По Матфею 9 глава

Евангелие по Матфею
Русского Библейского Центра → Переклад Огієнка

Иисус на лодке переплыл море и вернулся в город, где жил.

І, сівши до чо́вна, Він перепли́нув, і до міста Свого прибув.

К Нему принесли на койке паралитика. Иисус увидел в этом веру и говорит паралитику: «Не вешай голову, чадо! Прощаются твои грехи».

І ото, прине́сли до Нього розсла́бленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розсла́бленому: „Будь бадьо́рий, сину! Прощаються тобі гріхи твої́!“

Книжники подумали про себя: «Он кощунствует».

І ось, дехто із книжників стали казати про себе: „Він богозневажає“.

Читая их мысли, Иисус сказал: «Почему вы сразу начинаете думать плохое?

Ісус же думки́ їхні знав і сказав: „Чого ду́маєте ви лукаве в серцях своїх?“

Что легче? Сказать: прощаются твои грехи? Или сказать: встань и иди?

Що́ легше, — сказати: „Прощаються тобі гріхи“, чи сказати: „Уставай та й ходи“?

Пора вам знать: есть на земле у Сына человеческого власть — прощать грехи». И говорит паралитику: «Встань! Бери койку и иди домой».

Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має вла́ду Син Лю́дський, — тож каже Він розсла́бленому: „Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“

Паралитик встал и пошел домой.

Той устав і пішов у свій дім.

Собралась толпа. Все в страхе славили Бога, давшего такую власть человеку.

А на́товп, побачивши це, налякався, — і славив Бога, що лю́дям Він дав таку вла́ду!

В другой раз Иисус шел и видит: сидит в своей конторке сборщик податей. Это был Матфей. Иисус говорит ему: «Иди за Мной». Матфей встал и пошел за Иисусом.

А коли Ісус звідти прохо́див, побачив чоловіка, на йме́ння Матвія, що сидів на митниці, та й каже йому: „Іди за Мною!“ Той устав, і пішов услід за Ним.

Потом Иисус с учениками был у Матфея в гостях. Собралось много грешников — сборщиков податей и прочих.

І сталось, як Ісус сиді́в при столі́ у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його у́чнями.

Фарисеи увидели это и говорят ученикам: «Почему ваш Учитель ест со сборщиками податей, со всякими грешниками?».

Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: „Чому́ то Вчитель ваш їсть із ми́тниками та із грішниками?“

Иисус услышал и говорит: «Не здоровым нужен врач, а больным.

А Він це почув та й сказав: „Лікаря не потребу́ють здорові, а слабі!

Потрудитесь понять, что значит: “Милости хочу, а не жертвы.” Я пришел призвать не праведников, а грешников».

Ідіть же, і навчіться, що́ то є: „Милости хо́чу, а не жертви“. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покая́ння“.

К Нему подходят ученики Иоанна и спрашивают: «Почему и мы, и фарисеи часто постимся, а Твои ученики не постятся?».

Тоді приступили до Нього Іванові у́чні та й кажуть: „Чому́ по́стимо ми й фарисеї, а учні Твої не по́стять?“

Иисус ответил им: «Зачем гости жениха будут омрачать свадьбу? Жених-то еще тут. Придут дни — отнимут у них жениха, тогда они и будут поститься.

Ісус же промовив до них: „Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити бу́дуть вони.

Новой тканью старую ризу не латают: заплата из новой ткани сядет и еще больше раздерет ризу.

До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирово́го, — бо збіжи́ться воно, і дірка стане ще гірша.

И молодое вино в старые мехи не наливают. Старые мехи лопнут, тогда и вино разлилось, и мехи пропали. Нет, молодое вино наливают в новые мехи. Тогда и вино, и мехи целы».

І не вливають вина молодого в старі бурдюки́, а то бурдюки́ розірву́ться, і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюкі́в, — і одне й друге збере́жене бу́де“.

Пока Иисус говорил, к Нему подошел старейшина, стал на колени и говорит: «Умерла моя дочь. Пойдем! Возложи на нее руки, оживи ее».

Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старши́х, уклонився Йому та й говорить: „Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, — і вона оживе“.

Иисус встал и пошел за ним. Ученики тоже пошли.

I підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також у́чні Його́.

И тут одна женщина, которая двенадцать лет страдала кровотечением, подошла сзади к Иисусу и потрогала край Его ризы.

І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровоте́чу була́, приступила зза́ду, і доторкнулась до кра́ю одежі Його.

У нее была такая мысль: «Мне бы только потрогать Его ризу — и ко мне вернется здоровье».

Бо вона говорила про себе: „Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю“.

Иисус обернулся, увидел ее и говорит: «Не вешай голову, дочка! Тебя исцеляет твоя вера». Женщина сразу выздоровела.

Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: „Будь бадьо́рою, до́чко, — твоя віра спасла тебе!“ І одужала жінка з тієї години.

В доме старейшины Иисус видит людей с флейтами, горестную толпу...

А Ісус, як прибув до госпо́ди старшо́го, і вздрів дударів та юрбу́ голосі́льників,

Иисус говорит: «Все уходите! Девочка не умерла. Она спит». Никто не поверил, что Он говорит всерьез.

то сказав: „Відійдіть, бо не вмерло дівча́, але спить“. І насміхалися з Нього.

Толпу все-таки выдворили. Иисус переступил через порог и взял девочку за руку. Девочка встала.

А коли наро́д випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, — і дівчина вста́ла!

Слух об этом разлетелся по всему краю.

І вістка про це розійшлася по всій тій країні.

Всю обратную дорогу за Иисусом шли двое слепых и просили: «Сжалься над нами, Сын Давидов!».

Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: „Змилуйсь над нами, Сину Давидів!“

Иисус заходит в дом, слепые — за Ним. Он спрашивает их: «Значит, вы верите, что Я могу это сделать?». Они говорят: «Да, Господи!».

І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: „Чи ж вірите ви, що Я мо́жу вчинити оце?“ Говорять до Нього вони: „Так, Господи“.

Тогда Он потрогал им глаза и сказал: «Пусть будет вам по вашей вере!».

Тоді Він доторкнувся до їхніх оче́й і сказав: „Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!“

И к ним вернулось зрение. Иисус строго предупредил: «Молчите! Никто не должен об этом знать».

І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суво́ро, гово́рячи: „Глядіть, — щоб ніхто не дові́давсь про це!“

Но они обошли всю округу и везде о Нем рассказали.

А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.

После них привели к Иисусу немого. Немой был одержим бесом.

Коли ж ті вихо́дили, то ось привели́ до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.

Бес сразу убрался, и немой заговорил. Людей это потрясло. В толпе говорили: «Ничего подобного в Израиле до сих пор не было».

І як де́мон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався наро́д і казав: „Ніко́ли таке не траплялося серед Ізраїля!“

А фарисеи сказали: «Нет, бесов Он изгоняет не без помощи бесовского деспота».

Фарисеї ж казали: „Виганяє Він де́монів силою князя де́монів“.

Иисус ходил по городам и весям и говорил в синагогах, провозглашал евангелие Царства и исцелял всякую болезнь, всякое нездоровье.

І обхо́див Ісус всі міста́ та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Єва́нгелію Царства проповідуючи, і вздоро́влюючи всяку неду́гу та не́міч усяку.

Иисусу было жалко смотреть на людей: они, блуждая, выбились из сил, как овцы без пастуха.

А як бачив людей, змилосе́рджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпоро́шені, „як ті вівці, що не мають пастуха“.

И Он сказал своим ученикам: «Жатвы много, а работников на жатве мало.

Тоді Він казав Своїм учням: „Жни́во справді велике, та робі́тників мало;

Просите Господаря жатвы — пусть вышлет больше жнецов».

тож благайте Госпо́даря жни́ва, щоб на жни́во Своє Він робі́тників вислав“.

« 8 глава 10 глава »