От Марка 5 глава

Евангелие от Марка
Синодальный перевод → Переклад Огієнка

И пришли на другой берег моря, в страну Гадаринскую.

І на другий бік моря вони прибули́, до землі Гадари́нської.

И когда вышел Он из лодки, тотчас встретил Его вышедший из гробов человек, одержимый нечистым духом,

І як вийшов Він із чо́вна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних пече́р, що мав духа нечистого.

он имел жилище в гробах, и никто не мог его связать даже цепями,

Він ме́шкання мав у гроба́х, і ніхто й ланцюга́ми зв'язати не міг його,

потому что многократно был он скован оковами и цепями, но разрывал цепи и разбивал оковы, и никто не в силах был укротить его;

бо часто кайда́нами та ланцюга́ми в'язали його, але він розривав ланцюги́ та кайда́ни торо́щив, — і ніхто не міг угамува́ти його.

всегда, ночью и днём, в горах и гробах, кричал он и бился о камни;

І він повсякча́с перебува́в день і ніч у гроба́х та в гора́х, — і кричав, і бився об камі́ння.

увидев же Иисуса издалека, прибежал и поклонился Ему,

А коли він Ісуса побачив здале́ка, то прибіг, і вклонився Йому,

и, вскричав громким голосом, сказал: что Тебе до меня, Иисус, Сын Бога Всевышнего? заклинаю Тебя Богом, не мучь меня!

і закричав гучни́м голосом, кажучи: „Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всеви́шнього? Богом Тебе заклинаю, — не муч Ти мене!“

Ибо Иисус сказал ему: выйди, дух нечистый, из сего человека.

Бо сказав Він йому: „Вийди, ду́ше нечистий, із люди́ни!“

И спросил его: как тебе имя? И он сказал в ответ: легион имя мне, потому что нас много.

І запитав Він його: „Як тобі на ім'я́?“ А той відповів: „Леґіо́н мені йме́ння — багато бо нас“.

И много просили Его, чтобы не высылал их вон из страны той.

І він Його ду́же просив, щоб їх не висилав із тієї землі.

Паслось же там при горе большое стадо свиней.

Пасся ж там на горі гурт великий свине́й.

И просили Его все бесы, говоря: пошли нас в свиней, чтобы нам войти в них.

І просилися де́мони, кажучи: „Пошли нас у свине́й, щоб у них ми ввійшли“.

Иисус тотчас позволил им. И нечистые духи, выйдя, вошли в свиней; и устремилось стадо с крутизны в море, а их было около двух тысяч; и потонули в море.

І дозволив Він їм. І повихо́дили духи нечисті, і в свиней увійшли́. І гурт кинувся з кручі до моря, — а було зо дві тисячі їх — і вони потопилися в морі.

Пасущие же свиней побежали и рассказали в городе и в деревнях. И жители вышли посмотреть, что случилось.

А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повихо́дили люди побачити, що́ сталось.

Приходят к Иисусу и видят, что бесновавшийся, в котором был легион, сидит и одет, и в здравом уме; и устрашились.

І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіо́на, убра́ний сидів, і при умі, — і полякались вони.

Видевшие рассказали им о том, как это произошло с бесноватым, и о свиньях.

Самови́дці ж їм розповіли́, що́ сталося з тим біснуватим, також про свиней.

И начали просить Его, чтобы отошёл от пределов их.

І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього кра́ю.

И когда Он вошёл в лодку, бесновавшийся просил Его, чтобы быть с Ним.

А як Він сів до чо́вна, то біснуватий став просити Його, щоб залиши́тися з Ним.

Но Иисус не дозволил ему, а сказал: иди домой к своим и расскажи им, что сотворил с тобою Господь и как помиловал тебя.

Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: „Іди до дому свого, до своїх, і їм розпові́ж, які речі великі Госпо́дь учинив тобі, і як змилувався над тобою!“

И пошёл и начал проповедовать в Десятиградии, что сотворил с ним Иисус; и все дивились.

І пішов він та в Десятимісті зачав пропові́дувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

Когда Иисус опять переправился в лодке на другой берег, собралось к Нему множество народа. Он был у моря.

І коли переплив Ісус чо́вном на то́й бік ізнов, то до Нього зібралось багато наро́ду. І був Він над морем.

И вот, приходит один из начальников синагоги, по имени Иаир, и, увидев Его, падает к ногам Его

І приходить один із старши́х синагоги, на ймення Яі́р, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,

и усильно просит Его, говоря: дочь моя при смерти; приди и возложи на неё руки, чтобы она выздоровела и осталась жива.

і ду́же благає Його та говорить: „Моя дочка́ кінча́ється. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила́!“

Иисус пошёл с ним. За Ним следовало множество народа, и теснили Его.

І пішов Він із ним. За Ним на́товп великий ішов, і тиснувсь до Нього.

Одна женщина, которая страдала кровотечением двенадцать лет,

А жінка одна, що дванадцять ро́ків хворою на кровоте́чу була́,

много потерпела от многих врачей, истощила всё, что было у ней, и не получила никакой пользы, но пришла ещё в худшее состояние, —

що чимало нате́рпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,

услышав об Иисусе, подошла сзади в народе и прикоснулась к одежде Его,

як зачула вона про Ісуса, підійшла через на́товп ізза́ду, і доторкну́лась до одежі Його.

ибо говорила: если хотя к одежде Его прикоснусь, то выздоровею.

Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то оду́жаю“.

И тотчас иссяк у ней источник крови, и она ощутила в теле, что исцелена от болезни.

І висохло хвилі тієї джерело́ кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від неду́ги!

В то же время Иисус, почувствовав Сам в Себе, что вышла из Него сила, обратился в народе и сказал: кто прикоснулся к Моей одежде?

І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до наро́ду звернувся й спитав: „Хто́ доторкнувсь до Моєї одежі?“

Ученики сказали Ему: Ты видишь, что народ теснит Тебя, и говоришь: «кто прикоснулся ко Мне?»

І відказали Йому Його учні: „Ти бачиш, що тисне на Тебе наро́д, а питаєшся: Хто́ доторкнувся до Мене?“

Но Он смотрел вокруг, чтобы видеть ту, которая сделала это.

А Він навкруги́ поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.

Женщина в страхе и трепете, зная, что с нею произошло, подошла, пала пред Ним и сказала Ему всю истину.

І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, — і всю правду Йому розпові́ла.

Он же сказал ей: дщерь! вера твоя спасла тебя; иди в мире и будь здорова от болезни твоей.

А Він їй сказав: „Твоя віра, о до́чко, спасла тебе; іди з ми́ром, і здоровою будь від своєї неду́ги!“

Когда Он ещё говорил сие, приходят от начальника синагоги и говорят: дочь твоя умерла; что ещё утруждаешь Учителя?

Як Він ще говорив, приходять ось від старшини́ синагоги та й кажуть: „Дочка́ твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?“

Но Иисус, услышав сии слова, тотчас говорит начальнику синагоги: не бойся, только веруй.

А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини́ синагоги: „Не лякайсь, — тільки віруй!

И не позволил никому следовать за Собою, кроме Петра, Иакова и Иоанна, брата Иакова.

І Він не дозволив іти за Собою ніко́му, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.

Приходит в дом начальника синагоги и видит смятение и плачущих и вопиющих громко.

І приходять у дім старшини́ синаго́ги, і Він бачить метушню́ та людей, що плакали та голоси́ли.

И, войдя, говорит им: что смущаетесь и плачете? девица не умерла, но спит.

А ввійшовши, сказав Він до них: „Чого ви мету́шитеся та плачете? Не вмерло дівча́, але спить!“

И смеялись над Ним. Но Он, выслав всех, берёт с Собою отца и мать девицы и бывших с Ним и входит туда, где девица лежала.

І вони насміхалися з Нього. А Він усіх ви́провадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.

И, взяв девицу за руку, говорит ей: «талифа куми», что значит: «девица, тебе говорю, встань».

І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: „Таліта́, ку́мі“ що значить: „Дівча́тко, кажу́ тобі — встань!“

И девица тотчас встала и начала ходить, ибо была лет двенадцати. Видевшие пришли в великое изумление.

І в ту мить підвелося й ходило дівча́; а ро́ків мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!

И Он строго приказал им, чтобы никто об этом не знал, и сказал, чтобы дали ей есть.

А Він наказав їм суво́ро, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

Примечания:

Синодальный перевод

30 обратился — в смысле обернулся, повернулся.

34 дщерь — дочь.

« 4 глава 6 глава »