По Марку 15 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Сучасний переклад

И едва рассвело, как весь Совет — первосвященники со старейшинами и книжниками — уже принял свое решение.1 Связав Иисуса, отвели Его и передали Пилату.

Вранці наступного дня головні священики разом зі старійшинами, книжниками й з усім Синедріоном надумали, що робити з Ісусом. Вони зв’язали Його й повели до прокуратора, щоб передати Ісуса до рук Пилата.

«Ты и в самом деле — Царь иудейский?» — спросил Его Пилат. « Да, ты сам говоришь это », — ответил ему Иисус.

І запитав Пилат Ісуса: «Ти — Цар Юдейський?» На що Ісус відповів: «Так, це Я. Але ж ти сам це сказав».

Много обвинений против Него выдвигали первосвященники,

А головні священики почали звинувачувати Ісуса в багатьох злочинах.

так что Пилат опять спросил Его: «Тебе нечего сказать? Смотри, сколько против Тебя обвинений».

І знову Пилат запитав Його: «Хіба ж Ти не чуєш усі ці звинувачення проти Себе? Чому ж Ти не відповідаєш?»

Но Иисус и на это ничего не ответил и сильно тем удивил Пилата.

Але Ісус і слова не відповів на жодне із звинувачень. І це дуже здивувало Пилата.

По праздникам Пилат обычно освобождал одного узника — любого, за которого народ просил.

Кожного року, під час Пасхи, Пилат за звичаєм відпускав на волю одного з приречених злочинців, за якого просив народ.

А случилось так, что в тюрьме был тогда вместе со своими сообщниками, совершившими убийство во время смуты, один человек по прозвищу Варавва.

У той час, серед ув’язнених злочинців був чоловік на ім’я Варавва, який, разом з іншими бунтівниками, був винний у вбивствах.

Когда же народ пришел и стал просить Пилата сделать то, что он и прежде для них делал,

Як завжди, прийшли люди до Пилата й просили звільнити одного з в’язнів, як він, зазвичай, робив для них.

он спросил их: «Хотите, чтобы я отпустил вам Царя иудейского?»

І запитав їх Пилат: «Чи хочете ви, щоб я відпустив для вас Царя Юдейського?»

Ибо знал Пилат, что первосвященники выдали Иисуса из зависти.

Пилат знав, що головні священики віддали Ісуса прокуратору, тільки тому, що заздрили Йому.

Но первосвященники подговорили народ просить освобождения не Иисуса, а Вараввы.2

Але головні священики умовили натовп просити Пилата відпустити Варавву замість Ісуса.

Пилат обратился к ним еще раз: «Тогда что же мне сделать с Тем, [Кого вы называете] „Царем иудейским“?»

Та Пилат знову звернувся до них: «Що ж мені робити з тим Чоловіком, Якого ви називаєте Царем Юдейським?»

«Распни Его!» — закричали они снова.

У відповідь натовп загукав: «Розіп’яти Його!»

«Какое же Он совершил преступление?» — спросил Пилат. Но они кричали еще громче: «Распни Его!»

«За що? — запитав Пилат. — Який на Ньому злочин?» Тоді всі ще дужче загорлали: «Нехай Його розіпнуть на хресті!»

Тогда Пилат, желая угодить толпе, освободил им Варавву, Иисуса же велел он бичевать, а затем передал Его на распятие.

Пилат хотів догодити юрбі то й відпустив Варавву, а Ісуса наказав побити батогами, та опісля віддав Його на розп’яття.

Солдаты увели Его во дворец, в так называемый преторий,3 и созвали туда всю когорту.

Пилатові воїни відвели Ісуса до палацу, де був правитель (преторії), і там зібрався цілий відділ [54] солдат.

Они накинули на Него пурпурный плащ и, сплетя из колючек венок, надели Ему на голову,

Вони наділи на Ісуса багряницю, а на голову Йому сплели терновий вінок.

и стали выкрикивать: «Да здравствует4 „Царь иудейский“!»

І почали вони вітати Ісуса: «Вітаємо Тебе, Царю Юдейський!»

Они били Его палкой по голове, и плевали в Него, и, глумясь, опускались на колени, кланяясь Ему.

І били Його ціпком по голові, й плювали на Нього. При тому солдати падали на коліна, глузливо вклоняючись Ісусові як цареві.

А когда вдоволь наглумились над Ним, сняли с Него пурпурный плащ, одели Его в собственную Его одежду и вывели Его из города, чтобы распять Его.

А як скінчили вони знущатися й насміхатися з Ісуса, то зняли з Нього багряницю й, вбраши Ісуса у Його власний одяг, повели на розп’яття.

Один человек по имени Симон, родом из Кирены, отец Александра и Руфа, возвращался в то время с поля. Его заставили нести крест Иисуса.

Саме у той час, по дорозі до міста, повертаючись з поля, йшов Симон киринеянин (він був батьком Олександра і Руфа). Тож воїни примусили його нести хрест, що призначався для Ісуса.

И привели они Иисуса на место, называемое Голгофа (что в переводе значит «Череп»).

Коли ж вони прийшли до місця, що називалося Ґолґофа (це означає «Лобне місце»),

Ему давали вина, настоянного на горьких травах,5 но Он не стал пить.

то дали Ісусові випити вина, змішаного з мирром, та Він не став його пити.

И распяли они Его, и разделили между собой одежды Его, бросая о них жребий, кому что взять.

Розіп’явши Ісуса, воїни, кидаючи жереб, поділили між собою Його вбрання, кому що дістанеться.

Был же девятый час, когда распяли Его.

Була дев’ята година ранку, коли розіп’яли Ісуса.

Надпись над Его головой говорила о том, в чем была Его вина: «ЦАРЬ ИУДЕЙСКИЙ».

На хресті, над головою Ісуса, солдати прибили дощечку, на якій було написане офіційне звинувачення: «ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ».

С Ним распяли двух преступников, одного справа, а другого слева от Него.

Разом із Ісусом були розіп’яті ще двоє злочинців: один праворуч, а другий ліворуч від Нього.

[отсутствует]6

[І збулося сказане у Святому Писанні: «Його тримали між злочинців».] [55]

Прохожие поносили Его. Презрительно качая головами, они говорили: «Эй Ты, собиравшийся разрушить Храм и восстановить его в три дня?!

Проходячи повз, люди ображали Ісуса й, хитаючи головами, промовляли: «Ти ж нахвалявся геть зруйнувати Храм і вібудувати знов його за три дні.

Спаси же Себя Самого, сойди с креста!»

Тож зійди з хреста і врятуй хоча б Себе Самого!»

Также и первосвященники вместе с книжниками, насмехаясь, говорили между собой: «Других спасал, а Себя спасти не может.

Головні священики й книжники також насміхалися з Ісуса, кажучи: «Він рятував інших, а Себе Самого врятувати не може!

Если Он Мессия, Царь Израиля, пусть теперь сойдет с креста, чтобы мы увидели и поверили!» И даже те, кто был распят с Ним вместе, осыпали Его оскорблениями.

Якщо Він насправді є Христос, Цар ізраїльський, то нехай Він зараз зійде з хреста. Побачивши це, ми пересвідчимося й повіримо в Нього». І навіть двоє злочинців, що були розіп’яті разом з Ісусом, і ті також лихословили проти Нього.

В полдень настала тьма по всей земле, и так продолжалось до трех часов пополудни.

Опівдень темрява настала на всій землі, і було так аж до третьої години.

И в три часа Иисус громко воскликнул: «Элои, Элои, лема сабахтани?», что в переводе значит: «Боже Мой, Боже Мой, зачем оставил Ты Меня?»7

А о третій Ісус голосно закричав: «Елої, Елої, лама савахтані?» Що в перекладі означає: «Боже Мій, Боже Мій, навіщо Ти Мене покинув?»

Услышав это, некоторые из стоявших рядом говорили: «Смотри, Он Илию зовет».

Деякі з людей, які стояли поруч, почули це й заговорили між собою: «Послухайте, Він кличе Іллю[56]».

А кто-то побежал, намочил губку уксусом8 и, насадив ее на палку, подал Иисусу, чтобы пил Тот. «Давайте посмотрим, — сказал он, — придет ли Илия снять Его».

Один чоловік побіг, намочив губку оцтом і, настромивши її на тростину, дав Ісусові напитися. А потім і каже: «Заждіть! Зараз побачимо, чи прийде Ілля та зніме Його з хреста».

Иисус же, вскрикнув громко, испустил дух.

Після того Ісус голосно скрикнув і помер.

И завеса в Храме разорвалась надвое, сверху донизу.

Тієї ж миті завіса в Храмі розірвалася навпіл: від верху й до самого низу.

Центурион, стоявший у креста, напротив Него, увидев, как Иисус9 умер, сказал: «Воистину Этот Человек был Сыном Божьим».

Коли центуріон, який стояв поблизу, побачив, що трапилося коли Ісус помер, то промовив: «Цей Чоловік справді був Сином Божим!»

Было там и несколько женщин, смотревших издали: среди них были и Мария Магдалина, и Мария, мать Иакова младшего и Иосита, и Саломия,

Кілька жінок спостерігали здалеку за всім, що трапилося. Серед них були Марія Маґдалена, Марія, мати Якова молодшого та Йосипа, і Саломія.

которые еще с того времени, как Он был в Галилее, следовали за Ним и служили Ему, и многие другие, пришедшие с Ним в Иерусалим.

Вони супроводжували Ісуса в Ґалилеї й піклувалися про Нього. Було там також і багато інших жінок, які прийшли за Ним до Єрусалиму.

Это была пятница,10 канун субботы, так что, когда наступил вечер,

42-43 Настав вечір. І оскільки це був день приготувань (день перед суботою), то Йосип з Ариматеї, сповнений хоробрості, пішов до Пилата й попросив віддати йому тіло Ісусове. Він був поважним членом ради юдейської, який також чекав на прихід Царства Господнього.

Иосиф из Аримафеи, уважаемый член Совета, один из тех, кто ожидал пришествия Царства Божия, осмелился прийти к Пилату и попросил у него тело Иисуса.

Пилат удивился, что Он уже мертв и, позвав центуриона, спросил у него, на самом ли деле11 Иисус уже умер.

Коли Пилат дізнався про смерть Ісуса, він був дуже здивований, що це трапилося так скоро, тож він покликав центуріона й запитав його, чи це було дійсно правдою.

Центурион подтвердил это, и12 Пилат разрешил Иосифу взять тело.

Вислухавши доповідь центуріона, він звелів віддати тіло Ісусове Йосипові.

Тогда Иосиф купил льняное полотно, снял тело и, обернув тем полотном, положил его в гробницу, которая была высечена в скале, и привалил камень ко входу в гробницу.

Йосип придбав лляне полотно й, знявши тіло Ісусове з хреста, загорнув Його в полотно й поклав до гробниці, що була висічена у скелі. Потім він прикотив величезний камінь і затулив ним вхід до склепу.

А Мария Магдалина и Мария, мать Иосита, видели, куда положили тело Иисуса.

Марія Маґдалена та Марія, Йосипова мати, бачили, де було поховано Ісуса.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

1 [1] — Друг. возм. пер.: собрались для совещания.

11 [2] — Букв.: возбудили толпу, чтобы он отпустил им лучше Варавву.

16 [3] — Так называлась резиденция наместника в римских провинциях.

18 [4] — Букв.: радуйся — форма приветствия.

23 [5] — Букв .: вина со смирною.

28 [6] — Некот. рукописи добавляют: и исполнилось Писание, которое говорит: «И к беззаконным причтен».

34 [7] — Пс 22 (21):2.

36 [8] — Или: винным уксусом; или: кислым напитком.

39 [9] — Некот. рукописи добавляют: так возгласив.

42 [10] — Букв.: (день) приготов ления — день подготовки к субботе.

44 [11] — Или: спросил у него, как давно.

45 [12] — Букв.: и узнав от центуриона.

« 14 глава 16 глава »