По Марку 12 глава

Евангелие по Марку
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Л. Дзекуць-Малея

 
 

И Он стал говорить им в притчах:1 «Один человек насадил виноградник, обнес его оградой, вырыл в нем для давильни яму, построил сторожевую башню и, отдав его внаем виноградарям, уехал.
 
І пачаў гаварыць да іх прыпо́весьцямі: чалаве́к насадзіў вінаграднік, абгарадзіў яго і вы́капаў сток, ды пабудаваў ве́жу і аддаў вінагра́дарам, ды пае́хаў.

Во время сбора урожая послал он к виноградарям слугу, чтобы взять у них свою часть плодов из виноградника,
 
І пасла́ў у свой час да вінагра́дараў слугу́ ўзяць пладоў з вінаградніку.

но те, схватив слугу, избили его и выгнали, не дав ему ничего.
 
Яны-ж схапілі яго, зьбілі дый адаслалі ні з чым.

Он послал к ним другого слугу, но того они и по голове били, и глумились над ним.
 
І ізноў паслаў да іх другога слугу́; і таму, кідаючы каме́ньні, разьбілі галаву і адаслалі, зьнява́жыўшы.

Хозяин послал еще одного — они взяли и убили его. Он посылал и многих других: одних они избивали, других — убивали.
 
І ізноў новага паслаў; дый таго забілі, і шмат іншых, адных б’ючы, другіх забіваючы.

Еще один был у него, кого он мог послать: сын его возлюбленный. Он послал его к ним последним, говоря себе: „Уж сына-то моего они уважат“.2
 
Маючы-ж яшчэ аднаго сына, лю́бага яму, паслаў і яго да іх накане́ц, кажучы: паўстыдаюцца сына майго.

Но те виноградари сказали друг другу: „Это наследник. Давайте убьем его, и наследство станет нашим!“
 
Але гэныя вінаградары сказалі паміж сабою: гэта наступнік; давайце, заб’е́м яго, і спадчына будзе наша.

И, схватив его, убили и выбросили из виноградника.
 
І, схапіўшы яго, забілі й выкінулі з вінаградніку.

Что сделает [теперь] хозяин виноградника? Придет он и предаст смерти виноградарей, а виноградник отдаст другим.
 
Што-ж зробіць гаспадар вінаградніку? Пры́йдзе і заб’е́ць вінагра́дараў і аддасьць вінаграднік другім.

Или вы никогда не читали в Писании: „Камень, что отвергли строители, краеугольным стал камнем;
 
Няўжо-ж вы ня чыталі гэтага пісаньня: ка́мень, што адкінулі будаўнічыя, стаўся галавою кута́;

Господом сделано это, и чудом кажется нам3
 
ад Госпада ста́лася гэтае і дзіўна ў нашых вачох? (Псальм 117:22−23.)

Они поняли, что о них говорил Он эту притчу, и хотели было схватить Его, но побоялись народа. Оставив Его, они ушли.
 
І манíліся схапіць Яго, ды баяліся народу; бо ве́далі, што гэтую прыпо́весьць сказаў да іх; і, пакінуўшы Яго, адыйшліся.

И подослали к Нему некоторых из фарисеев и приверженцев Ирода, чтобы те поймали Его на слове.
 
І пасылаюць да Яго некаторых з фарысэяў і ірадзія́наў, каб улавіць Яго на слове.

Они пришли и сказали Ему: «Учитель, мы знаем, что Ты истину говоришь и воистину по-Божьи жить учишь, не думая при этом угодить людям, кто бы они ни были.4 Скажи нам, позволительно ли платить налог кесарю или нет? Платить нам или не платить?»
 
Тыя-ж, прыйшоўшы, кажуць Яму: Настаўніку! мы ве́даем, што Ты — справядлівы і не дагаджаеш нікому: бо ня ўзіраешся на аблічча людзе́й, а папра́ўдзе шлях Божы пака́зуеш. Ці гожа даваць падатак ке́сару, ці не́? Даваць нам, ці не даваць?

Он же, зная их лицемерие, сказал им: «Зачем расставляете Мне сети? Покажите Мне денарий».
 
Ён жа, ве́даючы крывадушнасьць іх, сказаў ім: што́ Мяне́ спакушаеце? Прынясеце Мне дына́р, каб Я пабачыў.

Они принесли один денарий, и Он спросил их: «Чье это изображение и надпись?» «Кесаря», — ответили они Ему.
 
Яны прыне́сьлі. І кажа ім: Чые́ гэта аблічча і надпіс? Яны адказалі: ке́саравы.

Тогда Иисус сказал им: «Так и отдавайте: кесарево — кесарю, а Божие — Богу!» Этот ответ их очень удивил.
 
І, адказваючы, Ісус сказаў ім: аддайце ке́сарава ке́сару, а Божае Богу. І дзіваваліся з Яго.

Также и саддукеи,5 которые утверждают, что нет никакого воскресения мертвых, пришли к Иисусу и спросили Его:
 
Потым прыйшлі да Яго садуке́і, якія кажуць, што няма ўваскрасе́ньня ўме́ршых, і пыталіся ў Яго, кажучы:

«Учитель, Моисей дал нам такое установление: „Если чей-либо брат умрет бездетным и оставит жену свою вдовой, то пусть другой брат его возьмет ее в жены и продолжит род брата своего“.6
 
Вучыцель! Майсе́й напісаў нам: калі ў каго памрэ брат і пакіне жонку, а дзяце́й не пакіне, каб брат яго ўзяў жонку ягоную і ўваскрасіў се́мя брату свайму (Другазаконьне 25:5).

Было семь братьев. Первый женился и умер, не оставив после себя детей;
 
Вось жа было се́м братоў: пе́ршы ўзяў жонку і, паміраючы, не пакінуў сяме́ньня.

тогда второй взял ее в жены, но также умер бездетным. Также и третий и остальные,
 
І другі ўзяў яе́ і памёр, не пакінуўшы сяме́ньня; і трэці гэтак сама.

и у всех семерых не было детей. После всех умерла и жена.
 
Бралі яе́ сямёра і не пакідалі сяме́ньня. Пасьля ўсіх паме́рла й жана́.

А при воскресении мертвых [когда воскреснут они], чьей женой она будет? Ведь все семеро были женаты на ней».
 
Дык у час уваскрасе́ньня, калі яны ўваскроснуць, якога з іх будзе яна жаною? Бо сямёра мелі яе́ за жану́.

Иисус же сказал им: «Не потому ли вы заблуждаетесь, что не знаете ни Писаний, ни силы Божией?
 
Ісус жа, адказваючы, сказаў ім: ці не дзеля таго вы блудзіце, што ня ве́даеце пісаньняў, ні сілы Божай?

Ибо когда воскреснут мертвые, не будут ни жениться, ни выходить замуж, но как ангелы будут в Небесах.
 
Бо, калі ўваскроснуць із мёртвых, тады ня будуць жаніцца, ні замуж выхадзíць, але будуць як а́нгелы, што ў нябёсах.

А о том, что мертвые воскресают,7 разве не читали вы в книге Моисея о горящем кусте, как сказал тогда Бог Моисею: „Я — Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова?“8
 
А аб умёршых, што яны ўваскро́снуць, ці-ж вы ня чыталі ў кнізе Майсе́я, як Бог ля купіны сказаў яму: Я — Бог Аўраама, і Бог Ізаака, і Бог Якава. (Выхад 3:6).

Он — не мертвых Бог, а живых. Вы сильно заблуждаетесь».
 
Ня ёсьць Бог умёршых, але Бог жывых. Дык вы крэпка мыля́ецеся.

Тогда к Нему подошел один из книжников, который слышал эти рассуждения, и, заметив, как хорошо отвечал им Иисус, спросил Его: «Из всех заповедей какая самая главная?»
 
І кніжнік адзін, падыйшоўшы і пачуўшы спрэчкі іх, бачучы, што добра ім адказаў, спытаўся ў Яго: якая пе́ршая з усіх за́паведзяў?

Иисус ответил: «Первая заповедь такая: „Слушай, Израиль: Господь, Бог наш, Господь единый,
 
Ісус жа адказаў яму: пе́ршая з усіх за́паведзяў: Слухай, Ізраіль! Госпад Бог наш ёсьць Госпад адзіны;

и ты люби Господа, Бога своего, всем сердцем своим, и всей душою своею, и всем умом своим, и всеми силами своими“.9
 
і: любі Госпада Бога твайго ўсім сэрцам тваім, і ўсёю душою тваёю, і ўсім розумам тваім, і ўсёю моцаю тваёю, — вось пе́ршая за́паведзь (Другазаконьне 6:4−5).

А вторая: „Ближнего своего люби, как самого себя“.10 Важнее этих заповедей нет».
 
І другая падобная да яе́: любі бліжняга твайго, як самога сябе́. І няма́шака іншага вялікшага прыказа́ньня (Лявіт 19:18).

И сказал Ему книжник: «Хорошо, Учитель! Верно Ты сказал, что Господь един и нет другого, кроме Него,
 
І сказаў яму кніжнік: добра, Вучыцель! Ты сказаў праўду, што адзін ёсьць Бог, і няма іншага апрача Яго;

и что любить Его всем сердцем, всем разумом11 и всеми силами, и ближнего любить, как себя самого, — важнее всех жертв всесожжения и остальных жертв».
 
і любíць Яго ўсім сэрцам, усім розумам і ўсёю душою і ўсёю сілаю і любíць бліжняга, як самога сябе́ больш за ўсе́ агнявыя жэртвы й ахвяры.

Иисус, увидев, что тот так разумно ответил, сказал ему: «Недалеко ты от Царства Божьего». Больше никто не решался задавать Ему вопросы.
 
І Ісус, бачучы, што той разумна адказвае, сказаў яму: недалёка ты ад царства Божага. І ніхто ўжо ня сьме́ў задаваць Яму пытаньні.

Позже, когда Иисус учил в Храме, Он сказал: «Как могут книжники говорить, что Мессия12 — сын Давидов?
 
І, азваўшыся, казаў Ісус, навучаючы ў царкве́: Як кажуць кніжнікі: што Хрыстос ёсьць сын Давідаў?

Ведь сам Давид, движимый Духом Святым, провозгласил: „Сказал Господь Господу моему: „Сядь по правую руку Мою, доколе не повергну врагов Твоих к ногам Твоим“.13
 
Бо сам Давід сказаў Духам Сьвятым: сказаў Госпад Госпаду майму: сядзі направа ад Мяне́, дакуль палажу ворагаў Тваіх за падножжа ног Тваіх (Псальм 109:1).

Давид сам называет Его Господом, как же Он тогда может быть сыном его?» Большая толпа народа охотно слушала Иисуса.
 
Гэтак, сам Давід называе Яго Госпадам; дык як жа Ён — сын яго? І множства народу з ахвотаю слу́хала Яго.

Учив их, Он говорил: «Остерегайтесь книжников. Им нравится ходить в длинных одеждах, они любят, чтобы их почтительно приветствовали на площадях,14
 
І гаварыў ім у навуцы Сваёй: Сьцеражыцеся кніжнікаў, што любяць хадзіць у даўгíх во́пратках, ды вітаньні на торжышчах,

любят сидеть впереди всех в синагогах и занимать почетные места на пирах.
 
і пе́ршыя лавы ў школах, і пе́ршыя ме́сцы на банке́тах;

Они наживаются за счет15 вдов и напоказ долго молятся. Ждет их самый суровый приговор!»
 
тыя, што зьяда́юць хаты ўдоў і дзеля во́ка доўга моляцца, тыя дастануць цяжэйшую ка́ру.

Сев напротив храмовой сокровищницы, Он смотрел, как народ опускает в нее монеты. Многие, богатые люди, клали помногу;
 
І, се́ўшы ля скарбнíцы, глядзе́ў Ісус, як народ кíдае медзякí ў скарбніцу. І многа заможных кідалі шмат.

и одна бедная вдова, подойдя, положила лишь две лепты, что равняется одному кодранту.16
 
І адна бе́дная ўдава, прыйшоўшы, кінула дзьве́ ле́пты або грош.

Тогда Иисус, подозвав учеников Своих, сказал им: «Поверьте Мне, эта бедная вдова положила больше всех, кто клал деньги в сокровищницу.
 
І, паклікаўшы вучняў сваіх, Ісус сказаў ім: запраўды кажу́ вам, што гэтая бе́дная ўдава палажыла больш за ўсіх, што клалі ў скарбніцу.

Ибо все они от избытка своего положили, а она, при всей своей бедности, положила всё, что было у нее на жизнь».
 
Бо ўсе́ клалі з лішкаў сваіх, а яна з недастатку свайго палажыла ўсё, што ме́ла, уве́сь пражы́так свой.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
1  [1] — Или: говорить им притчами.
6  [2] — Или: устыдятся сына моего.
11  [3] — Пс 118 (117):22−23.
14  [4] — Букв.: Ты истинен и ни от кого не зависишь (во мнении), ибо не смотришь на лицо людей, а воистину учишь пути Божьему.
18  [5] — См. в Словаре Саддукеи.
19  [6] — Втор 25:5,6.
26  [7] — Или: пробуждаются/поднимаются.
26  [8] — Исх 3:2,6. См. в Словаре Авраам, Исаак и Иаков.
30  [9] — Втор 6:4,5; некот. рукописи добавляют: вот первая заповедь.
31  [10] — Лев 19:18.
33  [11] — Некот. рукописи добавляют: и всей душой.
35  [12] — Греч.: Христос.
36  [13] — Пс 110 (109):1.
38  [14] — Или: народных собраниях.
40  [15] — Букв.: поедают дома.
42  [16] — Кодрант — самая мелкая римская медная монета в эпоху НЗ.
 
Пераклад Л. Дзекуць-Малея
35 царква = храм.
39 школа = сынагога.
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.