От Марка 12 глава

Евангелие от Марка
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

И начал говорить им притчами: некоторый человек насадил виноградник и обнёс оградою, и выкопал точило, и построил башню, и, отдав его виноградарям, отлучился.

І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов.

И послал в своё время к виноградарям слугу — принять от виноградарей плодов из виноградника.

А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в.

Они же, схватив его, били, и отослали ни с чем.

Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим.

Опять послал к ним другого слугу; и тому камнями разбили голову и отпустили его с бесчестьем.

І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили.

И опять иного послал: и того убили; и многих других то били, то убивали.

Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали.

Имея же ещё одного сына, любезного ему, напоследок послал и его к ним, говоря: «постыдятся сына моего».

І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“

Но виноградари сказали друг другу: «это наследник; пойдём, убьём его, и наследство будет наше».

А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“

И, схватив его, убили и выбросили вон из виноградника.

І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник.

Что же сделает хозяин виноградника? — Придёт и предаст смерти виноградарей, и отдаст виноградник другим.

Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим.

Неужели вы не читали сего в Писании: «камень, который отвергли строители, тот самый сделался главою угла;

Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем!

это от Господа, и есть дивно в очах наших»?

Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“.

И старались схватить Его, но побоялись народа, ибо поняли, что о них сказал притчу; и, оставив Его, отошли.

І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли.

И посылают к Нему некоторых из фарисеев и иродиан, чтобы уловить Его в слове.

I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його.

Они же, придя, говорят Ему: Учитель! мы знаем, что Ты справедлив и не заботишься об угождении кому-либо, ибо не смотришь ни на какое лицо, но истинно пути Божию учишь. Позволительно ли давать подать кесарю или нет? давать ли нам или не давать?

Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“

Но Он, зная их лицемерие, сказал им: что искушаете Меня? принесите Мне динарий, чтобы Мне видеть его.

А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“.

Они принесли. Тогда говорит им: чьё это изображение и надпись? Они сказали Ему: кесаревы.

І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“.

Иисус сказал им в ответ: отдавайте кесарево кесарю, а Божие Богу. И дивились Ему.

Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони.

Потом пришли к Нему саддукеи, которые говорят, что нет воскресения, и спросили Его, говоря:

І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали:

Учитель! Моисей написал нам: «если у кого умрёт брат и оставит жену, а детей не оставит, то брат его пусть возьмёт жену его и восстановит семя брату своему».

„Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“.

Было семь братьев: первый взял жену и, умирая, не оставил детей.

Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей.

Взял её второй и умер, и он не оставил детей; также и третий.

Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій.

Брали её за себя семеро и не оставили детей. После всех умерла и жена.

І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка.

Итак, в воскресении, когда воскреснут, которого из них будет она женою? Ибо семеро имели её женою?

А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“.

Иисус сказал им в ответ: этим ли приводитесь вы в заблуждение, не зная Писаний, ни силы Божией?

Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили?

Ибо, когда из мёртвых воскреснут, тогда не будут ни жениться, ни замуж выходить, но будут, как Ангелы на небесах.

Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі.

А о мёртвых, что они воскреснут, разве не читали вы в книге Моисея, как Бог при купине сказал ему: «Я Бог Авраама, и Бог Исаака, и Бог Иакова?»

Щождо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“,

Бог не есть Бог мёртвых, но Бог живых. Итак, вы весьма заблуждаетесь.

Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“.

Один из книжников, слыша их прения и видя, что Иисус хорошо им отвечал, подошёл и спросил Его: какая первая из всех заповедей?

А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“

Иисус отвечал ему: первая из всех заповедей: «слушай, Израиль! Господь Бог наш есть Господь единый;

Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“.

и возлюби Господа Бога твоего всем сердцем твоим, и всею душою твоею, и всем разумением твоим, и всею крепостию твоею», — вот первая заповедь!

І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!)

Вторая подобная ей: «возлюби ближнего твоего, как самого себя». Иной большей сих заповеди нет.

А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“

Книжник сказал Ему: хорошо, Учитель! истину сказал Ты, что один есть Бог и нет иного, кроме Его;

І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“,

и любить Его всем сердцем, и всем умом, и всею душою, и всею крепостью, и любить ближнего, как самого себя, есть больше всех всесожжений и жертв.

і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“

Иисус, видя, что он разумно отвечал, сказал ему: недалеко ты от Царствия Божия. После того никто уже не смел спрашивать Его.

Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його.

Продолжая учить в храме, Иисус говорил: как говорят книжники, что Христос есть Сын Давидов?

Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів?

Ибо сам Давид сказал Духом Святым: «сказал Господь Господу моему: седи одесную Меня, доколе положу врагов Твоих в подножие ног Твоих».

Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“

Итак, сам Давид называет Его Господом: как же Он Сын ему? И множество народа слушало Его с услаждением.

Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ І багато людей залюбки́ Його слухали.

И говорил им в учении Своём: остерегайтесь книжников, любящих ходить в длинных одеждах и принимать приветствия в народных собраниях,

Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках,

сидеть впереди в синагогах и возлежать на первом месте на пиршествах, —

і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х,

сии, поядающие домы вдов и напоказ долго молящиеся, примут тягчайшее осуждение.

що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“

И сел Иисус против сокровищницы, и смотрел, как народ кладёт деньги в сокровищницу. Многие богатые клали много.

І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато.

Придя же, одна бедная вдова положила две лепты, что составляет кодрант.

І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пті, цебто гріш.

Подозвав учеников Своих, Иисус сказал им: истинно говорю вам, что эта бедная вдова положила больше всех, клавших в сокровищницу,

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

ибо все клали от избытка своего, а она от скудости своей положила всё, что имела, всё пропитание своё.

Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.

Примечания:

Синодальный перевод

36 седи — воссядь; восседать можно на троне, в то время как сидеть на стуле; воссесть — председательствовать (сидеть в торжественной обстановке), оно применимо к Богу и монарху, руководителю, а сесть — значит опираться на что-либо (стул, табурет и т.д.).

36 одесную — по правую руку, справа.

« 11 глава 13 глава »