По Марку 15 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Васіля Сёмухі

 
 

И едва рассвело, как весь Совет — первосвященники со старейшинами и книжниками — уже принял свое решение.1 Связав Иисуса, отвели Его и передали Пилату.
 
І адразу раніцай першасьвятары з старэйшынамі і кніжнікамі і ўвесь сынедрыён зрабілі нараду і, зьвязаўшы Ісуса, завялі і перадалі Пілату.

«Ты и в самом деле — Царь иудейский?» — спросил Его Пилат. « Да, ты сам говоришь это », — ответил ему Иисус.
 
Пілат спытаўся ў Яго: Ты Цар Юдэйскі? А Ён сказаў яму ў адказ: ты кажаш.

Много обвинений против Него выдвигали первосвященники,
 
І першасьвятары вінавацілі Яго ў многім.

так что Пилат опять спросил Его: «Тебе нечего сказать? Смотри, сколько против Тебя обвинений».
 
А Пілат зноў спытаўся ў Яго: Ты нічога не адказваеш? бачыш, як многа супроць Цябе скаргаў.

Но Иисус и на это ничего не ответил и сильно тем удивил Пилата.
 
Але Ісус і на гэта нічога не адказваў, так што Пілат зьдзіўляўся.

По праздникам Пилат обычно освобождал одного узника — любого, за которого народ просил.
 
А на кожнае сьвята ён адпускаў ім аднаго вязьня, за якога прасілі.

А случилось так, что в тюрьме был тогда вместе со своими сообщниками, совершившими убийство во время смуты, один человек по прозвищу Варавва.
 
Тады быў у кайданах нейкі Варава, са сваімі саўдзельнікамі, якія падчас бунту ўчынілі забойства.

Когда же народ пришел и стал просить Пилата сделать то, что он и прежде для них делал,
 
І люд пачаў крычаць і прасіць у Пілата таго, што ён заўсёды рабіў ім.

он спросил их: «Хотите, чтобы я отпустил вам Царя иудейского?»
 
Ён сказаў ім у адказ: ці хочаце, адпушчу вам Цара Юдэйскага?

Ибо знал Пилат, что первосвященники выдали Иисуса из зависти.
 
Бо ведаў, што першасьвятары выдалі Яго з зайздрасьці.

Но первосвященники подговорили народ просить освобождения не Иисуса, а Вараввы.2
 
Але першасьвятары падбухторылі людзей прасіць, каб адпусьціў ім лепей Вараву.

Пилат обратился к ним еще раз: «Тогда что же мне сделать с Тем, [Кого вы называете] „Царем иудейским“?»
 
Пілат, адказваючы, зноў сказаў ім: а што хочаце, каб я зрабіў з Тым, Якога вы называеце Царом Юдэйскім?

«Распни Его!» — закричали они снова.
 
Яны зноў закрычалі: укрыжуй Яго!

«Какое же Он совершил преступление?» — спросил Пилат. Но они кричали еще громче: «Распни Его!»
 
Пілат сказаў ім: якое ж ліха ўчыніў Ён? Але яны яшчэ мацней закрычалі: укрыжуй Яго!

Тогда Пилат, желая угодить толпе, освободил им Варавву, Иисуса же велел он бичевать, а затем передал Его на распятие.
 
Тады Пілат, хочучы дагадзіць людзям, адпусьціў ім Вараву, а Ісуса, бічаваўшы, аддаў на крыжаваньне.

Солдаты увели Его во дворец, в так называемый преторий,3 и созвали туда всю когорту.
 
А воіны завялі Яго ўсярэдзіну двара, гэта значыцца, у прэторыю, і сабралі цэлы полк;

Они накинули на Него пурпурный плащ и, сплетя из колючек венок, надели Ему на голову,
 
і апранулі Яго ў пурпуру і, сплёўшы цярновы вянок, усклалі на Яго;

и стали выкрикивать: «Да здравствует4 „Царь иудейский“!»
 
і пачалі вітаць Яго: радуйся, Цару Юдэйскі!

Они били Его палкой по голове, и плевали в Него, и, глумясь, опускались на колени, кланяясь Ему.
 
І білі яго па галаве кіем, і плявалі на Яго і, кленчачы, кланяліся Яму.

А когда вдоволь наглумились над Ним, сняли с Него пурпурный плащ, одели Его в собственную Его одежду и вывели Его из города, чтобы распять Его.
 
А калі насьмяяліся зь Яго, зьнялі зь Яго пурпуру, адзелі Яго ў Ягонае адзеньне і павялі Яго, каб крыжаваць Яго.

Один человек по имени Симон, родом из Кирены, отец Александра и Руфа, возвращался в то время с поля. Его заставили нести крест Иисуса.
 
І прымусілі праходжага нейкага Кірынеяніна Сымона, бацьку Аляксандравага і Руфавага, які ішоў з поля, несьці крыж Ягоны.

И привели они Иисуса на место, называемое Голгофа (что в переводе значит «Череп»).
 
І прывялі Яго на месца Галгофу, што азначае: «месца чарапоў».

Ему давали вина, настоянного на горьких травах,5 но Он не стал пить.
 
І давалі яму піць віно зь сьмірнаю; але Ён ня ўзяў.

И распяли они Его, и разделили между собой одежды Его, бросая о них жребий, кому что взять.
 
Тыя, што ўкрыжавалі Яго, дзялілі вопратку Ягоную, кідаючы жэрабя, каму што ўзяць.

Был же девятый час, когда распяли Его.
 
Была гадзіна трэйцяя, і ўкрыжавалі Яго.

Надпись над Его головой говорила о том, в чем была Его вина: «ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».
 
І быў надпіс віны Яго: Цар Юдэйскі.

С Ним распяли двух преступников, одного справа, а другого слева от Него.
 
Зь Ім укрыжавалі двух разбойнікаў, аднаго з правага, другога зь левага боку ад Яго.

[отсутствует]6
 
І збылося слова Пісаньня: «і да зладзеяў залічаны».

Прохожие поносили Его. Презрительно качая головами, они говорили: «Эй Ты, собиравшийся разрушить Храм и восстановить его в три дня?!
 
Тыя, што праходзілі міма, зьневажалі Яго, ківаючы галовамі сваімі і кажучы: э! Той, Хто храм разбурае і за тры дні будуе!

Спаси же Себя Самого, сойди с креста!»
 
уратуй Сябе Самога і сыйдзі з крыжа.

Также и первосвященники вместе с книжниками, насмехаясь, говорили между собой: «Других спасал, а Себя спасти не может.
 
Падобна і першасьвятары з кніжнікамі, насьміхаючыся, казалі адзін аднаму: іншых ратаваў, а Сябе ня можа ўратаваць!

Если Он Мессия, Царь Израиля, пусть теперь сойдет с креста, чтобы мы увидели и поверили!» И даже те, кто был распят с Ним вместе, осыпали Его оскорблениями.
 
Хрыстос, Сын Ізраілеў, хай сыйдзе цяпер з крыжа, каб мы бачылі, і ўверуем. І ўкрыжаваныя зь Ім ганілі Яго.

В полдень настала тьма по всей земле, и так продолжалось до трех часов пополудни.
 
А на шостай гадзіне настала цемра па ўсёй зямлі аж да гадзіны дзявятай.

И в три часа Иисус громко воскликнул: «Элои, Элои, лема сабахтани?», что в переводе значит: «Боже Мой, Боже Мой, зачем оставил Ты Меня7
 
На дзявятай гадзіне ўскрыкнуў Ісус моцным голасам: «Элоі, Элоі! ламма савахфані!», што азначае: «Божа, Божа Мой! чаму Ты Мяне пакінуў?».

Услышав это, некоторые из стоявших рядом говорили: «Смотри, Он Илию зовет».
 
Некаторыя, што стаялі тут, пачуўшы, казалі: вось, Ільлю кліча.

А кто-то побежал, намочил губку уксусом8 и, насадив ее на палку, подал Иисусу, чтобы пил Тот. «Давайте посмотрим, — сказал он, — придет ли Илия снять Его».
 
А адзін пабег, набраў у губку воцату і, насадзіўшы на кій, даваў Яму піць, кажучы: чакайце, паглядзім, ці прыйдзе Ільля зьняць Яго.

Иисус же, вскрикнув громко, испустил дух.
 
А Ісус, ускрыкнуўшы моцна, выпусьціў дух.

И завеса в Храме разорвалась надвое, сверху донизу.
 
І завеса ў храме разадралася напалам, зьверху данізу.

Центурион, стоявший у креста, напротив Него, увидев, как Иисус9 умер, сказал: «Воистину Этот Человек был Сыном Божьим».
 
Сотнік, які стаяў насупраць Яго, убачыўшы, што Ён, так ускрыкнуўшы, выпусьціў дух, сказаў: сапраўды Чалавек Гэты быў Сын Божы.

Было там и несколько женщин, смотревших издали: среди них были и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова младшего и Иосита, и Саломия,
 
Былі тут і жанчыны, якія глядзелі здалёк; сярод іх была і Марыя Магдаліна, і Марыя, маці Якава меншага і Ясіі, і Саломія,

которые еще с того времени, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и многие другие, пришедшие с Ним в Иерусалим.
 
якія і тады, як Ён быў у Галілеі, ішлі сьледам за Ім і служылі Яму, і іншыя многія, што разам зь Ім прыйшлі ў Ерусалім.

Это была пятница,10 канун субботы, так что, когда наступил вечер,
 
І як ужо зьвечарэла, бо была пятніца, гэта значыць — перадсубоцьце,

Иосиф из Аримафеи, уважаемый член Совета, один из тех, кто ожидал пришествия Царства Божия, осмелился прийти к Пилату и попросил у него тело Иисуса.
 
прыйшоў Язэп з Арымафеі, знакаміты сябра рады, які і сам чакаў Царства Божага, адважыўся ўвайсьці да Пілата і прасіў Цела Ісусавага.

Пилат удивился, что Он уже мертв и, позвав центуриона, спросил у него, на самом ли деле11 Иисус уже умер.
 
Пілат зьдзівіўся, што Ён ужо памёр; і паклікаўшы сотніка, спытаўся ў яго: ці даўно памёр?

Центурион подтвердил это, и12 Пилат разрешил Иосифу взять тело.
 
І даведаўшыся ад сотніка, аддаў Цела Язэпу.

Тогда Иосиф купил льняное полотно, снял тело и, обернув тем полотном, положил его в гробницу, которая была высечена в скале, и привалил камень ко входу в гробницу.
 
Ён, купіўшы палатно і зьняўшы Яго, ахінуў палатнінаю і паклаў у магіле, якая была высечана ў скале; і прываліў камень да магільных дзьвярэй.

А Мария Магдалина и Мария, мать Иосита, видели, куда положили тело Иисуса.
 
А Марыя Магдаліна і Марыя Ясіева глядзелі, дзе Яго клалі.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Друг. возм. пер.: собрались для совещания.
11  [2] — Букв.: возбудили толпу, чтобы он отпустил им лучше Варавву.
16  [3] — Так называлась резиденция наместника в римских провинциях.
18  [4] — Букв.: радуйся — форма приветствия.
23  [5] — Букв .: вина со смирною.
28  [6] — Некот. рукописи добавляют: и исполнилось Писание, которое говорит: «И к беззаконным причтен».
34  [7] — Пс 22 (21):2.
36  [8] — Или: винным уксусом; или: кислым напитком.
39  [9] — Некот. рукописи добавляют: так возгласив.
42  [10] — Букв.: (день) приготов ления — день подготовки к субботе.
44  [11] — Или: спросил у него, как давно.
45  [12] — Букв.: и узнав от центуриона.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.