По Марку 15 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

И едва рассвело, как весь Совет — первосвященники со старейшинами и книжниками — уже принял свое решение.1 Связав Иисуса, отвели Его и передали Пилату.

А первосвященики з ста́ршими й книжниками, та ввесь синедріо́н, зараз уранці, нараду вчинивши, зв'язали Ісуса, повели́ та й Пилатові видали.

«Ты и в самом деле — Царь иудейский?» — спросил Его Пилат. « Да, ты сам говоришь это », — ответил ему Иисус.

А Пила́т запитався Його: „Чи Ти Цар Юдейський?“ А Він йому в відповідь каже: „Сам ти кажеш“.

Много обвинений против Него выдвигали первосвященники,

А первосвященики мі́цно Його винува́тили.

так что Пилат опять спросил Его: «Тебе нечего сказать? Смотри, сколько против Тебя обвинений».

Тоді Пилат зно́ву Його запитав і сказав: „Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідку́ють!“

Но Иисус и на это ничего не ответил и сильно тем удивил Пилата.

А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.

По праздникам Пилат обычно освобождал одного узника — любого, за которого народ просил.

На свято ж він їм відпускав був одно́го із в'я́знів, котро́го просили вони.

А случилось так, что в тюрьме был тогда вместе со своими сообщниками, совершившими убийство во время смуты, один человек по прозвищу Варавва.

Був же один, що звався Вара́вва, ув'я́знений ра́зом із повста́нцями, які за повста́ння вчинили були душогубство.

Когда же народ пришел и стал просить Пилата сделать то, что он и прежде для них делал,

Коли ж на́товп зібрався, він став просити Пила́та зробити, як він за́вжди робив їм.

он спросил их: «Хотите, чтобы я отпустил вам Царя иудейского?»

Пилат же сказав їм у відповідь: „Хочете, — відпущу́ вам Царя Юдейського?“

Ибо знал Пилат, что первосвященники выдали Иисуса из зависти.

Бо він знав, що Його через за́здрощі видали первосвященики.

Но первосвященники подговорили народ просить освобождения не Иисуса, а Вараввы.2

А первосвященики на́товп підмовили, щоб краще пустив їм Вара́вву.

Пилат обратился к ним еще раз: «Тогда что же мне сделать с Тем, [Кого вы называете] „Царем иудейским“?»

Пилат же промовив знов їм у відповідь: „А що ж я чинитиму з Тим, що Його ви Юдейським Царем називаєте?“

«Распни Его!» — закричали они снова.

Вони ж стали кричати знов: „Розіпни́ Його!“

«Какое же Он совершил преступление?» — спросил Пилат. Но они кричали еще громче: «Распни Его!»

Пилат же сказав їм: „Яке ж зло вчинив Він?“ А вони ще сильніше кричали: „Розіпни́ Його!“

Тогда Пилат, желая угодить толпе, освободил им Варавву, Иисуса же велел он бичевать, а затем передал Его на распятие.

Пилат же хотів догодити наро́дові, — і відпустив їм Вара́вву. І видав Ісуса, збичува́вши, щоб ро́зп'ятий був.

Солдаты увели Его во дворец, в так называемый преторий,3 и созвали туда всю когорту.

Вояки ж повели́ Його до сере́дини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.

Они накинули на Него пурпурный плащ и, сплетя из колючек венок, надели Ему на голову,

І вони зодягли Його в багряни́цю і, сплівши з терни́ни вінка, поклали на Нього.

и стали выкрикивать: «Да здравствует4 „Царь иудейский“!»

І вітати Його зачали́: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“

Они били Его палкой по голове, и плевали в Него, и, глумясь, опускались на колени, кланяясь Ему.

І трости́ною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому.

А когда вдоволь наглумились над Ним, сняли с Него пурпурный плащ, одели Его в собственную Его одежду и вывели Его из города, чтобы распять Его.

І коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього багряни́цю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели́, щоб розп'я́сти Його.

Один человек по имени Симон, родом из Кирены, отец Александра и Руфа, возвращался в то время с поля. Его заставили нести крест Иисуса.

І одного перехо́жого, що з поля вертався, Си́мона Кіріне́янина, батька Олександра та Ру́фа, змусили, щоб хреста Йому ніс.

И привели они Иисуса на место, называемое Голгофа (что в переводе значит «Череп»).

І Його привели́ на місце Голго́фу, що значить „Черепо́вище“.

Ему давали вина, настоянного на горьких травах,5 но Он не стал пить.

І давали Йому пити вина, із ми́ррою змішаного, але Він не прийня́в.

И распяли они Его, и разделили между собой одежды Его, бросая о них жребий, кому что взять.

І Його розп'яли́, і „поділили одежу Його, кинувши же́реб про неї“, хто що ві́зьме.

Был же девятый час, когда распяли Его.

Була́ ж третя година, як Його розп'яли́.

Надпись над Его головой говорила о том, в чем была Его вина: «ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

І був написаний на́пис провини Його: „Цар Юдейський“.

С Ним распяли двух преступников, одного справа, а другого слева от Него.

Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників, — одно́го право́руч, і одно́го ліво́руч Його.

[отсутствует]6

І збулося Писа́ння, що каже: „До злочи́нців Його зарахо́вано!“

Прохожие поносили Его. Презрительно качая головами, они говорили: «Эй Ты, собиравшийся разрушить Храм и восстановить его в три дня?!

А хто побіч прохо́див, то Його лихосло́вили, „голова́ми своїми хитали“ й казали: „Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —

Спаси же Себя Самого, сойди с креста!»

зійди із хреста, та спаси Самого Себе!“

Также и первосвященники вместе с книжниками, насмехаясь, говорили между собой: «Других спасал, а Себя спасти не может.

Теж і первосвященики з книжниками глузува́ли й один до одного казали: „Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!

Если Он Мессия, Царь Израиля, пусть теперь сойдет с креста, чтобы мы увидели и поверили!» И даже те, кто был распят с Ним вместе, осыпали Его оскорблениями.

Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зі́йде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували“. Навіть ті, що ра́зом із Ним були ро́зп'яті, насміхалися з Нього.

В полдень настала тьма по всей земле, и так продолжалось до трех часов пополудни.

А як шоста година настала, то аж до години дев'ятої те́мрява стала по ці́лій землі.

И в три часа Иисус громко воскликнул: «Элои, Элои, лема сабахтани?», что в переводе значит: «Боже Мой, Боже Мой, зачем оставил Ты Меня?»7

О годині ж дев'ятій Ісус скрикнув голосом гучни́м та й вимовив: „Елої́, Елої́, — лама́ савахта́ні“, що в перекладі значить: „Боже Мій, Боже Мій, — на́що Мене Ти покинув?“

Услышав это, некоторые из стоявших рядом говорили: «Смотри, Он Илию зовет».

Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: „Ось Він кличе Іллю́!“

А кто-то побежал, намочил губку уксусом8 и, насадив ее на палку, подал Иисусу, чтобы пил Тот. «Давайте посмотрим, — сказал он, — придет ли Илия снять Его».

А один із них побіг, намочив губку о́цтом, настроми́в на трости́ну, і давав Йому пити й казав: „Чекайте, побачим, — чи при́йде Ілля́ Його зняти!“

Иисус же, вскрикнув громко, испустил дух.

А Ісус скрикнув голосом гучни́м, — і духа віддав!

И завеса в Храме разорвалась надвое, сверху донизу.

І в храмі завіса розде́рлась надво́є, — від ве́рху аж додолу.

Центурион, стоявший у креста, напротив Него, увидев, как Иисус9 умер, сказал: «Воистину Этот Человек был Сыном Божьим».

А сотник, що насу́проти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: „Чоловік Цей був справді Син Божий!“

Было там и несколько женщин, смотревших издали: среди них были и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова младшего и Иосита, и Саломия,

Були ж і жінки́, що дивились здалека, між ними Марі́я Магдали́на, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосі́ї, і Саломі́я,

которые еще с того времени, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и многие другие, пришедшие с Ним в Иерусалим.

що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуго́вували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.

Это была пятница,10 канун субботы, так что, когда наступил вечер,

А коли настав вечір, — через те, що було́ Пригото́влення, цебто перед суботою, —

Иосиф из Аримафеи, уважаемый член Совета, один из тех, кто ожидал пришествия Царства Божия, осмелился прийти к Пилату и попросил у него тело Иисуса.

прийшов Йо́сип із Аримате́ї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.

Пилат удивился, что Он уже мертв и, позвав центуриона, спросил у него, на самом ли деле11 Иисус уже умер.

А Пила́т здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп'я́тий помер.

Центурион подтвердил это, и12 Пилат разрешил Иосифу взять тело.

І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йо́сипові.

Тогда Иосиф купил льняное полотно, снял тело и, обернув тем полотном, положил его в гробницу, которая была высечена в скале, и привалил камень ко входу в гробницу.

А Йо́сип купив полотно, і, знявши Його, обгорнув полотном та й покла́в Його в гро́бі, що в скелі був ви́січений. І каменя привалив до моги́льних дверей.

А Мария Магдалина и Мария, мать Иосита, видели, куда положили тело Иисуса.

Марія ж Магдали́на й Марія, мати Йосієва, дивилися, де́ ховали Його.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Друг. возм. пер.: собрались для совещания.

11 [2] — Букв.: возбудили толпу, чтобы он отпустил им лучше Варавву.

16 [3] — Так называлась резиденция наместника в римских провинциях.

18 [4] — Букв.: радуйся — форма приветствия.

23 [5] — Букв .: вина со смирною.

28 [6] — Некот. рукописи добавляют: и исполнилось Писание, которое говорит: «И к беззаконным причтен».

34 [7] — Пс 22 (21):2.

36 [8] — Или: винным уксусом; или: кислым напитком.

39 [9] — Некот. рукописи добавляют: так возгласив.

42 [10] — Букв.: (день) приготов ления — день подготовки к субботе.

44 [11] — Или: спросил у него, как давно.

45 [12] — Букв.: и узнав от центуриона.

« 14 глава 16 глава »