сказаў ім: «Цэсарава аддавайце цэсару, а Божае Богу». І дзівіліся зь Яго.

Также и саддукеи,5 которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:
 
Тады прышлі да Яго садукеі, каторыя кажуць, што няма ўскрысеньня, і пыталіся ў Яго, кажучы:

«Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.6
 
«Вучыцелю! Масей напісаў нам: "Калі чый брат памрэць і пакіне жонку, але не пакіне дзіцяці, гэты брат ягоны мае ўзяць жонку ягоную і даць насеньне брату свайму".

Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;
 
І было сямёх братоў: і першы ўзяў жонку, і, паміраючы, не пакінуў насеньня.

тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,
 
І другі ўзяў яе, і памер, і ён не пакінуў насеньня, таксама й трэйці.

и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.
 
І сямёх мела яе, і не пакінулі насеньня. Просьле ўсіх памерла й жонка.

А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».
 
Дык у ўскрысеньню, як ускрэснуць, чыёй зь іх будзе яна жонкаю? Бо сямёх мелі яе за жонку».

Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?
 
І Ісус, адказуючы, сказаў ім: «Ці затым вы мыляецеся, што ня знаеце Пісьмаў ані моцы Божае?

Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.
 
Бо як ускрэснуць ізь мертвых, ня будуць жаніцца ані выходзіць замуж, але будуць як ангілы на нябёсах.

А о том, что мертвые воскресают,7 разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“8
 
А што да мертвых, што яны ўскрэснуць, ці ня чыталі вы ў кнізе Масеявай, у кусьце, як Бог казаў яму, кажучы: "Я Бог Абрагамоў а Бог Ісакоў а Бог Якаваў"?

Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».
 
Ня ё Бог мертвых, але жывых. Дык вы вельма мыляецеся».

Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»
 
І дабліжыўся адзін із кніжнікаў, чуючы сьпярэчку іхную, і пераканаўшыся, што Ён адказаў ім вельмі добра, папытаўся ў яго: «Каторае расказаньне першае з усіх?»

Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,
 
І Ісус адказаў яму: «Першае з усіх расказаньне: "Слухай Ізраелю! Спадар Бог наш ё Спадар адзін;

и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.9
 
І любі Спадара Бога свайго з усяго сэрца свайго, і з усяе душы свае, і з усяе думкі свае, і з усяе моцы свае". Гэта першае расказаньне!

А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“.10 Важнее этих заповедей нет».
 
А другое падобнае да гэтага: "Любі прыяцеля свайго, як самога сябе". Няма іншага расказаньня большага за гэтыя».

И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,
 
І кніжнік сказаў Яму: «Добра, Вучыцелю! Ты сказаў праўду, бо адзін ё Бог, нямаш іншага, апрача Яго;

и что любить Его всем сердцем, всем разумом11 и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».
 
І любіць Яго з усяго сэрца, і з усяго розуму, і з усяе душы, і з усяе моцы, і любіць прыяцеля, як самога сябе, ё балей чымся ўсі ўсепаленьні а аброкі».

Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.
 
І Ісус, бачачы, што ён разумна адказаў, сказаў яму: «Недалёка ты ад гаспадарства Божага». І ніхто просьле гэтага ня сьмеў пытацца ў Яго.

Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия12 — сын Давидов?
 
І Ісус, адказуючы, сказаў, як вучыў у сьвятыні: «Як гэта кажуць кніжнікі, што Хрыстос ё сын Давідаў?

Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.13
 
Бо сам Давід сказаў у Духу Сьвятым: "СПАДАР сказаў Спадару майму: сядзі па правіцы Маёй, пакуль Я зраблю непрыяцеляў Тваіх казулькаю пад ногі Твае".

Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.
 
Дык Давід сам кажа Яму "Спадар": як жа Ён сын ягоны?» І вялікі груд ахвотна Яго слухаў.

Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,14
 
І казаў ім у навуццы Сваёй: «Уважайце на кніжнікаў, што любяць хадзіць у даўгім адзецьцю, і здарованьні на таргох,

любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.
 
І першыя седавы ў бажніцах, і першыя месцы на вячэрах;

Они наживаются за счет15 вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»
 
Што зьядаюць дамы ўдоваў ды пад прыклепам даўгіх малітваў. Гэтыя адзяржаць цяжшае засуджэньне».

Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;
 
І Ісус сеў супроці скарбонкі, і глядзеў, як людзі кідалі медзякі ў скарбонку. І шмат хто багаты кідаў шмат.

и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.16
 
І прышла адна бедная ўдава, і ўкінула два пенязі, што складаюць шэляг.

Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.
 
Пагука ўшы вучанікаў Сваіх, сказаў ім: «Запраўды кажу вам, што гэтая бедная ўдава ўкінула балей, чымся ўсі, што кідалі ў скарбонку;

Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».
 
Бо ўсі кідалі з дастатку свайго, але яна зь нястачы свае ўкінула ўсе, што мела, усе, што мела на жыцьцё свае».

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Или: говорить им притчами.
6  [2] — Или: устыдятся сына моего.
11  [3] — Пс 118 (117):22−23.
14  [4] — Букв.: Ты истинен и ни от кого не зависишь (во мнении), ибо не смотришь на лицо людей, а воистину учишь пути Божьему.
18  [5] — См. в Словаре Саддукеи.
19  [6] — Втор 25:5,6.
26  [7] — Или: пробуждаются/поднимаются.
26  [8] — Исх 3:2,6. См. в Словаре Авраам, Исаак и Иаков.
30  [9] — Втор 6:4,5; некот. рукописи добавляют: вот первая заповедь.
31  [10] — Лев 19:18.
33  [11] — Некот. рукописи добавляют: и всей душой.
35  [12] — Греч.: Христос.
36  [13] — Пс 110 (109):1.
38  [14] — Или: народных собраниях.
40  [15] — Букв.: поедают дома.
42  [16] — Кодрант — самая мелкая римская медная монета в эпоху НЗ.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.