По Марку 12 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

И Он стал говорить им в притчах:1 «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.

І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,

А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.

но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.

Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.

І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.

Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.2

І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“

А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.

І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.

Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.

Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;

Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

Господом сделано это, и чудом кажется нам“3?»

Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.

І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.

I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.4 Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»

Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.

І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.

Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

Также и саддукеи,5 которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

«Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.6

„Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;

Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,

Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».

А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?

Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

А о том, что мертвые воскресают,7 разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“8

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,

Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.9

І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“.10 Важнее этих заповедей нет».

А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,

І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

и что любить Его всем сердцем, всем разумом11 и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».

і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия12 — сын Давидов?

Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.13

Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.

Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ І багато людей залюбки́ Його слухали.

Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,14

Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.

і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

Они наживаются за счет15 вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»

що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;

І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.16

І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».

Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Или: говорить им притчами.

6 [2] — Или: устыдятся сына моего.

11 [3] — Пс 118 (117):22−23.

14 [4] — Букв.: Ты истинен и ни от кого не зависишь (во мнении), ибо не смотришь на лицо людей, а воистину учишь пути Божьему.

18 [5] — См. в Словаре Саддукеи.

19 [6] — Втор 25:5,6.

26 [7] — Или: пробуждаются/поднимаются.

26 [8] — Исх 3:2,6. См. в Словаре Авраам, Исаак и Иаков.

30 [9] — Втор 6:4,5; некот. рукописи добавляют: вот первая заповедь.

31 [10] — Лев 19:18.

33 [11] — Некот. рукописи добавляют: и всей душой.

35 [12] — Греч.: Христос.

36 [13] — Пс 110 (109):1.

38 [14] — Или: народных собраниях.

40 [15] — Букв.: поедают дома.

42 [16] — Кодрант — самая мелкая римская медная монета в эпоху НЗ.

« 11 глава 13 глава »